НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Gypsophila paniculata
L. - Лещиця волотиста
Синонім
Народна назва
Перекати-поле, кучерявка, катун, гіпсолюбка
Перекати-поле, кучерявка, катун, гіпсолюбка
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина; Декоративний вид; Технічні культури
Лікарська рослина; Декоративний вид; Технічні культури
Примітки
Детально
Розповсюджено практично по всій степовій зоні Євразії, зокрема в Україні. Заввишки 60-100 см. Рослина з довгим корінням з широким, розлогим зеленим стеблом, що створює кулясті кущі. Нижні листя рано в'януть, середні ланцетні або лінійно-ланцетні, довгі та загострені з 3-5 жилками, з восковидним нальотом. Квітки дрібні в діаметрі 2 мм у широкій розлогій волоті, на ниткоподібних квітконіжках. Чашечка широка та дзвоникоподібна, близько 1,5 мм завдовжки. Пелюстки білі, удвічі довше чашечки. Плід — округла коробочка. Цвітіння відбувається влітку. У надземної частини рослини виявлені вуглеводи і споріднені сполуки, фенолкарбонові кислоти та їх похідні, флавоноїди, вітамін С. Листя містять алкалоїди, вітамін С, флавоноїди. У квітках знайдені сапоніни, алкалоїди, флавоноїди, в насінні — сапоніни і жирне масло. Виростає в степах, на піщаних ґрунтах, по узліссях соснових лісів. Звичайний в чорноземної смузі, на північ від зустрічається рідко — тільки як заносне. Віддає перевагу сухим місцеперебуванням — росте переважно в степах, на сухих луках, а також на вапняках; рідше в світлих соснових лісах. Має своєрідну життєву форму — одну з форм адаптацій до посушливого клімату — так зване перекотиполе. Ця назва часто поширюється на саму рослину. Виражається це в наступному: після дозрівання насіння висохлий стебло переламується біля самої землі, і рослина, що представляє собою кулястий кущ, перекочується вітром, поширюючи таким чином насіння. Волотиста лещиця має антимікробну, відхаркувальну, знеболювальну, проносну, блювотну і інсектицидну дію. У народній медицині водний настій з кореневищ використовують при простудних захворюваннях, при запальних процесах слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У медичній практиці використовують кореневища з корінням, які викопують з серпня по листопад і швидко сушать, оскільки при повільній сушці різко знижується кількісний вміст сапонінів. Їх найбільший вміст зазначено в період повного дозрівання плодів. Як лікарську сировину також використовують траву (стебла, листя, квітки), зібрані під час цвітіння рослини. Крім того, використовується в харчовій промисловості для виготовлення шипучих напоїв, халви, кремів. Рослина отруйна, і внутрішнє застосування вимагає суворого дотримання дозування. Отруєння настає в результаті передозування препарату (розвивається нудота, блювання, болі в животі). У цьому випадку необхідно промити шлунок активованим вугіллям в 2 %-ному розчині гідрокарбонату натрію, крохмальна слиз, при блюванні — шматочки льоду всередину. Рослина декоративна. Махрові форми розводять в квітниках. Добре закріплює піски завдяки потужній кореневій системі. Медонос. Коріння застосовують в свинцево-цинкової промисловості для абсорбування шкідливих для людського організму свинцевих випарів. Застосовують його також у текстильній, цукрової, харчової промисловості та при пожежогасінні. У коренях від 6 до 20 % сапонінів, що дають стійку піну. Це гарний миючий засіб, що застосовується для промивання овечої вовни, прання вовняних тканин, зарядки вогнегасників. У побуті траву волотистої лещиці використовують для винищення мух, а також як сурогат мила (подрібнена рослина з водою дає піну).
Розповсюджено практично по всій степовій зоні Євразії, зокрема в Україні. Заввишки 60-100 см. Рослина з довгим корінням з широким, розлогим зеленим стеблом, що створює кулясті кущі. Нижні листя рано в'януть, середні ланцетні або лінійно-ланцетні, довгі та загострені з 3-5 жилками, з восковидним нальотом. Квітки дрібні в діаметрі 2 мм у широкій розлогій волоті, на ниткоподібних квітконіжках. Чашечка широка та дзвоникоподібна, близько 1,5 мм завдовжки. Пелюстки білі, удвічі довше чашечки. Плід — округла коробочка. Цвітіння відбувається влітку. У надземної частини рослини виявлені вуглеводи і споріднені сполуки, фенолкарбонові кислоти та їх похідні, флавоноїди, вітамін С. Листя містять алкалоїди, вітамін С, флавоноїди. У квітках знайдені сапоніни, алкалоїди, флавоноїди, в насінні — сапоніни і жирне масло. Виростає в степах, на піщаних ґрунтах, по узліссях соснових лісів. Звичайний в чорноземної смузі, на північ від зустрічається рідко — тільки як заносне. Віддає перевагу сухим місцеперебуванням — росте переважно в степах, на сухих луках, а також на вапняках; рідше в світлих соснових лісах. Має своєрідну життєву форму — одну з форм адаптацій до посушливого клімату — так зване перекотиполе. Ця назва часто поширюється на саму рослину. Виражається це в наступному: після дозрівання насіння висохлий стебло переламується біля самої землі, і рослина, що представляє собою кулястий кущ, перекочується вітром, поширюючи таким чином насіння. Волотиста лещиця має антимікробну, відхаркувальну, знеболювальну, проносну, блювотну і інсектицидну дію. У народній медицині водний настій з кореневищ використовують при простудних захворюваннях, при запальних процесах слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. У медичній практиці використовують кореневища з корінням, які викопують з серпня по листопад і швидко сушать, оскільки при повільній сушці різко знижується кількісний вміст сапонінів. Їх найбільший вміст зазначено в період повного дозрівання плодів. Як лікарську сировину також використовують траву (стебла, листя, квітки), зібрані під час цвітіння рослини. Крім того, використовується в харчовій промисловості для виготовлення шипучих напоїв, халви, кремів. Рослина отруйна, і внутрішнє застосування вимагає суворого дотримання дозування. Отруєння настає в результаті передозування препарату (розвивається нудота, блювання, болі в животі). У цьому випадку необхідно промити шлунок активованим вугіллям в 2 %-ному розчині гідрокарбонату натрію, крохмальна слиз, при блюванні — шматочки льоду всередину. Рослина декоративна. Махрові форми розводять в квітниках. Добре закріплює піски завдяки потужній кореневій системі. Медонос. Коріння застосовують в свинцево-цинкової промисловості для абсорбування шкідливих для людського організму свинцевих випарів. Застосовують його також у текстильній, цукрової, харчової промисловості та при пожежогасінні. У коренях від 6 до 20 % сапонінів, що дають стійку піну. Це гарний миючий засіб, що застосовується для промивання овечої вовни, прання вовняних тканин, зарядки вогнегасників. У побуті траву волотистої лещиці використовують для винищення мух, а також як сурогат мила (подрібнена рослина з водою дає піну).
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Caryophyllales
Caryophyllaceae
