НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Marmota marmota
(Linnaeus, 1758) - Бабак гірський
Синонім
- Mus marmota Linnaeus, 1758
Народна назва
Бабак альпійський
Бабак альпійський
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III)
Be (III)
Цінність виду
Примітки
Детально
Marmota marmota latirostris Kratochvil, 1961 Marmota marmota marmota (Linnaeus, 1758) Поширений у високогірних районах Центральної і Південної Європи, найбільше в Альпах. У Європі це другий за розміром гризун після бобра. Зазвичай, бабаки гірські досягають статевої зрілості до третього року життя і тільки тоді покидають свою сім'ю. Цим обумовлено соціальне мешкання бабаків колоніями, що налічують до 20 особин. Бабак гірський — типовий представник фауни льодовикового періоду, що в епоху Плейстоцену мешкав на європейських низовинах. Сьогодні він є реліктом того часу, а його ареал обмежений високогірними районами, оскільки тільки тут залишилися відповідні для нього умови проживання. Зимова сплячка тривалістю від 6 до 7 місяців дозволяє бабакові обходитися без їжі протягом тривалого часу і існувати виключно за рахунок власних запасів жиру. Природний ареал бабака гірського включає Альпи, Карпати і Високі Татри, причому у всіх цих гірських системах бабак трапляється лише на частині території. На східних схилах Альп, в Центральному масиві, горах Юра, Воґезах і Піренеях альпійський бабак був інтродукований відносно недавно. Маленька ізольована популяція бабаків існує також в горах Шварцвальд на південному заході Німеччини. Альпійських бабаків можна зустріти на кам'янистих схилах на висоті від 600 до 3200 м над рівнем моря. За сприятливих умов на 1 км². мешкають від 40 до 80 особин. Ранньою весною основу раціону бабака складає коріння, а пізніше — листя і суцвіття різних трав. Літом нестачі кормів тварини не відчувають: вони споживають лише невелику частку того, що знаходиться навколо, і отримують користь навіть від того, що велика рогата худоба, що пасеться на лугах, сприяє зростанню свіжого поросту. Денна активність бабаків обмежується температурним фактором. Вони страждають від перегріву і тому в жаркий час доби більшу частину часу проводять у прохолодних норах. Крім того, тварини витрачають менше часу на харчування у разі турбування з боку природних ворогів або людей. У харчуванні тварина віддає перевагу бідним на целюлозу молодим пагонам і суцвіттям. Безпосередньо після зимової сплячки вживає в їжу будь-який поріст, що знаходиться поблизу, незалежно від виду. Проте з приростом кормової бази починає спеціалізуватися на певних видах рослин, зокрема віддає перевагу альпійській конюшині, багатьом видам астрагалу, підмаренників, а особливо морквинцю гірському, морському і чорніючому подорожникам. Дослідження показали, що бабаки віддають перевагу перш за все рослинам, багатим на поліненасичені жирні кислоти, які не можуть бути синтезовані самостійно організмом ссавця. При цьому вища концентрація істотних жирних кислот в білій жировій тканині сплячих тварин дає їм можливість під час зимової сплячки більше понижувати температуру тіла. Бабаки гірські активні в світлий час доби. Звичайно, живуть сім'ями, кістяк якої складає доросла пара, а решта членів є її різновіковими нащадками. Кількість членів в одній сім'ї може досягати 20-и особин. У групі завжди виразно виявляється соціальна ієрархія, при цьому кожен член пари домінує над іншими бабаками тільки своєї статі — альфа-самець над нащадками чоловічої статі, а альфа-самка над нащадками жіночої. Така ж поведінка виявляється і по відношенню до чужаків, що потрапили на територію сім'ї: дорослого самця проганяє найвищий по рангу самець, а самку відповідно найвища по рангу самка. Молодих тварин-чужаків терплять лише тоді, коли в самій сімейній групі є потомство того ж віку. Тварини проводять багато часу усередині сімейної групи, доглядаючи за хутром інших і влаштовуючи сумісні ігри. Величина території, що охороняється, становить приблизно 2,5 га. Межі ділянки в певний момент мітить домінуюча пара. Вони виділяють секрет з щокових залоз, що інтенсивно пахне, яким регулярно позначають скелі і дерева в межах своєї території. Крім того, самці регулярно обстежують межі своєї ділянки, при цьому змахують і ударяють хвостом про землю. Великі нори, створені бабаками протягом декількох поколінь, мають, здебільшого, широко розгалужену систему камер і тунелів. Зазвичай такі нори складаються з 3-х різних типів камер. Разом з короткими тунелями з одним або двома входами, існують також літні нори, чиї гніздові камери часто розташовані під землею на глибині до 1,5 м. Короткі тунелі служать для втечі тварин при наближенні хижака. Літні нори використовуються перш за все для захисту від денної жари. Найважливішою складовою системи лабіринтів є нора для зимування, гніздові камери якої розташовані набагато глибше за гніздові камери літніх нір, до 7 м під поверхнею землі. Всі нори і гніздові камери мають так звані камери-убиральні, які використовуються круглий рік для виділення екскрементів. У будівництві і утриманні своєї нори бере участь все сімейство. Спочатку бабаки розпушують землю передніми лапами або зубами, потім сильними рухами задніх ніг викидають її назовні. Витягнутий на поверхню ґрунт, об'єм якого може досягати кількох кубометрів, скупчується горами навколо нори. Сплячка, при якій бабаки втрачають до третини маси свого тіла, продовжується з жовтня по березень. Їй передує період, коли бабаки починають збирати суху траву і приносити її в гніздову камеру. Сіно служить як підстилка і для ізоляції гніздової камери. Вхід в нору тварини закладають перемішаною з травою і каменями землею, при цьому це перекриття може досягати семи метрів в довжину. Закінчивши приготування, тварини починають укладатися. У центрі гніздової камери лягають найсприйнятливіші до холоду молоді бабаки, яких дорослі зігріватимуть своїми тілами. Частота пульсу скорочується до п'яти ударів в хвилину, основний обмін зводиться до мінімуму, температура тіла знижується з 37 °C до 2-3 °C, відповідаючи температурі повітря в норі. Тварини прокидаються кожні два тижні приблизно на 24 години. Зігрівши своє тіло до 37 градусів, вони опоряджаються, очищають підлогу від посліду і знову лягають, тісно притиснувшись один до одного. Всі бабаки прокидаються одночасно, тільки така синхронність дозволяє звести до мінімуму витрату цінної енергії. Тварини прокидаються і «не за розкладом», якщо температура повітря в норі стає дуже низькою. Особливо часто прокидаються в холодній норі молоді бабаки. Дорослі тоді починають ворушитися, щоб теплом свого тіла підвищити температуру повітря. Спаровування відбувається після закінчення сплячки в квітні — травні і продовжується протягом близько 2-х тижнів. Тільки альфа-самка сімейної групи може продовжити рід. Субдомінантні самки також вагітніють, проте їх боротьба з домінуючою самкою, яка відбувається перш за все протягом перших 3 тижнів вагітності, збільшує концентрацію глюкокортикоїдів в їх крові до такого ступеня, що приводить до переривання вагітності. Раннє спаровування збільшує шанси майбутніх дитинчат накопичити достатній для зимівлі запас жиру. Та все ж їх жирові запаси порівняно менші, ніж у дорослих бабаків. Альфа-самка злучається не тільки з альфа-самцем, але і з субдомінантними самцями. Дослідження показують, що домінантний самець не є батьком близько 25% дитинчат. Субдомінантні самці часто є потомством домінуючого самця. У багатьох випадках вони є також потомством альфа-самки, таким чином ступінь близької спорідненості в межах сімейної групи може бути дуже високою. Самки бабака розмножуються не щороку, а роблять паузу між двома вагітностями, тривалістю іноді до 4 років. Чи стануть вони після зимівлі вагітними, залежить перш за все від маси тіла. Самки альпійського бабака витрачають до лактаційного періоду жирові запаси, які вони накопичили в попередньому році. Тому вони можуть розмножуватися тільки тоді, коли маса тіла перевершує певну мінімальну масу. Приблизно через 5 тижнів вагітності на світ з'являються від 2-х до 6-и голих, сліпих, глухих і беззубих дитинчат. У середньому народжують 4 дитинчат, кожне з яких при народженні важить близько 30 г. Проте якщо самка харчується недостатньо, то вона виносить, переважно, тільки одне дитинча. Дитинчата відкривають очі приблизно у віці 24-х днів і впродовж 6 тижнів годуються молоком матері. У віці близько 40 днів вони вперше покидають нору, їх маса у цей час становить приблизно 240 г. До цього моменту вони вже можуть харчуватися зеленими кормами і лише іноді годуються молоком матері. Дитинчата стають статевозрілими не раніше, ніж після другої сплячки, але, переважно, приступають до розмноження тільки після третьої сплячки. Короткі літні місяці надають дуже коротку фазу росту, що уповільнює статеве дозрівання: у регіонах, де умови проживання ще суворіші, дитинчата здатні розмножуватися тільки після четвертої зимової сплячки. У будь-якому випадку, вони залишаються до досягнення статевої зрілості в сімейній групі, в якій вони з'явилися на світ. Бабаки гірські живуть на волі до 13-15 років. Дитинчата часто гинуть під час своєї першої сплячки. Дуже висока смертність у тварин, які покидають свою сімейну групу, щоб влаштувати власну ділянку. Такі тварини у пошуках відповідної території дуже часто гинуть від хижаків. Окремі дослідження указують на те, що менше 50% тварин переносять зиму, якщо їм не вдалося до того часу сформувати пару. На відміну від них, з тварин у віці від двох до восьми років, які залишаються в сімейній групі, щороку від хижаків або протягом зими вмирають лише близько 5% особин. Максимальна тривалість життя була зареєстрована для народженої на волі особини і склала 17,4 роки. Найнебезпечніший ворог для дорослих бабаків — беркут. Беркути в період виведення потомства вбивають приблизно 70% бабаків. При цьому бабаки складають до 80% всієї здобичі цього птаха. Проте популяції бабаків це не загрожує. Ділянка беркута охоплює територію від 20 до 90 км²., тоді як бабаки у відповідному життєвому просторі можуть досягати поголів'я 40-80 тварин. Лісова куниця і ворон також полюють на альпійського бабака, проте тільки на дитинчат. З дорослими бабаками вони не можуть впоратися. Нападати на дорослого альпійського бабака інколи вдається рудій лисиці, але тільки тоді, коли вона кидається на нього із засідки. Тому руда лисиця воліє полювати на молодих бабаків. Широкомордий гірський бабак колись мешкав і на території Українських Карпат, проте на початку 20 століття був повністю винищений. Зараз обговорюються спроби його реінтродукції.
Marmota marmota latirostris Kratochvil, 1961 Marmota marmota marmota (Linnaeus, 1758) Поширений у високогірних районах Центральної і Південної Європи, найбільше в Альпах. У Європі це другий за розміром гризун після бобра. Зазвичай, бабаки гірські досягають статевої зрілості до третього року життя і тільки тоді покидають свою сім'ю. Цим обумовлено соціальне мешкання бабаків колоніями, що налічують до 20 особин. Бабак гірський — типовий представник фауни льодовикового періоду, що в епоху Плейстоцену мешкав на європейських низовинах. Сьогодні він є реліктом того часу, а його ареал обмежений високогірними районами, оскільки тільки тут залишилися відповідні для нього умови проживання. Зимова сплячка тривалістю від 6 до 7 місяців дозволяє бабакові обходитися без їжі протягом тривалого часу і існувати виключно за рахунок власних запасів жиру. Природний ареал бабака гірського включає Альпи, Карпати і Високі Татри, причому у всіх цих гірських системах бабак трапляється лише на частині території. На східних схилах Альп, в Центральному масиві, горах Юра, Воґезах і Піренеях альпійський бабак був інтродукований відносно недавно. Маленька ізольована популяція бабаків існує також в горах Шварцвальд на південному заході Німеччини. Альпійських бабаків можна зустріти на кам'янистих схилах на висоті від 600 до 3200 м над рівнем моря. За сприятливих умов на 1 км². мешкають від 40 до 80 особин. Ранньою весною основу раціону бабака складає коріння, а пізніше — листя і суцвіття різних трав. Літом нестачі кормів тварини не відчувають: вони споживають лише невелику частку того, що знаходиться навколо, і отримують користь навіть від того, що велика рогата худоба, що пасеться на лугах, сприяє зростанню свіжого поросту. Денна активність бабаків обмежується температурним фактором. Вони страждають від перегріву і тому в жаркий час доби більшу частину часу проводять у прохолодних норах. Крім того, тварини витрачають менше часу на харчування у разі турбування з боку природних ворогів або людей. У харчуванні тварина віддає перевагу бідним на целюлозу молодим пагонам і суцвіттям. Безпосередньо після зимової сплячки вживає в їжу будь-який поріст, що знаходиться поблизу, незалежно від виду. Проте з приростом кормової бази починає спеціалізуватися на певних видах рослин, зокрема віддає перевагу альпійській конюшині, багатьом видам астрагалу, підмаренників, а особливо морквинцю гірському, морському і чорніючому подорожникам. Дослідження показали, що бабаки віддають перевагу перш за все рослинам, багатим на поліненасичені жирні кислоти, які не можуть бути синтезовані самостійно організмом ссавця. При цьому вища концентрація істотних жирних кислот в білій жировій тканині сплячих тварин дає їм можливість під час зимової сплячки більше понижувати температуру тіла. Бабаки гірські активні в світлий час доби. Звичайно, живуть сім'ями, кістяк якої складає доросла пара, а решта членів є її різновіковими нащадками. Кількість членів в одній сім'ї може досягати 20-и особин. У групі завжди виразно виявляється соціальна ієрархія, при цьому кожен член пари домінує над іншими бабаками тільки своєї статі — альфа-самець над нащадками чоловічої статі, а альфа-самка над нащадками жіночої. Така ж поведінка виявляється і по відношенню до чужаків, що потрапили на територію сім'ї: дорослого самця проганяє найвищий по рангу самець, а самку відповідно найвища по рангу самка. Молодих тварин-чужаків терплять лише тоді, коли в самій сімейній групі є потомство того ж віку. Тварини проводять багато часу усередині сімейної групи, доглядаючи за хутром інших і влаштовуючи сумісні ігри. Величина території, що охороняється, становить приблизно 2,5 га. Межі ділянки в певний момент мітить домінуюча пара. Вони виділяють секрет з щокових залоз, що інтенсивно пахне, яким регулярно позначають скелі і дерева в межах своєї території. Крім того, самці регулярно обстежують межі своєї ділянки, при цьому змахують і ударяють хвостом про землю. Великі нори, створені бабаками протягом декількох поколінь, мають, здебільшого, широко розгалужену систему камер і тунелів. Зазвичай такі нори складаються з 3-х різних типів камер. Разом з короткими тунелями з одним або двома входами, існують також літні нори, чиї гніздові камери часто розташовані під землею на глибині до 1,5 м. Короткі тунелі служать для втечі тварин при наближенні хижака. Літні нори використовуються перш за все для захисту від денної жари. Найважливішою складовою системи лабіринтів є нора для зимування, гніздові камери якої розташовані набагато глибше за гніздові камери літніх нір, до 7 м під поверхнею землі. Всі нори і гніздові камери мають так звані камери-убиральні, які використовуються круглий рік для виділення екскрементів. У будівництві і утриманні своєї нори бере участь все сімейство. Спочатку бабаки розпушують землю передніми лапами або зубами, потім сильними рухами задніх ніг викидають її назовні. Витягнутий на поверхню ґрунт, об'єм якого може досягати кількох кубометрів, скупчується горами навколо нори. Сплячка, при якій бабаки втрачають до третини маси свого тіла, продовжується з жовтня по березень. Їй передує період, коли бабаки починають збирати суху траву і приносити її в гніздову камеру. Сіно служить як підстилка і для ізоляції гніздової камери. Вхід в нору тварини закладають перемішаною з травою і каменями землею, при цьому це перекриття може досягати семи метрів в довжину. Закінчивши приготування, тварини починають укладатися. У центрі гніздової камери лягають найсприйнятливіші до холоду молоді бабаки, яких дорослі зігріватимуть своїми тілами. Частота пульсу скорочується до п'яти ударів в хвилину, основний обмін зводиться до мінімуму, температура тіла знижується з 37 °C до 2-3 °C, відповідаючи температурі повітря в норі. Тварини прокидаються кожні два тижні приблизно на 24 години. Зігрівши своє тіло до 37 градусів, вони опоряджаються, очищають підлогу від посліду і знову лягають, тісно притиснувшись один до одного. Всі бабаки прокидаються одночасно, тільки така синхронність дозволяє звести до мінімуму витрату цінної енергії. Тварини прокидаються і «не за розкладом», якщо температура повітря в норі стає дуже низькою. Особливо часто прокидаються в холодній норі молоді бабаки. Дорослі тоді починають ворушитися, щоб теплом свого тіла підвищити температуру повітря. Спаровування відбувається після закінчення сплячки в квітні — травні і продовжується протягом близько 2-х тижнів. Тільки альфа-самка сімейної групи може продовжити рід. Субдомінантні самки також вагітніють, проте їх боротьба з домінуючою самкою, яка відбувається перш за все протягом перших 3 тижнів вагітності, збільшує концентрацію глюкокортикоїдів в їх крові до такого ступеня, що приводить до переривання вагітності. Раннє спаровування збільшує шанси майбутніх дитинчат накопичити достатній для зимівлі запас жиру. Та все ж їх жирові запаси порівняно менші, ніж у дорослих бабаків. Альфа-самка злучається не тільки з альфа-самцем, але і з субдомінантними самцями. Дослідження показують, що домінантний самець не є батьком близько 25% дитинчат. Субдомінантні самці часто є потомством домінуючого самця. У багатьох випадках вони є також потомством альфа-самки, таким чином ступінь близької спорідненості в межах сімейної групи може бути дуже високою. Самки бабака розмножуються не щороку, а роблять паузу між двома вагітностями, тривалістю іноді до 4 років. Чи стануть вони після зимівлі вагітними, залежить перш за все від маси тіла. Самки альпійського бабака витрачають до лактаційного періоду жирові запаси, які вони накопичили в попередньому році. Тому вони можуть розмножуватися тільки тоді, коли маса тіла перевершує певну мінімальну масу. Приблизно через 5 тижнів вагітності на світ з'являються від 2-х до 6-и голих, сліпих, глухих і беззубих дитинчат. У середньому народжують 4 дитинчат, кожне з яких при народженні важить близько 30 г. Проте якщо самка харчується недостатньо, то вона виносить, переважно, тільки одне дитинча. Дитинчата відкривають очі приблизно у віці 24-х днів і впродовж 6 тижнів годуються молоком матері. У віці близько 40 днів вони вперше покидають нору, їх маса у цей час становить приблизно 240 г. До цього моменту вони вже можуть харчуватися зеленими кормами і лише іноді годуються молоком матері. Дитинчата стають статевозрілими не раніше, ніж після другої сплячки, але, переважно, приступають до розмноження тільки після третьої сплячки. Короткі літні місяці надають дуже коротку фазу росту, що уповільнює статеве дозрівання: у регіонах, де умови проживання ще суворіші, дитинчата здатні розмножуватися тільки після четвертої зимової сплячки. У будь-якому випадку, вони залишаються до досягнення статевої зрілості в сімейній групі, в якій вони з'явилися на світ. Бабаки гірські живуть на волі до 13-15 років. Дитинчата часто гинуть під час своєї першої сплячки. Дуже висока смертність у тварин, які покидають свою сімейну групу, щоб влаштувати власну ділянку. Такі тварини у пошуках відповідної території дуже часто гинуть від хижаків. Окремі дослідження указують на те, що менше 50% тварин переносять зиму, якщо їм не вдалося до того часу сформувати пару. На відміну від них, з тварин у віці від двох до восьми років, які залишаються в сімейній групі, щороку від хижаків або протягом зими вмирають лише близько 5% особин. Максимальна тривалість життя була зареєстрована для народженої на волі особини і склала 17,4 роки. Найнебезпечніший ворог для дорослих бабаків — беркут. Беркути в період виведення потомства вбивають приблизно 70% бабаків. При цьому бабаки складають до 80% всієї здобичі цього птаха. Проте популяції бабаків це не загрожує. Ділянка беркута охоплює територію від 20 до 90 км²., тоді як бабаки у відповідному життєвому просторі можуть досягати поголів'я 40-80 тварин. Лісова куниця і ворон також полюють на альпійського бабака, проте тільки на дитинчат. З дорослими бабаками вони не можуть впоратися. Нападати на дорослого альпійського бабака інколи вдається рудій лисиці, але тільки тоді, коли вона кидається на нього із засідки. Тому руда лисиця воліє полювати на молодих бабаків. Широкомордий гірський бабак колись мешкав і на території Українських Карпат, проте на початку 20 століття був повністю винищений. Зараз обговорюються спроби його реінтродукції.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Sciuridae
