Народна назва
Дзвоники оленячі
Природоохоронний статус
Reg
Цінність виду
Примітки
Входить у переліки видів, які перебувають під загрозою зникнення на територіях Донецької, Житомирської, Київської, Рівненської, Хмельницької областей (Андрієнко, Перегрим, 2012).
Детально
Вид трав'янистих рослин родини Дзвоникові (Campanulaceae), поширений у Європі й Сибіру. Етимологія: лат. cervix — «шия», лат. arius — прикметниковий суфікс.
Багаторічна рослина 30–100 см заввишки. Рослина опушена жорсткими віддаленими волосками. Нижні листки біля основи поступово звужені, довгасто-ланцетні. Стовпчики трохи виступають з віночка. Віночок 13–20 мм довжиною, воронковидо-дзвонові, на краях війчастий, блакитний або фіолетовий. Стебло гострогранне. Стрижневий корінь короткий, товстий, прямий. Округло конічна, досить вузька, сильно жилава, волохата капсула відкривається з основи.
Європа: Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Австрія, Бельгія, Чехія, Німеччина, Угорщина, Польща, Словаччина, Швейцарія, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія, Україна, Албанія, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Греція, Італія (пн. і цн.), Македонія, Румунія, Сербія (вкл. Косово), Словенія, Франція, Іспанія; Азія: Росія — Сибір. Населяє узлісся, пагорбові луки, сухі луки та береги.
В Україні зростає в лісах, чагарниках — у лісових районах і Лісостепу, рідше в південній частині Степу.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com