НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Nannospalax leucodon
(Nordman,1840) - Сліпець понтичний
Синонім
- Spalax leucodon Nordmann, 1840
Народна назва
Сліпець білозубий, Сліпак білозубий
Сліпець білозубий, Сліпак білозубий
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: DD; RDBUkr: Вразливі
IUCN: DD; RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Примітки
Детально
В роді 3 види, один з 3-х видів роду в фауні України. Охоплює пн. Грецію, Туреччину, Болгарію, Угорщину, Румунію та Молдову. В Україні вид мешкає у Пн.-Зх. Причорномор’ї (Одеська обл.), пн. Буковина (межиріччя Дністра і Прута). Вид з загальною тенденцією до зниження чисельності. Останніми десятиліттями в Україні є певна тенденція до стабілізації, а в окремих місцях навіть до зростання. У 1980-х рр. був відносно нечисленним видом (щільність від 0,2 особини на 1 га в агроценозах до 3-х на цілинних ділянках). Осілий вид. Високоспеціалізований землерий. Кормові ходи завдовжки до 200 розміщує на глибині 20–30 см, гніздові камери на глибині 1,5–3,5 м. Земляні викиди мають різну форму та розміри (довжина 20–25 см, висота 25–30 см). Індивідуальні ділянки молодих особин досягають площі до 100 м2, дорослих — до 180. Восени на глибині 10–70 см будує до 12 камер для запасання кормів. Живиться переважно складноцвітими, бобовими та злаковими, в його раціоні близько 56 видів рослин. На зиму запасає до 20 кг кормів. Самка у квітні народжує 3–4 малят, які у травні починають жити самостійно. Статевозрілим стає на 2 році життя. Місцями перебування є ділянки цілинного чорноземного степу, схили балок, ярів, річкових долин; трапляється вздовж лісосмуг, у садах, на узбіччях доріг; полях сільськогосподарських культур, пасовищах, залізничних насипах, сіножатях і виноградниках. Високоспеціалізований вид, що належить до стародавнього відокремленого філуму гризунів. Спеціально не охороняється в жодному заповіднику.
В роді 3 види, один з 3-х видів роду в фауні України. Охоплює пн. Грецію, Туреччину, Болгарію, Угорщину, Румунію та Молдову. В Україні вид мешкає у Пн.-Зх. Причорномор’ї (Одеська обл.), пн. Буковина (межиріччя Дністра і Прута). Вид з загальною тенденцією до зниження чисельності. Останніми десятиліттями в Україні є певна тенденція до стабілізації, а в окремих місцях навіть до зростання. У 1980-х рр. був відносно нечисленним видом (щільність від 0,2 особини на 1 га в агроценозах до 3-х на цілинних ділянках). Осілий вид. Високоспеціалізований землерий. Кормові ходи завдовжки до 200 розміщує на глибині 20–30 см, гніздові камери на глибині 1,5–3,5 м. Земляні викиди мають різну форму та розміри (довжина 20–25 см, висота 25–30 см). Індивідуальні ділянки молодих особин досягають площі до 100 м2, дорослих — до 180. Восени на глибині 10–70 см будує до 12 камер для запасання кормів. Живиться переважно складноцвітими, бобовими та злаковими, в його раціоні близько 56 видів рослин. На зиму запасає до 20 кг кормів. Самка у квітні народжує 3–4 малят, які у травні починають жити самостійно. Статевозрілим стає на 2 році життя. Місцями перебування є ділянки цілинного чорноземного степу, схили балок, ярів, річкових долин; трапляється вздовж лісосмуг, у садах, на узбіччях доріг; полях сільськогосподарських культур, пасовищах, залізничних насипах, сіножатях і виноградниках. Високоспеціалізований вид, що належить до стародавнього відокремленого філуму гризунів. Спеціально не охороняється в жодному заповіднику.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Spalacidae
