НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Sylvaemus sylvaticus
(Linnaeus, 1758) - Мишак європейський, Мишак лісовий
Синонім
- Mus sylvaticus Linnaeus, 1758
- Apodemus sylvaticus (Linnaeus, 1758)
Народна назва
Миша лісова
Миша лісова
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Забарвлення коричневе з білою нижньою стороною, роздільна смуга розмита, що відрізняє цей вид від дуже близької миші жовтогорлої. На шиї маленька, темно-жовта пляма. Вага тварини становить 20–30 г, а довжина тіла приблизно 8–10 см, хвіст приблизно такої ж довжини. Від близького виду, Мишака уральського (Sylvaemus uralensis), відрізняється більшими розмірами тіла та черепа і наявністю (як правило) вохристої грудної плями[2]: у європейського мишака вухо відносно довге, звичайно 15-16 (в уралки в нормі 12-14, до 15 мм); у європейського мишака лапка (степня задньої кінцівки) відносно довга, 21-23 мм (в уралки 19-21 мм); у європейського мишака на грудях є невелика горлова пляма, інколи 5×5 мм, частіше довга, 5х15 до 8×30 мм (в уральського звичайно плями немає). Незважаючи на поширену назву "мишак лісовий", ця "миша" мешкає не лише у лісі, але і в парках та садах, в заплавах та на городах. Через прихований спосіб життя та лякливість мишак рідко потрапляє на очі людям. В дикій природі мишак живиться насінням, особливо дуба, бука та платана. В науковій літературі описується як не дуже соціальна тварина. Однак в неволі вони через деякий час показують себе як дуже контактні з вираженою соціальною поведінкою. Наприклад, взаємний догляд за шерсткою. Зустрічаються також індивідуальні симпатії та антипатії. Дитинчата в перші 3 тижні не кидають гнізда, в якому народились, однак при першій вилазці, вони стають майже самостійні. В неволі мишак майже не демонструє агресії проти людини. Навіть загнані в куток тварини при дотику не намагаються вкусити, в падають нерухомо. Однак як тільки відкривається можливість для втечі, вони використовують її за допомогою довгих стрибків.
Забарвлення коричневе з білою нижньою стороною, роздільна смуга розмита, що відрізняє цей вид від дуже близької миші жовтогорлої. На шиї маленька, темно-жовта пляма. Вага тварини становить 20–30 г, а довжина тіла приблизно 8–10 см, хвіст приблизно такої ж довжини. Від близького виду, Мишака уральського (Sylvaemus uralensis), відрізняється більшими розмірами тіла та черепа і наявністю (як правило) вохристої грудної плями[2]: у європейського мишака вухо відносно довге, звичайно 15-16 (в уралки в нормі 12-14, до 15 мм); у європейського мишака лапка (степня задньої кінцівки) відносно довга, 21-23 мм (в уралки 19-21 мм); у європейського мишака на грудях є невелика горлова пляма, інколи 5×5 мм, частіше довга, 5х15 до 8×30 мм (в уральського звичайно плями немає). Незважаючи на поширену назву "мишак лісовий", ця "миша" мешкає не лише у лісі, але і в парках та садах, в заплавах та на городах. Через прихований спосіб життя та лякливість мишак рідко потрапляє на очі людям. В дикій природі мишак живиться насінням, особливо дуба, бука та платана. В науковій літературі описується як не дуже соціальна тварина. Однак в неволі вони через деякий час показують себе як дуже контактні з вираженою соціальною поведінкою. Наприклад, взаємний догляд за шерсткою. Зустрічаються також індивідуальні симпатії та антипатії. Дитинчата в перші 3 тижні не кидають гнізда, в якому народились, однак при першій вилазці, вони стають майже самостійні. В неволі мишак майже не демонструє агресії проти людини. Навіть загнані в куток тварини при дотику не намагаються вкусити, в падають нерухомо. Однак як тільки відкривається можливість для втечі, вони використовують її за допомогою довгих стрибків.
Література
- Грищенко В.М. Фауна хребетних тварин Канівського природного заповідника. - Канів, 2021. - 24 с.
View source - Татаринов К. А. Звірі західних областей України (матеріали до вивчення фауни Української РСР). - Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. - 188 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source - Шевчик Л., Грод І., Голіней Г., Кравець Н. Гризуни родини мишеві (Muridae) Тернопілля (Україна): видовий склад, поширення та екологія. Theriologia Ukrainica. 2023. 26. С.43-53.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Muridae
