НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Ellobius talpinus
(Pallas, 1770) - Сліпачок звичайний
Синонім
- Mus talpinus Pallas, 1770
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Зникаючі
RDBUkr: Зникаючі
Цінність виду
Примітки
Детально
Один з 5-ти видів роду, єдиний вид роду у фауні України. За межами України вид зустрічається у степах від Побужжя до Поволжя, Зауралля і Казахстану, у горах і передгір’ях Середньої Азії. Наразі зх. сегмент ареалу суттєво скорочується і відносно потужні популяції збереглися у Степовому Криму і Придінців’ї. Загальна чисельність в Україні не більша 2–3 тис. особин. Типово степовий вид, приурочений до цілинних ділянок різнотравно-злакових і псамофітних степів, інколи заселяє агроценози. Існує багаторічна просторова динаміка популяцій завдяки постійному переміщенню колоній. Активність цілодобова, найбільша вранці; взимку і в літню посуху активність знижена. Живиться переважно рослинною їжею, як підземними, так і надземними частинами рослин; характерне запасання корму. Період гону і термін вагітності приуроченні до середини літа. Самка плодить 2–3 рази на рік по 2–5 малят. Живуть 2–3 роки. Вид є індикатором мало порушених ділянок псамофітного степу. Утримується як лабораторна тварина для генетичних досліджень. Охороняється на заповідних територіях Луганщини («Шарів кут», «Трьохізбенський степ»). Досить звичайний в Криму. Давні зразки виду (зібрані до 1920 р.) виявлено у чотирьох колекціях трьох музеїв України: в експозиції Херсонського обласного та Кримського республіканського краєзнавчих музеїв та у фондових колекціях двох відділів ННПМ — зоології та палеонтології. Всі найдавніші зразки сліпачка зібрані у 1903–1913 роках. Частина зборів стосується зборів у Нижньому Подніпров’ї та у Криму (Україна), частина — у Семиріччі (Киргизстан). Зразки з Асканійського степу. Відомо про два зразки (існування одного з них не підтверджено). Обидва вони є найдавнішими серед всіх виявлених колекційних зразків Ellobius, зібраними в Асканії-Нова 1898 та 1903 рр. Найдавнішим колекційним зразком Ellobius talpinus, який зберігся дотепер, є спиртовий екз. № 3106, зібраний в Асканії-Нова 1903 р. (28 квітня; колектор невідомий, найімовірніше — О. Браунер). Ще один зразок, здобутий в Асканії-Нова у квітні 1898 р., описано С. Огньовим в огляді ссавців «Таврійської губернії», згодом його описано як такий, що зберігається в «колекції Сімферопольського музею», в огляді О. Мигуліним. Сучасна назва цього музею — Кримський республіканський краєзнавчий музей; тепер цей зразок в цьому музеї відсутній (І. Євстафьєв, особ. повід.). Зразки з Правобережжя Дніпра. Виявлено два зразки, зібрані у розташованих неподалік одне від одного місцезнаходженнях Правобережжя Дніпра у 1904 та 1912 рр. Одна із найдавніших вказівок на колекційний зразок сліпачка в Україні наведена Й. Пачоським в «Пояснювальному каталозі Херсонського природничого музею». Цей дослідник описав знахідку сліпачка на Криворіжжі, зі «ст. Токи». Залізнична станція «Тік» знаходиться в Апостолівському районі Дніпропетровщини, і це місцезнаходження є першою і певний час одною з небагатьох знахідок виду на захід від Дніпра. Цей зразок зібрано 1904 р., і він зберігається в Херсонському обласному краєзнавчому музеї із записом: «з-мл-143; ж.д. ст. Ток Апостоловского р-на Днепропетровской обл. (02/V 1904 г.); чучело 1 М. ad.; [leg.] В. Вержбицкий»; згадано також в оглядах І. Підоплічка (1930) та О. Мигуліна (1938). У праці П. Крижова наведено ще одну важливу знахідку сліпачка на правобережжі Дніпра — в «с. Грушівка Високопільського р-ну Херсонщини». Колекційний зразок з Грушівки виявлено нами в колекції Відділу палеонтології ННПМ. Зразок зібрано 1912 р. (18 серпня), номер на етикетці — № 3139; він зберігався в одній із коробок зі сліпаками (Spalax), переданій авторам. Опис П. Крижова (1936) залишався неоднозначним, поки не був виявлений цей зразок і поки не вдалося з’ясувати, що «Грушівка» в радянські часи була названа «Ленінське». Цей зразок зібраний, найімовірніше, О. Браунером, що посвідчує порівняння почерку на етикетці з іншими етикетками, написаними О. Браунером. У «ЧЖ» ННПМ є запис № 3139 «скелет, Грушевка, Херс. губ., Херс. у., 18.08.1912 р., из колл. А. Браунера». Очевидно, що мова має йти про один і той самий зразок, який записаний в журналі, виявлений нами і згаданий в огляді П. Крижова (1936). Зразки з Криму. В «ЧЖ» ННПМ є запис про зразок (скелет) сліпачка з Сімферополя. Зразок описано в журналі обліку колекцій під № 3138 (сусідній запис із № 3139 з Грушівки, див. далі): «скелет, Сімферополь, [без дати,] з кол. О. Браунера». Оскільки цей запис зроблено одночасно і однотипно із записом про скелет сліпачка з Грушівки (знахідка 1912 р.) і оскільки обидва зразки походять з одного джерела (кол. О. Браунера), можна припустити, що зразок із Сімферополя здобуто і каталогізовано не пізніше 1912 р. Цей зразок виявлено авторами в колекції відділу палеонтології ННПМ: це пробірка з кістковим матеріалом (без черепа) та оригінальною етикеткою, подібною (аналогічною?) до етикетки зразка з Грушівки; номер на етикетці (олівцем) — № 795 («5» — не точно). Ще один унікальний зразок Ellobius talpinus виявлено у Кримському республіканському краєзнавчому музеї (особ. повід. Ігоря Євстафьєва): екземпляр сліпачка є на експозиції (єдиний зразок цього виду в музеї), дата його збору — серпень 1910 р., місце знахідки — окол. Сімферополя, в районі Абдала («Абдал» — міський цвинтар). Оригінальний номер та ім’я колектора не збереглися, сучасна етикетка написана 1951 р. Не виключено, що скелет (без черепа), описаний вище як кримський зразок Ellobius в кол. ННПМ, та опудало на експозиції кримського КМ — один і той самий екз. У природничих музеях України зберігаються колекційні зразки сліпачків, які зібрано задовго до 1919 р., а фактично — у період 1903–1913 рр. Частина з них стосується місцезнаходжень, де цей вид остаточно зник, і вони є єдиним підтвердженням його колишнього поширення в таких регіонах, як наприклад в Асканійському степу, інші засвідчують факт давнього і неперервного поширення виду в маловідомих частинах видового ареалу, зокрема на Правобережжі Дніпра. Ellobius talpinus довший час вважався видом який вимер на захід від Дніпра. Після 50 років він був повторно знайдений у Дніпропетровській і Херсонській областях у 11 локалітетах (Rusin, Rashevska, Milobog, Strigunov, 2015).
Один з 5-ти видів роду, єдиний вид роду у фауні України. За межами України вид зустрічається у степах від Побужжя до Поволжя, Зауралля і Казахстану, у горах і передгір’ях Середньої Азії. Наразі зх. сегмент ареалу суттєво скорочується і відносно потужні популяції збереглися у Степовому Криму і Придінців’ї. Загальна чисельність в Україні не більша 2–3 тис. особин. Типово степовий вид, приурочений до цілинних ділянок різнотравно-злакових і псамофітних степів, інколи заселяє агроценози. Існує багаторічна просторова динаміка популяцій завдяки постійному переміщенню колоній. Активність цілодобова, найбільша вранці; взимку і в літню посуху активність знижена. Живиться переважно рослинною їжею, як підземними, так і надземними частинами рослин; характерне запасання корму. Період гону і термін вагітності приуроченні до середини літа. Самка плодить 2–3 рази на рік по 2–5 малят. Живуть 2–3 роки. Вид є індикатором мало порушених ділянок псамофітного степу. Утримується як лабораторна тварина для генетичних досліджень. Охороняється на заповідних територіях Луганщини («Шарів кут», «Трьохізбенський степ»). Досить звичайний в Криму. Давні зразки виду (зібрані до 1920 р.) виявлено у чотирьох колекціях трьох музеїв України: в експозиції Херсонського обласного та Кримського республіканського краєзнавчих музеїв та у фондових колекціях двох відділів ННПМ — зоології та палеонтології. Всі найдавніші зразки сліпачка зібрані у 1903–1913 роках. Частина зборів стосується зборів у Нижньому Подніпров’ї та у Криму (Україна), частина — у Семиріччі (Киргизстан). Зразки з Асканійського степу. Відомо про два зразки (існування одного з них не підтверджено). Обидва вони є найдавнішими серед всіх виявлених колекційних зразків Ellobius, зібраними в Асканії-Нова 1898 та 1903 рр. Найдавнішим колекційним зразком Ellobius talpinus, який зберігся дотепер, є спиртовий екз. № 3106, зібраний в Асканії-Нова 1903 р. (28 квітня; колектор невідомий, найімовірніше — О. Браунер). Ще один зразок, здобутий в Асканії-Нова у квітні 1898 р., описано С. Огньовим в огляді ссавців «Таврійської губернії», згодом його описано як такий, що зберігається в «колекції Сімферопольського музею», в огляді О. Мигуліним. Сучасна назва цього музею — Кримський республіканський краєзнавчий музей; тепер цей зразок в цьому музеї відсутній (І. Євстафьєв, особ. повід.). Зразки з Правобережжя Дніпра. Виявлено два зразки, зібрані у розташованих неподалік одне від одного місцезнаходженнях Правобережжя Дніпра у 1904 та 1912 рр. Одна із найдавніших вказівок на колекційний зразок сліпачка в Україні наведена Й. Пачоським в «Пояснювальному каталозі Херсонського природничого музею». Цей дослідник описав знахідку сліпачка на Криворіжжі, зі «ст. Токи». Залізнична станція «Тік» знаходиться в Апостолівському районі Дніпропетровщини, і це місцезнаходження є першою і певний час одною з небагатьох знахідок виду на захід від Дніпра. Цей зразок зібрано 1904 р., і він зберігається в Херсонському обласному краєзнавчому музеї із записом: «з-мл-143; ж.д. ст. Ток Апостоловского р-на Днепропетровской обл. (02/V 1904 г.); чучело 1 М. ad.; [leg.] В. Вержбицкий»; згадано також в оглядах І. Підоплічка (1930) та О. Мигуліна (1938). У праці П. Крижова наведено ще одну важливу знахідку сліпачка на правобережжі Дніпра — в «с. Грушівка Високопільського р-ну Херсонщини». Колекційний зразок з Грушівки виявлено нами в колекції Відділу палеонтології ННПМ. Зразок зібрано 1912 р. (18 серпня), номер на етикетці — № 3139; він зберігався в одній із коробок зі сліпаками (Spalax), переданій авторам. Опис П. Крижова (1936) залишався неоднозначним, поки не був виявлений цей зразок і поки не вдалося з’ясувати, що «Грушівка» в радянські часи була названа «Ленінське». Цей зразок зібраний, найімовірніше, О. Браунером, що посвідчує порівняння почерку на етикетці з іншими етикетками, написаними О. Браунером. У «ЧЖ» ННПМ є запис № 3139 «скелет, Грушевка, Херс. губ., Херс. у., 18.08.1912 р., из колл. А. Браунера». Очевидно, що мова має йти про один і той самий зразок, який записаний в журналі, виявлений нами і згаданий в огляді П. Крижова (1936). Зразки з Криму. В «ЧЖ» ННПМ є запис про зразок (скелет) сліпачка з Сімферополя. Зразок описано в журналі обліку колекцій під № 3138 (сусідній запис із № 3139 з Грушівки, див. далі): «скелет, Сімферополь, [без дати,] з кол. О. Браунера». Оскільки цей запис зроблено одночасно і однотипно із записом про скелет сліпачка з Грушівки (знахідка 1912 р.) і оскільки обидва зразки походять з одного джерела (кол. О. Браунера), можна припустити, що зразок із Сімферополя здобуто і каталогізовано не пізніше 1912 р. Цей зразок виявлено авторами в колекції відділу палеонтології ННПМ: це пробірка з кістковим матеріалом (без черепа) та оригінальною етикеткою, подібною (аналогічною?) до етикетки зразка з Грушівки; номер на етикетці (олівцем) — № 795 («5» — не точно). Ще один унікальний зразок Ellobius talpinus виявлено у Кримському республіканському краєзнавчому музеї (особ. повід. Ігоря Євстафьєва): екземпляр сліпачка є на експозиції (єдиний зразок цього виду в музеї), дата його збору — серпень 1910 р., місце знахідки — окол. Сімферополя, в районі Абдала («Абдал» — міський цвинтар). Оригінальний номер та ім’я колектора не збереглися, сучасна етикетка написана 1951 р. Не виключено, що скелет (без черепа), описаний вище як кримський зразок Ellobius в кол. ННПМ, та опудало на експозиції кримського КМ — один і той самий екз. У природничих музеях України зберігаються колекційні зразки сліпачків, які зібрано задовго до 1919 р., а фактично — у період 1903–1913 рр. Частина з них стосується місцезнаходжень, де цей вид остаточно зник, і вони є єдиним підтвердженням його колишнього поширення в таких регіонах, як наприклад в Асканійському степу, інші засвідчують факт давнього і неперервного поширення виду в маловідомих частинах видового ареалу, зокрема на Правобережжі Дніпра. Ellobius talpinus довший час вважався видом який вимер на захід від Дніпра. Після 50 років він був повторно знайдений у Дніпропетровській і Херсонській областях у 11 локалітетах (Rusin, Rashevska, Milobog, Strigunov, 2015).
Література
- Загороднюк, І., Коробченко, М., Підгайний, М. Найдавніші колекційні зразки Ellobius talpinus (Rodentia) у природничих музеях України: розвідки з історії колекцій // Вісник Національного науково-природничого музею. – 2015. – Т. 13. – С.101-110.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Arvicolidae
