НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Myotis myotis
(Borkhausen, 1797) - Нічниця велика
Синонім
- Vespertilio myotis Borkhausen, 1797
Народна назва
Звичайна нічниця
Звичайна нічниця
Зображення
Природоохоронний статус
Be (II); Bo (EUROBATS); EUHD (II); RDBUkr: Вразливі
Be (II); Bo (EUROBATS); EUHD (II); RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Примітки
Детально
Один з 103-х видів роду світової фауни та один з 10-ти видів роду у фауні України. Зх., Центральна та Сх. Європа, деякі регіони пн. Африки. В Україні — основний регіон поширення — Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька обл. В межах свого поширення в Україні відносно звичайний вид. Є одним з домінантів печерних скупчень рукокрилих Поділля. Влітку оселяються на горищах та в підземеллях, що характеризуються значними об’ємами. Самиці навесні утворюють виводкові колонії до декількох сот особин. Народження молодих припадає на кінець травня — початок червня. В кінці липня молоді досягають розмірів дорослих тварин. Парування — восени. Зимовими сховищами є підземелля (природні печери та каменоломні, рідко — підвали), де представники цього виду можуть утворювати скупчення до декількох сот особин. В Україні вид, очевидно, є факультативним, регіональним мігрантом. Найбільші відстані сезонних переміщень для України — 140 та 200 км. Полює на відкритих просторах, нерідко збираючи здобич з поверхні землі. Основу трофічного списку складають жуки, прямокрилі та великі метелики. Максимальна зафіксована тривалість життя — 22 роки. Самиця раз на рік приносить одне дитинча. У зх. областях є значним природним регулятором чисельності комах, в тому числі — сільськогосподарських шкідників. Сховища великих колоній можуть служити джерелом природного добрива — гуано.
Один з 103-х видів роду світової фауни та один з 10-ти видів роду у фауні України. Зх., Центральна та Сх. Європа, деякі регіони пн. Африки. В Україні — основний регіон поширення — Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька обл. В межах свого поширення в Україні відносно звичайний вид. Є одним з домінантів печерних скупчень рукокрилих Поділля. Влітку оселяються на горищах та в підземеллях, що характеризуються значними об’ємами. Самиці навесні утворюють виводкові колонії до декількох сот особин. Народження молодих припадає на кінець травня — початок червня. В кінці липня молоді досягають розмірів дорослих тварин. Парування — восени. Зимовими сховищами є підземелля (природні печери та каменоломні, рідко — підвали), де представники цього виду можуть утворювати скупчення до декількох сот особин. В Україні вид, очевидно, є факультативним, регіональним мігрантом. Найбільші відстані сезонних переміщень для України — 140 та 200 км. Полює на відкритих просторах, нерідко збираючи здобич з поверхні землі. Основу трофічного списку складають жуки, прямокрилі та великі метелики. Максимальна зафіксована тривалість життя — 22 роки. Самиця раз на рік приносить одне дитинча. У зх. областях є значним природним регулятором чисельності комах, в тому числі — сільськогосподарських шкідників. Сховища великих колоній можуть служити джерелом природного добрива — гуано.
Література
- Годлевська Л.В., Ребров С.В., Панченко П.С. Нові дані щодо фауни рукокрилих Рівненської області (Україна) // Заповідна справа. - 2016. - 1(22). - С.72-77.
View source - Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Татаринов К. А. Звірі західних областей України (матеріали до вивчення фауни Української РСР). - Київ: Вид-во АН УРСР, 1956. - 188 с.
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Vespertilioniformes
Vespertilionidae
