Синонім

• Arabis petiolata M. Bieb.
• Alliaria officinalis Andrz. ex M. Bieb.
• Erysimum alliaria L.
• Sisymbrium alliaria (L.) Scop.

Народна назва
Гулявник часниковий, Підгачник, Кропива дурна

Зображення

Природоохоронний статус
No status defined

Цінність виду
Лікарська рослина; Отруйний вид; Їстівний

Примітки

Детально
Дворічна трав'яниста рослина 25-100 см заввишки з прямим малорозгалуженим стеблом з родини Капустяні (Brassicaceae). Харчова, отруйна, вітамінозна, лікарська рослина. Специфічний часниковий запах рослини зумовлений наявністю у ній гірчичної олії. Міжнародна латинська назва роду походить від кельтського слова, що означає пекучий (розтерті листки рослини пекучі на смак). Видова назва в перекладі з латинської мови — черешковий. Стебла прямостоячі, угорі розгалужені, голі, з сизим нальотом, внизу волохато-волосисте, вкриті листками. Листки чергові, цілісні, прикореневі листки більш-менш яйцеподібні, верхні — яйцеподібно-трикутні з короткими черешками, гострозубчасті, з майже клиноподібною основою. Квітки білі, дрібні, 4-7 мм завдовжки, в китицеподібному верхівковому суцвітті, правильні, чотиричленні, оцвітина подвійна, роздільнопелюсткова. Чашолистки зелені, пелюстки білі (до 5 мм завдовжки), в півтора рази довші за чашечку. Тичинок шість, дві з них короткі, маточка одна з одним стовпчиком, зав'язь верхня. Цвіте у квітні — червні. Плід — голий довгий чотиригранний стручок (до 40 мм завдовжки), на короткій товстій плодоніжці. Тіньовитривала рослина. Кінський часник черешковий є рідний для Європи, Західної та Центральної Азії та північно-західної Африки, Марокко, Ібіреї та Великої Британії — він поширений на півночі до північної Скандинавії, на сході від північної Індії до Західного Китаю (Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Він росте в місцях, де завжди достатньо вологи. Росте як бур'ян на пухких ґрунтах у листяних, рідше мішаних лісах, чагарниках, садах, на затінених місцях по всій Україні, у Криму — тільки в горах. Вживається в їжу як приправа замість часнику і як салат. Листки містять глюкозид синигрін, з якого утворюється гостра алілова олія, що має запах часнику. Насіння містить жирну й ефірну олії (до 30%) з гострим присмаком, які інколи застосовують замість гірчиці. В листках містяться вітамін С (100–120 мг%), провітамін А (10-12 мг%). Ось чому їх вживають як салатну зелень. З цією метою у Франції рослину вирощують у культурі. Рослина отруйна для тварин, особливо плоди і насіння (молоко кіз і корів при споживанні кінського часнику набуває часникового запаху і їдкого присмаку). В Європі більше, ніж 69 видів комах і 7 видів грибів використовують кінський часник черешковий як харчову рослину, у тому числі жуки-довгоносики (частково рід Ceutorhynchus), жуки-листоїди, личинки деяких видів денних і нічних метеликів (лускокрилих).

Література

• Гончаренко В.І., Калінович Н.О. Флора судинних рослин Шацького національного природного парку // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Сер.: Біологічні науки. - 2009. - №2. - С.5-17.
  View source
• Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
  View source

Веб ресурс

• http://ww2.bgbm.org/EuroPlusMed/PTaxonDetail.asp?NameCache=Alliaria%20petiolata&PTRefFk=7200000
• https://en.wikipedia.org/wiki/Alliaria_petiolata
• https://uk.wikipedia.org/wiki/Кінський_часник_черешковий

Експерти

• Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com