НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Spalax arenarius
Reshetnik, 1939 - Сліпак піщаний
Синонім
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: EN; RDBUkr: Неоцінені; Endemic
IUCN: EN; RDBUkr: Неоцінені; Endemic
Цінність виду
Примітки
Детально
В роді 6 видів. Один з 4-х видів у фауні України. Ендемiк Нижньодніпровських арен. Займає незалісену та неорану частку арен та міжарені простори. Мiсця перебування: пiщаний лiсостеп, луки, пасовища, перелоговi землi, iнодi солончаки на межi арен з приморським степом. Близько 100 тис. особин, у т. ч. у Чорноморському БЗ 7–9 тис. (середня щiльнiсть населення складає 0,3 особини на 1 га, в бiотопах, яким слiпаки надають перевагу, — до 1 особини на 1 га). За 20 рокiв значних змiн щiльностi населення цього виду не спостерiгалося. Високоспецiалiзований землерий. Веде виключно пiдземний спосiб життя. Пiдземнi кормовi ходи розташованi на глибинi вiд 25 (пiски) до 60 (луки) см. Площа індивідуальних дiлянок перевищує 80 м2. Риюча активнiсть залежить вiд кормової бази та сезону року. Взимку один слiпак робить в середньому не бiльш 3 викидiв за добу, влiтку цей показник зростає до 8-9 викидiв за добу. Живиться пiдземними (зрідка надземними) частинами рослин, надає перевагу цибулевим. На зиму робить запаси їжи. Статевозрiлим стає на 2-му роцi життя. Самка раз на рiк народжує 3–4 малят. Лактацiя 1–1,5 мiсяця. У травні–червнi молодь переходить до самостiйного життя. Вороги: лисиця, тхiр, куниця. Індикатор незайманих або мало порушених піщаних степів. Охороняється на лiсостепових дiлянках Чорноморського БЗ. Треба запобiгти розорювання залишку земель Нижньоднiпровських арен, якi ще не трансформованi, насамперед, Козачелагерської та Челбаської арен.
В роді 6 видів. Один з 4-х видів у фауні України. Ендемiк Нижньодніпровських арен. Займає незалісену та неорану частку арен та міжарені простори. Мiсця перебування: пiщаний лiсостеп, луки, пасовища, перелоговi землi, iнодi солончаки на межi арен з приморським степом. Близько 100 тис. особин, у т. ч. у Чорноморському БЗ 7–9 тис. (середня щiльнiсть населення складає 0,3 особини на 1 га, в бiотопах, яким слiпаки надають перевагу, — до 1 особини на 1 га). За 20 рокiв значних змiн щiльностi населення цього виду не спостерiгалося. Високоспецiалiзований землерий. Веде виключно пiдземний спосiб життя. Пiдземнi кормовi ходи розташованi на глибинi вiд 25 (пiски) до 60 (луки) см. Площа індивідуальних дiлянок перевищує 80 м2. Риюча активнiсть залежить вiд кормової бази та сезону року. Взимку один слiпак робить в середньому не бiльш 3 викидiв за добу, влiтку цей показник зростає до 8-9 викидiв за добу. Живиться пiдземними (зрідка надземними) частинами рослин, надає перевагу цибулевим. На зиму робить запаси їжи. Статевозрiлим стає на 2-му роцi життя. Самка раз на рiк народжує 3–4 малят. Лактацiя 1–1,5 мiсяця. У травні–червнi молодь переходить до самостiйного життя. Вороги: лисиця, тхiр, куниця. Індикатор незайманих або мало порушених піщаних степів. Охороняється на лiсостепових дiлянках Чорноморського БЗ. Треба запобiгти розорювання залишку земель Нижньоднiпровських арен, якi ще не трансформованi, насамперед, Козачелагерської та Челбаської арен.
Література
- Селюніна З.В. Зміни складу теріофауни регіону Чорноморського заповідника в результаті інвазії видів (історія вивчення ссавців та господарського освоєння) // Праці Теріологічної Школи. - 2014. - Т.12. - С.69-80.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Spalacidae
