НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Jacobaea vulgaris
Gaertn. - Якобея звичайна
Синонім
- Senecio jacobaea L.
- Senecio flosculosus Jord.
- Senecio foliosus DC.
- Senecio jacobaeoides Willk.
- Senecio nemorosus Jord.
Народна назва
Жовтозілля звичайне, Жовтозілля лучне, Жовтозiлля Якова
Жовтозілля звичайне, Жовтозілля лучне, Жовтозiлля Якова
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Вперше цей вид описаний Карлом Ліннеєм у 1753 році під назвою Senecio jacobaea L. Лінней відніс його до роду Жовтозілля (Senecio). Наступного року Філіп Міллер виділив з роду Senecio окремий рід Jacobaea, до якого разом з деякими іншими колишніми представниками роду Senecio і увійшов вид Jacobaea vulgaris. При цьому видовий епітет Senecio jacobaea послужив базіонімом для назви нового роду. В українській науковій літературі цей вид часто зустрічається під синонімічною назвою Ліннея Senecio jacobaea (Жовтозілля лучне, Жовтозілля Якова). Зазвичай дворічна, а іноді й багаторічна трав'яниста рослина, що досягає висоти від 30 до 100 сантиметрів. У перший рік утворюється розетка листя близько 20 сантиметрів завдовжки. Листки ліроподібні, перисті. Стебло з суцвіттями розвивається тільки на другий рік. Головки жовтих квітів мають діаметр приблизно від 15 до 25 міліметрів. Сім'янки вінчає чубчик. Поширення. Північна Африка: Марокко; Туніс. Азія: Китай — Синьцзян; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Узбекистан; Монголія; Туреччина. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя, Сибір, Європейська частина. Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Україна; Австрія; Бельгія; Чеська Республіка; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Гібралтар; Іспанія. Натуралізований в деяких інших країнах. Зокрема інвазивний неофіт в Аргентині, Новій Зеландії, Австралії, Канаді та Сполучених Штатах. Досить частий по краях полів, луках, парових полях, луках, піднімається до висоти 1710 м. Jacobaea vulgaris захоплює на нових територіях пасовища, будучи при цьому отруйним для худоби та виділяючи в ґрунт алелопатичні речовини, здатні пригнічувати види природної флори у Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії. Для боротьби з ним у 1920-х роках був вивільнений представник лускокрилих, таких як Tyria jacobaeae L. (ведмедиця кривава) був вивільнений для стримування інвазії ще в 1920-х роках. В результаті цього був досягнутий лише тимчасовий успіх на розрізнених територіях, крім того, від вивільнення цього виду постраждали представники місцевої флори у Північній Америці, такі як Senecio triangularis Colla, Packera pseudaurea (Rydb.) W.A.Weber et A.Löve, а також декоративний вид Jacobaea maritime. У 1930-х та 1980-х роках були інтродуковані ще два види комах — Botanophila jacobaeae (Hardy) та Longitarsus jacobaeae (Waterhouse). Перший вид уражає основу суцвіття та насіння. Результат регулювання з'явився вже через 4-5 років після інтродукції. У багатьох штатах США, де спостерігали інвазії Jacobaea vulgaris, унаслідок використання подібних програм контролю вдалося досягти зменшення популяцій цього виду на 95-99 %.
Вперше цей вид описаний Карлом Ліннеєм у 1753 році під назвою Senecio jacobaea L. Лінней відніс його до роду Жовтозілля (Senecio). Наступного року Філіп Міллер виділив з роду Senecio окремий рід Jacobaea, до якого разом з деякими іншими колишніми представниками роду Senecio і увійшов вид Jacobaea vulgaris. При цьому видовий епітет Senecio jacobaea послужив базіонімом для назви нового роду. В українській науковій літературі цей вид часто зустрічається під синонімічною назвою Ліннея Senecio jacobaea (Жовтозілля лучне, Жовтозілля Якова). Зазвичай дворічна, а іноді й багаторічна трав'яниста рослина, що досягає висоти від 30 до 100 сантиметрів. У перший рік утворюється розетка листя близько 20 сантиметрів завдовжки. Листки ліроподібні, перисті. Стебло з суцвіттями розвивається тільки на другий рік. Головки жовтих квітів мають діаметр приблизно від 15 до 25 міліметрів. Сім'янки вінчає чубчик. Поширення. Північна Африка: Марокко; Туніс. Азія: Китай — Синьцзян; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Узбекистан; Монголія; Туреччина. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя, Сибір, Європейська частина. Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Україна; Австрія; Бельгія; Чеська Республіка; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Гібралтар; Іспанія. Натуралізований в деяких інших країнах. Зокрема інвазивний неофіт в Аргентині, Новій Зеландії, Австралії, Канаді та Сполучених Штатах. Досить частий по краях полів, луках, парових полях, луках, піднімається до висоти 1710 м. Jacobaea vulgaris захоплює на нових територіях пасовища, будучи при цьому отруйним для худоби та виділяючи в ґрунт алелопатичні речовини, здатні пригнічувати види природної флори у Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії. Для боротьби з ним у 1920-х роках був вивільнений представник лускокрилих, таких як Tyria jacobaeae L. (ведмедиця кривава) був вивільнений для стримування інвазії ще в 1920-х роках. В результаті цього був досягнутий лише тимчасовий успіх на розрізнених територіях, крім того, від вивільнення цього виду постраждали представники місцевої флори у Північній Америці, такі як Senecio triangularis Colla, Packera pseudaurea (Rydb.) W.A.Weber et A.Löve, а також декоративний вид Jacobaea maritime. У 1930-х та 1980-х роках були інтродуковані ще два види комах — Botanophila jacobaeae (Hardy) та Longitarsus jacobaeae (Waterhouse). Перший вид уражає основу суцвіття та насіння. Результат регулювання з'явився вже через 4-5 років після інтродукції. У багатьох штатах США, де спостерігали інвазії Jacobaea vulgaris, унаслідок використання подібних програм контролю вдалося досягти зменшення популяцій цього виду на 95-99 %.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Asterales
Asteraceae (=Compositae)
