НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Spalax graecus
Nehring, 1898 - Сліпак буковинський
Синонім
Народна назва
Сліпак грецький
Сліпак грецький
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: NT; Be (II); RDBUkr: Вразливі
IUCN: NT; Be (II); RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Примітки
Детально
В роді 6 видів, один з 4-х видів роду в фауні України. Ендемік Сх. Передкарпаття. Зустрічається також в Молдові і Румунії. Водиться на території Чернівецької обл. В Україні чисельність стабільна. На кінець 1980-х рр. українська популяція складала близько 1,5 тис. особин. Щільність у місцях перебування становила 0,2–0,4, дуже рідко — 4–10 особин на 1 га. Демографічні показники сучасних популяцій невідомі. Загальна тенденція зміни чисельності не відома. Осілий вид. Високоспеціалізований землерий, живе в норах складної будови завдовжки понад 200 м: дорослі особини роблять горизонтальні ходи діаметром 10–12 см, молоді — 6–8 см. Гніздова камера, як правило, одна, рідше — дві, з підстилкою з сухих трав. Комори розташовані на глибині 1–1,5 м. Площа індивідуальних ділянок у молодих тварин досягає 90 м2, у дорослих — 250 м2. Живиться корінням понад 50 видів рослин. Запасає на зиму близько 23 видів рослин. За добу споживає корму більше за власну масу. Статевозрілим стає за один рік. В січні–березні народжує 2–3 малят. Лактація триває близько 3 тижнів. У травні молодь переходить до самостійного способу життя. Переважно ділянки залишкових цілинних земель, пасовища, сіножаті, узбіччя польових доріг, полезахисні лісосмуги, схили ярів, балок, узлісся, поля сільськогосподарських культур і присадибні ділянки. Вузький ендемік, представник стародавньої високоспецілизованої групи гризунів. Не охороняється в жодному заповіднику. Виділяють два підвиди: Spalax graecus graecus Nehring, 1898 і Spalax graecus istricus (Mehely, 1909). Підвид S. graecus istricus Mehely, 1909 деякими авторами виділяється в окремий вид (see Wilson and Reeder 2005 for discussion).
В роді 6 видів, один з 4-х видів роду в фауні України. Ендемік Сх. Передкарпаття. Зустрічається також в Молдові і Румунії. Водиться на території Чернівецької обл. В Україні чисельність стабільна. На кінець 1980-х рр. українська популяція складала близько 1,5 тис. особин. Щільність у місцях перебування становила 0,2–0,4, дуже рідко — 4–10 особин на 1 га. Демографічні показники сучасних популяцій невідомі. Загальна тенденція зміни чисельності не відома. Осілий вид. Високоспеціалізований землерий, живе в норах складної будови завдовжки понад 200 м: дорослі особини роблять горизонтальні ходи діаметром 10–12 см, молоді — 6–8 см. Гніздова камера, як правило, одна, рідше — дві, з підстилкою з сухих трав. Комори розташовані на глибині 1–1,5 м. Площа індивідуальних ділянок у молодих тварин досягає 90 м2, у дорослих — 250 м2. Живиться корінням понад 50 видів рослин. Запасає на зиму близько 23 видів рослин. За добу споживає корму більше за власну масу. Статевозрілим стає за один рік. В січні–березні народжує 2–3 малят. Лактація триває близько 3 тижнів. У травні молодь переходить до самостійного способу життя. Переважно ділянки залишкових цілинних земель, пасовища, сіножаті, узбіччя польових доріг, полезахисні лісосмуги, схили ярів, балок, узлісся, поля сільськогосподарських культур і присадибні ділянки. Вузький ендемік, представник стародавньої високоспецілизованої групи гризунів. Не охороняється в жодному заповіднику. Виділяють два підвиди: Spalax graecus graecus Nehring, 1898 і Spalax graecus istricus (Mehely, 1909). Підвид S. graecus istricus Mehely, 1909 деякими авторами виділяється в окремий вид (see Wilson and Reeder 2005 for discussion).
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Spalacidae
