НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття

Sciurus vulgaris Linnaeus, 1758 - Вивірка лісова

Синонім
Народна назва
Вивірка звичайна, Вивірка руда
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III)
Цінність виду
Мисливський вид
Примітки
Детально
Вивірка поширена по всій лісовій зоні Євразії, включаючи гірські райони. В Україні вивірки мешкають переважно в межах лісової зони (Полісся, Лісостеп), проте завдяки численним спробам їх розселення зустрічаються у паркових зонах і приміських лісах багатьох районів, у тому числі й у межах степової зони (наприклад, Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ). На північний схід від України поширений підвид «Sciurus vulgaris ognevi Migulin, 1928», відомий як "вєкша", або "бєлка". Вид надзвичайно мінливий за забарвленням і особливостями біології та екології. Окремі групи підвидів мають власні імена. Зокрема, у Карпатах та багатьох інших гірських регіонах мешкають темно-бурі (майже чорні) вивірки. На сході Європи мешкають світлі форми, яких в європейські частині Росії називають «векша». Далі на схід — у Сибіру, на Алтаї та інших місцевостях мешкає особлива група підвидів, що має назву «телеутка» — вивірки з сірим (особливо у зимовий час) забарвленням хутра, часто з особливим ледь помітним хвилястим малюнком. Багато описів присвячено мінливості забарвлення хутра. Розрізняють «сірохвосток», «бурохвосток» тощо. В Україні проводять детальні дослідження мінливості чорної і червоної форм, які межують у Прикарпатті і Закарпатті (Зізда, 2006, 2008 та ін.). В Україні цей вид представлений 4-ма підвидами: Вивірка українська — на схід від Дніпра, Вивірка Кесслера — на захід від Дніпра, Вивірка карпатська — в Карпатах, Вивірка телеутка — акліматизована в Криму і в Подінців'ї. Чисельність вивірок коливається в залежності від врожаю насіння хвойних і бука, яке є основною поживою вивірок, та від кліматичних умов. Найчисленнішою в Україні є вивірка карпатська, кількість якої в роки масового її розмноження досягає 114 особин на 1000 га лісових угідь. Вивірка звичайна має велике промислове значення як хутровий звір. В Україні промисел вивірок раніше здійснювали в Карпатах і на Поліссі. Розмноження може відбуватись з грудня-січня, коли самці та самиці 9–10 місяців і старші стають сексуально активними, до серпня-початку жовтня, коли останній виводок перестає годуватись молоком. Два піки розмноження є протягом одного року зі спаровуванням взимку і навесні, що веде до весняних (лютий-квітень) та літніх (травень-серпень) приплодів, відповідно. Система парування: полігамно-безладна. Вагітність триває 38–39 днів, народжується від 4 до 10 (найчастіше 5-7) дитинчат. Малюки сліпі, глухі і голі при народженні, маса 10–15 г. Волосся покриває тіло за 21 день. Слух з'являється на 28–35 день, відкриваються очі на 28–32 день, годування молоком триває 8-10 тижнів чи більше. Вивірка лісова є видом-символом кількох міст. Зокрема, цей вид зображений на прапорі Ківерців і гербі цього міста.
Література
  • Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
  • Паламаренко О.В., Різун Е.М. Тваринне населення дендрарію ботанічного саду НЛТУ України // Науковий вісник НЛТУ України. - 2019. - Т.29, №3. - С.44-47.
  • Селюніна З.В. Зміни складу теріофауни регіону Чорноморського заповідника в результаті інвазії видів (історія вивчення ссавців та господарського освоєння) // Праці Теріологічної Школи. - 2014. - Т.12. - С.69-80.
  • Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
    View source
Експерти

Таксономічна належність

Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Sciuridae