НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Spalax zemni
(Erxleben, 1777) - Сліпак подільський
Синонім
- Glis zemni Erxleben, 1777
- Spalax podolicus Trouessart, 1897
- Spalax polonicus Mehely, 1909
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: VU; RDBUkr: Недостатньо відомі
IUCN: VU; RDBUkr: Недостатньо відомі
Цінність виду
Примітки
Детально
Один з 6-ти видів роду, один з 4-х видів роду в фауні України. Вид-ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, пд. частини лісової зони України, де зустрічається досить спорадично. Пн. межа ареалу проходить по р. Прип’ять, зх. по річці Сан і Верхньому Дністру, пд. — по узбережжю Чорного моря, сх. — по Правобережжю Дніпра. Високоспеціалізований землерий, ходи прокладає за допомогою добре розвинутих різців. Характерні сезонні міграції, пов’язані з пошуком корму та глибиною промерзання ґрунту. Живе поодинці в норах складної будови: горизонтальні ходи розташовані на глибині 13–21 см, вертикальні (до 2,75 м) — ведуть до житлових і гніздових камер, комор для запасання корму і віднірків різного призначення. Загальна довжина ходів 10–275 м; відстань між викидами ґрунту 0,2–11,75 м; буває до 217 викидів. Живиться корінням, кореневищами, стеблами і пагонами рослин, дерев і кущів. Самка раз на рік в лютому на початку березня народжує 1–5 малят. Лісові масиви, узлісся, ділянки цілини, полезахисні лісосмуги, узбіччя доріг, розріджені посіви сільськогосподарських культур (крім багаторічних трав), присадибні ділянки. Охорона не підтримується жодним заповідником. Місця постійного перебування виду, а також великі колонії потребують охоронного статусу.
Один з 6-ти видів роду, один з 4-х видів роду в фауні України. Вид-ендемік Правобережного Степу і Лісостепу, пд. частини лісової зони України, де зустрічається досить спорадично. Пн. межа ареалу проходить по р. Прип’ять, зх. по річці Сан і Верхньому Дністру, пд. — по узбережжю Чорного моря, сх. — по Правобережжю Дніпра. Високоспеціалізований землерий, ходи прокладає за допомогою добре розвинутих різців. Характерні сезонні міграції, пов’язані з пошуком корму та глибиною промерзання ґрунту. Живе поодинці в норах складної будови: горизонтальні ходи розташовані на глибині 13–21 см, вертикальні (до 2,75 м) — ведуть до житлових і гніздових камер, комор для запасання корму і віднірків різного призначення. Загальна довжина ходів 10–275 м; відстань між викидами ґрунту 0,2–11,75 м; буває до 217 викидів. Живиться корінням, кореневищами, стеблами і пагонами рослин, дерев і кущів. Самка раз на рік в лютому на початку березня народжує 1–5 малят. Лісові масиви, узлісся, ділянки цілини, полезахисні лісосмуги, узбіччя доріг, розріджені посіви сільськогосподарських культур (крім багаторічних трав), присадибні ділянки. Охорона не підтримується жодним заповідником. Місця постійного перебування виду, а також великі колонії потребують охоронного статусу.
Література
- Татаринов К. А. Звірі західних областей України (матеріали до вивчення фауни Української РСР). - Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. - 188 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Spalacidae
