НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lagurus lagurus
(Pallas, 1773) - Строкатка степова
Синонім
- Mus lagurus Pallas, 1773
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Зникаючі
RDBUkr: Зникаючі
Цінність виду
Інвазійний вид
Інвазійний вид
Примітки
Детально
Єдиний вид роду у фауні України. Поширений від Подніпров’я до Єнісею. В Україні поширений на сх. від Дніпра в межах степової та лісостепової зон. Ареал інтенсивно скорочується із зх.; на теренах Придніпровської низовини вид, ймовірно, зник. Сучасна чисельність складає до 1% від інших видів дрібних ссавців; у живленні сов частка виду складає 1–5% жертв. Останні два десятиліття відомий лише за реєстраціями у пелетках сов і сичів. На початку 20 ст. в період зростання транспортних перевезень та подальшого «колгоспного будівництва» вид проник на правобережжя Волги, а пізніше й Дону, ставши високо інвазійним. Відбулися величезні спалахи його чисельності й розширення ареалу на захід до Дніпра, що багаторазово описано під назвою «мишиних пошестей». Особливо великими були спалахи чисельності в роки, коли урожай не збирали, зокрема у 1932—1933 рр., що докладно описано у багатьох працях (наприклад, Мигулін, 1938). На сьогодні вид зареєстровано в Україні (південний схід), Російській Федерації (фрагментарно), Казахстані, Киргизстані (схід), Монголії (на заході), Китаї (на північному заході). Характерний мешканець степу, інколи трапляється на посівах багаторічних трав. Типові біотопи — цілинні ділянки різнотравно-типчакових, полиново-злакових і лучних степів, зарості степових чагарників, посіви багаторічних трав. Землерий, що риє розгалужені нори. Має переважно сутінкову активність, взимку активний і вдень. Живиться переважно вегетативними частинами трав’янистих рослин та насінням диких трав. Характерна висока інтенсивність розмноження на фазі зростання чисельності. Розмноження протягом всього теплого періоду року, плодить по 5–7 малят до 6 разів на рік. Живуть 1–2 роки. Охороняється на територіях об’єктів природно-заповідного фонду Луганської та Донецької обл.
Єдиний вид роду у фауні України. Поширений від Подніпров’я до Єнісею. В Україні поширений на сх. від Дніпра в межах степової та лісостепової зон. Ареал інтенсивно скорочується із зх.; на теренах Придніпровської низовини вид, ймовірно, зник. Сучасна чисельність складає до 1% від інших видів дрібних ссавців; у живленні сов частка виду складає 1–5% жертв. Останні два десятиліття відомий лише за реєстраціями у пелетках сов і сичів. На початку 20 ст. в період зростання транспортних перевезень та подальшого «колгоспного будівництва» вид проник на правобережжя Волги, а пізніше й Дону, ставши високо інвазійним. Відбулися величезні спалахи його чисельності й розширення ареалу на захід до Дніпра, що багаторазово описано під назвою «мишиних пошестей». Особливо великими були спалахи чисельності в роки, коли урожай не збирали, зокрема у 1932—1933 рр., що докладно описано у багатьох працях (наприклад, Мигулін, 1938). На сьогодні вид зареєстровано в Україні (південний схід), Російській Федерації (фрагментарно), Казахстані, Киргизстані (схід), Монголії (на заході), Китаї (на північному заході). Характерний мешканець степу, інколи трапляється на посівах багаторічних трав. Типові біотопи — цілинні ділянки різнотравно-типчакових, полиново-злакових і лучних степів, зарості степових чагарників, посіви багаторічних трав. Землерий, що риє розгалужені нори. Має переважно сутінкову активність, взимку активний і вдень. Живиться переважно вегетативними частинами трав’янистих рослин та насінням диких трав. Характерна висока інтенсивність розмноження на фазі зростання чисельності. Розмноження протягом всього теплого періоду року, плодить по 5–7 малят до 6 разів на рік. Живуть 1–2 роки. Охороняється на територіях об’єктів природно-заповідного фонду Луганської та Донецької обл.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Arvicolidae
