НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Platystethus arenarius
(Geoffroy, 1785) - Плятистетус аренаріус
Синонім
- Staphylinus arenarius Geoffroy, 1785
- Oxytelus mordax C.Sahlberg, 1832
- Platystethus brunnipennis Stephens, 1834
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Палеарктичний вид. Довжина тіла імаго 4-5 мм. Від інших представників свого роду відрізняється відсутністю повздовжніх заглиблень біля очей. Самки будують овальні або сферичні камери для яєць діаметром 6-10 мм, в які відкладають від 40 до 90 яєць. Розміщують їх всередині екскрементів, звичайно над ґрунтом, хоч іноді частина камери вирита в землі. Самці при відкладанні яєць відсутні. Кладка відбувається в середині камери, період кладки розтягнутий на декілька днів і самка залишається в камері до того моменту поки не буде відкладене останнє яйце. Протягом цього часу самки захищають яйця від непрошених гостей, таких як, наприклад великі личинки свого ж виду, але малих личинок самка допускає в камеру і вони знищують проникаючі туди гіфи грибів. Ембріональний розвиток яйця, від моменту його відкладання до проколювання личинками хоріону, займає три-чотири доби. Личинки проходять три етапи розвитку. Молоді личинки не атакують непрошених гостей, одна одну або ще не дозрілі яйця, однак можуть поїдати тіла вбитих самкою хижаків чи личинок які проникли в камеру. Живляться в екскрементах і не атакують одна одну, навіть якщо камера переповнена. Великі личинки першого етапу розвитку покидають камеру і будують свою власну камеру для продовження живлення. Можуть живитися падлом але не живою здобиччю. Приблизно стільки ж часу, скільки личинки живляться, вони займаються ремонтом своєї камери. Личинки які завершили розвиток шукають місце для побудови лялечкової колисочки у якій заляльковуються протягом однієї-двох діб. Стадія лялечки триває до 5 днів. Загалом, цикл розвитку від яйця до виходу імаго триває 29-35 днів, при температурі 25°C. Жуки живуть на екскрементах травоїдних тварин (коні, корови), тваринних і рослинних рештках. Місцями мосові на пасовищах. Під час міграції залітають в сади і городи. Також знайдені в копицях сіна, на трупах тварин, гнилих грибах. Жуки зимують в сухих екскрементах або між ними і ґрунтом. У нічний час можуть летіти на світло.
Палеарктичний вид. Довжина тіла імаго 4-5 мм. Від інших представників свого роду відрізняється відсутністю повздовжніх заглиблень біля очей. Самки будують овальні або сферичні камери для яєць діаметром 6-10 мм, в які відкладають від 40 до 90 яєць. Розміщують їх всередині екскрементів, звичайно над ґрунтом, хоч іноді частина камери вирита в землі. Самці при відкладанні яєць відсутні. Кладка відбувається в середині камери, період кладки розтягнутий на декілька днів і самка залишається в камері до того моменту поки не буде відкладене останнє яйце. Протягом цього часу самки захищають яйця від непрошених гостей, таких як, наприклад великі личинки свого ж виду, але малих личинок самка допускає в камеру і вони знищують проникаючі туди гіфи грибів. Ембріональний розвиток яйця, від моменту його відкладання до проколювання личинками хоріону, займає три-чотири доби. Личинки проходять три етапи розвитку. Молоді личинки не атакують непрошених гостей, одна одну або ще не дозрілі яйця, однак можуть поїдати тіла вбитих самкою хижаків чи личинок які проникли в камеру. Живляться в екскрементах і не атакують одна одну, навіть якщо камера переповнена. Великі личинки першого етапу розвитку покидають камеру і будують свою власну камеру для продовження живлення. Можуть живитися падлом але не живою здобиччю. Приблизно стільки ж часу, скільки личинки живляться, вони займаються ремонтом своєї камери. Личинки які завершили розвиток шукають місце для побудови лялечкової колисочки у якій заляльковуються протягом однієї-двох діб. Стадія лялечки триває до 5 днів. Загалом, цикл розвитку від яйця до виходу імаго триває 29-35 днів, при температурі 25°C. Жуки живуть на екскрементах травоїдних тварин (коні, корови), тваринних і рослинних рештках. Місцями мосові на пасовищах. Під час міграції залітають в сади і городи. Також знайдені в копицях сіна, на трупах тварин, гнилих грибах. Жуки зимують в сухих екскрементах або між ними і ґрунтом. У нічний час можуть летіти на світло.
Література
- Петренко А.А., Журавчак Р.О. Коротконадкрилі жуки (Coleoptera, Staphylinidae) Рівненського природного заповідника // Збереження та відтворення біорізноманіття природно-заповідних територій. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-річчю Рівненського природного заповідника (м. Сарни, 11-13 червня 2009 року). - Рівне: ВАТ “Рівненська друкарня”, 2009. - С.517-525.
- Сметанин А.Н. Хищные жуки-жужелицы и стафилиниды заповедника "Тростянец". – К.: Наукова думка, 1981. – 72 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Coleoptera
Staphylinidae
