НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Impatiens parviflora
DC. - Розрив-трава дрібноквіткова
Синонім
Народна назва
Розрив-трава дрібноцвітна, неруш мене, нетикалка, не чiпай-мене, розпорсник лісовий, слабівник
Розрив-трава дрібноцвітна, неруш мене, нетикалка, не чiпай-мене, розпорсник лісовий, слабівник
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Інвазійний вид; Отруйний вид
Інвазійний вид; Отруйний вид
Примітки
Детально
Первісний ареал — Середня Азія. Тепер поширена по всій Європі, Північній Америці, Західному Сибіру. У Європі розрив-трава дрібноквіткова вперше з'являється у 1831 році — у ботанічному саду Женеви, а в 1837 її вирощували й у Дрездені. На території Західної Європи протягом XIX ст. відомі знахідки рослини в природі, здебільшого біля ботанічних садів. У середині XX ст. ареал значно розширюється, вона проникає й у Північну Америку (1949 р., на острів Ванкувер). На території сучасної України відома з другої половини XIX ст. — як декоративна у садах Львова, присутня в гербарії Львівського університету (1871 р.). Розрив-трава дрібноквіткова росте по берегах річок, струмків, у вологих місцях, в ущелинах, по кам'янистих схилах, як бур'ян у городах і садах; у горах — до середньогірського поясу (2500 м). Рослина отруйна, може також використовуватися як лікарська. Хімічний склад недостатньо вивчений, але встановлено, що листки й стебла мають седативну, гіпотензивну і кровоспинну дію. Однорічна трав'яниста рослина 30-60 см заввишки. Коріння мичкувате, стебло пряме, голе, соковите, потовщене у вузлах. Листки еліпсоподібні або яйцеподібні, 8-17 см довжиною, 4-8 шириною, клиноподібні в основі й загострені нагорі, по краю гостропилкозубчастi. Квітконоси пазушні, дорівнюють довжиною листам, стрімкі, 4-12-квіткові; квітки дрібні, до 1 см завдовжки, лимонно-жовтого кольору, з червонястими крапинками в зіві, прямостоячі. Чашечка складається з трьох чашолистків, один з них видозмінений на шпорку 4-5 мм завдовжки, пряму (іноді буловоподібну). На кінцях пелюстки зрослись по дві, трилопатеві з червонястими крапинками, блідожовті, пелюстка протистоїть чашолистку-шпорці, майже округла, 5 мм завдовжки. Квітне у червні-серпні. Плід — видовжена буловоподібна коробочка, зовнішньо схожа на стручок. Від дотику достиглий плід лопається з легким ляскотом, розкидаючи насіння — особливість, що дала траві назву. На рослині водночас присутні й квіти, і стиглі плоди. У природному ареалі відомі дві квіткові форми розрив-трави — з жовтими й фіолетовими квітками, які колись розглядали як окремі види. Злісний бур'ян на садових ділянках, найчастіше росте в напівтіні. Здатний захопити всю ділянку суцільним килимом за 2-3 роки,якщо йгго вчасно не знищувати. Період від проростання до цвітіння дуже корокий, а коробочка вистрілює насіням в радіус кількох метрів. Відтак, цю рослину дуже складно вивести. Разом з тим, на добре освітлених ділянках, які щороку розкопуються, розрив-трава зникає. Виривати цю рослину необхідно лише з коренем, оскільки обірване чи скошене навіть на рівені землі стебло гілкується.
Первісний ареал — Середня Азія. Тепер поширена по всій Європі, Північній Америці, Західному Сибіру. У Європі розрив-трава дрібноквіткова вперше з'являється у 1831 році — у ботанічному саду Женеви, а в 1837 її вирощували й у Дрездені. На території Західної Європи протягом XIX ст. відомі знахідки рослини в природі, здебільшого біля ботанічних садів. У середині XX ст. ареал значно розширюється, вона проникає й у Північну Америку (1949 р., на острів Ванкувер). На території сучасної України відома з другої половини XIX ст. — як декоративна у садах Львова, присутня в гербарії Львівського університету (1871 р.). Розрив-трава дрібноквіткова росте по берегах річок, струмків, у вологих місцях, в ущелинах, по кам'янистих схилах, як бур'ян у городах і садах; у горах — до середньогірського поясу (2500 м). Рослина отруйна, може також використовуватися як лікарська. Хімічний склад недостатньо вивчений, але встановлено, що листки й стебла мають седативну, гіпотензивну і кровоспинну дію. Однорічна трав'яниста рослина 30-60 см заввишки. Коріння мичкувате, стебло пряме, голе, соковите, потовщене у вузлах. Листки еліпсоподібні або яйцеподібні, 8-17 см довжиною, 4-8 шириною, клиноподібні в основі й загострені нагорі, по краю гостропилкозубчастi. Квітконоси пазушні, дорівнюють довжиною листам, стрімкі, 4-12-квіткові; квітки дрібні, до 1 см завдовжки, лимонно-жовтого кольору, з червонястими крапинками в зіві, прямостоячі. Чашечка складається з трьох чашолистків, один з них видозмінений на шпорку 4-5 мм завдовжки, пряму (іноді буловоподібну). На кінцях пелюстки зрослись по дві, трилопатеві з червонястими крапинками, блідожовті, пелюстка протистоїть чашолистку-шпорці, майже округла, 5 мм завдовжки. Квітне у червні-серпні. Плід — видовжена буловоподібна коробочка, зовнішньо схожа на стручок. Від дотику достиглий плід лопається з легким ляскотом, розкидаючи насіння — особливість, що дала траві назву. На рослині водночас присутні й квіти, і стиглі плоди. У природному ареалі відомі дві квіткові форми розрив-трави — з жовтими й фіолетовими квітками, які колись розглядали як окремі види. Злісний бур'ян на садових ділянках, найчастіше росте в напівтіні. Здатний захопити всю ділянку суцільним килимом за 2-3 роки,якщо йгго вчасно не знищувати. Період від проростання до цвітіння дуже корокий, а коробочка вистрілює насіням в радіус кількох метрів. Відтак, цю рослину дуже складно вивести. Разом з тим, на добре освітлених ділянках, які щороку розкопуються, розрив-трава зникає. Виривати цю рослину необхідно лише з коренем, оскільки обірване чи скошене навіть на рівені землі стебло гілкується.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Ericales
Balsaminaceae
