НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Cavia porcellus
(Linnaeus, 1758) - Морська свинка
Синонім
Народна назва
Guinea Pig, Domestic Guinea Pig, Cavy, Cuy
Guinea Pig, Domestic Guinea Pig, Cavy, Cuy
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Припускається, що пращуром одомашненої форми є Cavia tschudii — кавія гірська або Cavia aperea — кавія бразильська. Вперше ці види були приручені близько 5000 р. до н. е. гірськими племенами Андів, які їх вирощували для їжі. Про це свідчать знахідки природних мумій свинок та залишки в культурному шарі. Кавії свійські відомі тільки одомашненими, в природних умовах вид невідомий за винятком здичавілих. В ході селекції ці тварини набули збільшених розмірів та плодовитості, зменшилася агресивність, зросла схильність до життя в групах. Індіанці тримали морських свинок в домашніх загонах, складених з каменів. Типове житло дозволяло тримати до 20 особин, з яких добувалося до 5 кг м'яса на місяць. Відомо, що за 2500 років до н. е. морські свинки використовувалися в жертвоприношеннях. Іспанські конкістадори зауважували важливе значення кавій для харчування і обрядів індіанців. До Європи морська свинка потрапила через океан з Північної Америки в XVI столітті. Вид був описаний як «Cavia porcellus», що дослівно означає «кавія порося». Одразу стали використовуватися як домашні улюбленці, рідше для їжі. У наш час передусім слугують хатніми і лабораторними тваринами. Виведено велику кількість порід, що здебільшого різняться шерстю. В їжу продовжують вживатися нащадками корінних народів Андів. Первинно цих гризунів називали куй індіанці та гвінейською свинкою (Guinea pig, дослівно гвінейське порося) європейці, хоча вони не зустрічаються у Гвінеї. Вважається, що назва насправді походить від ціни однієї тварини в Англії — 1 гінея, і порівняння з поросям за смак м'яса та характерні хрюкання. Також можливі походження від порту в Гвіані, звідки відправлялися кораблі до Старого світу. В слов'янських країнах їх стали називати «морськими» як скорочення від «заморські», чим підкреслювалося далеке походження гризунів. «Свинками» та «мурчаками» їх назвали за здатність видавати звуки, схожі на хрюкання чи мурчання. Кавії активні переважно в сутінках, їхні предки та здичавілі особини воліють населяти відкриті трав'янисті простори передгірних районів. Живуть невеликими групами в норах, які виривають самі, або займають чужі. Очі забезпечують широкий огляд, проте перед головою знаходиться сліпа зона. У морських свинок розвинений нюх, тому вони здатні спілкуватися, позначаючи територію пахучим секретом і сечею. Слух також гострий і кавії можуть вловлювати звуки частот, нечутних для людини. Кожен звук кавії має своє позначення. Вагітні свинки або свинки, охочі до спарювання, видають звук, що нагадує спів птаха. Можуть «цвірінькати» від 2-15 хвилин, зазвичай в темну пору доби. Коли морські свинки задоволені або почувають себе дуже добре, то видають звуки, схожі на муркотіння. Роздратовані мурчаки швидко труть нижні та верхні різці одні об одних, видаючи порівняно голосне шарудіння. Статевої зрілості самиці досягають у віці 7-8 тижнів, самці — 8-12 тижнів, залежно від породи. Розмножуватись, даючи здорове потомство і лишаючись в доброму стані самі, кавії починають з 6-имісячного віку. Кавіям властива полігамія, проте відокремлені пари самець-самка також без проблем живуть і розмножуються. За сприятливих умов, кавії дають приплід в будь-яку пору року, тічка відбувається раз на один-півтора місяці та триває 1-2 дні. Вагітність триває 59-72 дні. В приплоді може бути від 1 до 5 дитинчат, зрідка до 13, в першому як правило 1. Кавії народжуються сформованими і вже впродовж кількох годин після появи на світ здатні самостійно пересуватися. Самці дружелюбно ставляться до новонароджених і молодняка, проте самиці можуть відмовитися від приплоду, якщо в перші години він набуде стороннього запаху, наприклад, якщо дитинча візьме в руки людина. Самиці годують молоком терміном до місяця. Тривалість життя морських свинок у середньому — близько 5-7 років. При належному догляді й умовах утримання, доживають до 15-річного віку. Морські свинки харчуються рослинною їжею: травами, злаками, меншою мірою фруктами і овочами. Різці тонкі та, як характерно для гризунів, постійно ростуть, тому потребують сточування об жорстку їжу. У домашніх умовах якісне сіно — основний корм морських свинок. Воно повинно бути у них у вільному доступі як взимку, так і влітку. З причини особливої будови травної системи, свинки споживають їжу часто і маленькими порціями. Сіно сприяє нормалізації роботи травного тракту, окрім того, завдяки сіну належним чином сточуються зуби.
Припускається, що пращуром одомашненої форми є Cavia tschudii — кавія гірська або Cavia aperea — кавія бразильська. Вперше ці види були приручені близько 5000 р. до н. е. гірськими племенами Андів, які їх вирощували для їжі. Про це свідчать знахідки природних мумій свинок та залишки в культурному шарі. Кавії свійські відомі тільки одомашненими, в природних умовах вид невідомий за винятком здичавілих. В ході селекції ці тварини набули збільшених розмірів та плодовитості, зменшилася агресивність, зросла схильність до життя в групах. Індіанці тримали морських свинок в домашніх загонах, складених з каменів. Типове житло дозволяло тримати до 20 особин, з яких добувалося до 5 кг м'яса на місяць. Відомо, що за 2500 років до н. е. морські свинки використовувалися в жертвоприношеннях. Іспанські конкістадори зауважували важливе значення кавій для харчування і обрядів індіанців. До Європи морська свинка потрапила через океан з Північної Америки в XVI столітті. Вид був описаний як «Cavia porcellus», що дослівно означає «кавія порося». Одразу стали використовуватися як домашні улюбленці, рідше для їжі. У наш час передусім слугують хатніми і лабораторними тваринами. Виведено велику кількість порід, що здебільшого різняться шерстю. В їжу продовжують вживатися нащадками корінних народів Андів. Первинно цих гризунів називали куй індіанці та гвінейською свинкою (Guinea pig, дослівно гвінейське порося) європейці, хоча вони не зустрічаються у Гвінеї. Вважається, що назва насправді походить від ціни однієї тварини в Англії — 1 гінея, і порівняння з поросям за смак м'яса та характерні хрюкання. Також можливі походження від порту в Гвіані, звідки відправлялися кораблі до Старого світу. В слов'янських країнах їх стали називати «морськими» як скорочення від «заморські», чим підкреслювалося далеке походження гризунів. «Свинками» та «мурчаками» їх назвали за здатність видавати звуки, схожі на хрюкання чи мурчання. Кавії активні переважно в сутінках, їхні предки та здичавілі особини воліють населяти відкриті трав'янисті простори передгірних районів. Живуть невеликими групами в норах, які виривають самі, або займають чужі. Очі забезпечують широкий огляд, проте перед головою знаходиться сліпа зона. У морських свинок розвинений нюх, тому вони здатні спілкуватися, позначаючи територію пахучим секретом і сечею. Слух також гострий і кавії можуть вловлювати звуки частот, нечутних для людини. Кожен звук кавії має своє позначення. Вагітні свинки або свинки, охочі до спарювання, видають звук, що нагадує спів птаха. Можуть «цвірінькати» від 2-15 хвилин, зазвичай в темну пору доби. Коли морські свинки задоволені або почувають себе дуже добре, то видають звуки, схожі на муркотіння. Роздратовані мурчаки швидко труть нижні та верхні різці одні об одних, видаючи порівняно голосне шарудіння. Статевої зрілості самиці досягають у віці 7-8 тижнів, самці — 8-12 тижнів, залежно від породи. Розмножуватись, даючи здорове потомство і лишаючись в доброму стані самі, кавії починають з 6-имісячного віку. Кавіям властива полігамія, проте відокремлені пари самець-самка також без проблем живуть і розмножуються. За сприятливих умов, кавії дають приплід в будь-яку пору року, тічка відбувається раз на один-півтора місяці та триває 1-2 дні. Вагітність триває 59-72 дні. В приплоді може бути від 1 до 5 дитинчат, зрідка до 13, в першому як правило 1. Кавії народжуються сформованими і вже впродовж кількох годин після появи на світ здатні самостійно пересуватися. Самці дружелюбно ставляться до новонароджених і молодняка, проте самиці можуть відмовитися від приплоду, якщо в перші години він набуде стороннього запаху, наприклад, якщо дитинча візьме в руки людина. Самиці годують молоком терміном до місяця. Тривалість життя морських свинок у середньому — близько 5-7 років. При належному догляді й умовах утримання, доживають до 15-річного віку. Морські свинки харчуються рослинною їжею: травами, злаками, меншою мірою фруктами і овочами. Різці тонкі та, як характерно для гризунів, постійно ростуть, тому потребують сточування об жорстку їжу. У домашніх умовах якісне сіно — основний корм морських свинок. Воно повинно бути у них у вільному доступі як взимку, так і влітку. З причини особливої будови травної системи, свинки споживають їжу часто і маленькими порціями. Сіно сприяє нормалізації роботи травного тракту, окрім того, завдяки сіну належним чином сточуються зуби.
Література
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Muriformes
Caviidae
