НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lepus timidus
Linnaeus, 1758 - Заєць білий
Синонім
Народна назва
Заєць-біляк
Заєць-біляк
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III); EUHD (V); RDBUkr: Рідкісні
Be (III); EUHD (V); RDBUkr: Рідкісні
Цінність виду
Мисливський вид
Мисливський вид
Примітки
Детально
Один з видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України. Виділяють 15 підвидів Зайця білого: Lepus timidus ainu, L. t. begitschevi, L. t. gichiganus, L. t. hibernicus, L. t. kamtschaticus, L. t. kolymensis, L. t. kozhevnikovi, L. t. lugubris, L. t. mordeni, L. t. orii, L. t. scoticus, L. t. sibiricorum, L. t. timidus, L. t. transbaicalicus та L. t. varronis (Hoffmann and Smith 2005). Бореальні та арктичні обл. Євразії і Пн. Америки. В Україні до останнього часу вважався зниклим, або спорадично проникаючим з території Росії та Білорусі. Зараз достовірно відмічений в пн. р-нах Сумщини (СерединаБудський, Ямпільський р-ни), Чернігівщини (Семенівський, Новгород-Сіверський р-ни) та Житомирщини (Олевський р-н). Передбачається мешкання в сусідніх р-нах Рівненської обл. В Україні мешкає кілька сотень біляків. У Поліському ПЗ і прилеглих регіонах до 50 екз. На Чернігівщині — до 20 ос. В Деснянсько-Старогутському НПП (обліки 2001–06 рр.) 50–70 екз., загалом по Сумській обл. — до 150 ос. У кінці ХІХ — на початку ХХ ст. відомі випадки зустрічі виду в Харківській, Полтавській, Черкаській, Київській, Хмельницькій обл. Зустрічається у всіх типах лісових насаджень. Веде присмерковий спосіб життя. Гін з середини лютого, з перервами вагітності, до кінця липня. Буває від 2 до 4 виводків. Вагітність 48–51 днів. На 8–9 день після народження молоді можуть самостійно їсти. Живиться рослинною їжею: злаками, різною травою та лісовими ягодами. Зимою їсть пагони та кору дерев, сіно. Охороняється у Деснянсько-Старогутському НПП, Поліському ПЗ, Рівненському ПЗ.
Один з видів роду; один з 2-х видів роду у фауні України. Виділяють 15 підвидів Зайця білого: Lepus timidus ainu, L. t. begitschevi, L. t. gichiganus, L. t. hibernicus, L. t. kamtschaticus, L. t. kolymensis, L. t. kozhevnikovi, L. t. lugubris, L. t. mordeni, L. t. orii, L. t. scoticus, L. t. sibiricorum, L. t. timidus, L. t. transbaicalicus та L. t. varronis (Hoffmann and Smith 2005). Бореальні та арктичні обл. Євразії і Пн. Америки. В Україні до останнього часу вважався зниклим, або спорадично проникаючим з території Росії та Білорусі. Зараз достовірно відмічений в пн. р-нах Сумщини (СерединаБудський, Ямпільський р-ни), Чернігівщини (Семенівський, Новгород-Сіверський р-ни) та Житомирщини (Олевський р-н). Передбачається мешкання в сусідніх р-нах Рівненської обл. В Україні мешкає кілька сотень біляків. У Поліському ПЗ і прилеглих регіонах до 50 екз. На Чернігівщині — до 20 ос. В Деснянсько-Старогутському НПП (обліки 2001–06 рр.) 50–70 екз., загалом по Сумській обл. — до 150 ос. У кінці ХІХ — на початку ХХ ст. відомі випадки зустрічі виду в Харківській, Полтавській, Черкаській, Київській, Хмельницькій обл. Зустрічається у всіх типах лісових насаджень. Веде присмерковий спосіб життя. Гін з середини лютого, з перервами вагітності, до кінця липня. Буває від 2 до 4 виводків. Вагітність 48–51 днів. На 8–9 день після народження молоді можуть самостійно їсти. Живиться рослинною їжею: злаками, різною травою та лісовими ягодами. Зимою їсть пагони та кору дерев, сіно. Охороняється у Деснянсько-Старогутському НПП, Поліському ПЗ, Рівненському ПЗ.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Leporiformes
Leporidae
