НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Atriplex patula
L. - Лутига розлога
Синонім
- Atriplex agrestis Schur
- Atriplex amana Post
- Atriplex angustifolia Sm.
- Atriplex campestris Mérat
- Atriplex ceretana Sennen
- Atriplex erecta Huds.
- Atriplex macrodira Guss.
Народна назва
Лутига креслата
Лутига креслата
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина
Лікарська рослина
Примітки
Детально
Однорічна трав'яниста рослина 30-90 см заввишки з сильно розгалуженим коренем. Терофіт. Стебло висхідне або прямостояче, іноді з борошнистим нальотом. Гілки горизонтально віддалені і дугообразно спрямовані вгору, більш-менш довгі. Листя чергові, нижні довгасто-ромбічні, зубчасті, зі списовидною основою; верхні ланцетні або лінійно-ланцетні, зазвичай темно-зелені. Суцвіття колосовидно-волотисті, гілочки волоті короткі.Квітки обох статей або одностатеві, зібрані в клубочки, з борошнистим нальотом, утворюють складний колос, який у верхній частині може бути пониклим. Оцвітини немає, його замінюють два приквітка, широко-ромбічних, при основі списоподібно-подовжених, більш-менш зубчастих. Плоди на ніжках, які мають однакову з ними довжину. Насіння диморфне: чорне 1-2 мм в діаметрі і коричневе 2-З мм в діаметрі. Цвіте з липня по вересень. Росте на багатих мінеральними солями місцях: уздовж доріг, на берегах річок, а також як бур'ян в городах, посівах, на луках, в садах, на полях. Природний ареал. Африка. Північна Африка: Алжир; Єгипет; Марокко; Туніс. Азія. Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ліван; Сирія; Туреччина. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан. Сибір: Алтайський край, Східний Сибір, Західний Сибір. Середня Азія: Казахстан (рідкісний); Узбекистан. Китай: Синьцзян. Європа. Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство. Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чеська Республіка; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія. Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — Європейська частина; Україна (вкл. Крим). Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція (вкл. Крит); Італія вкл. Сардинія, Сицилія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія. Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія (вкл. Балеарські острови). Інтродукований. Африка. Макаронезія: Португалія — Азорські острови. Південна Африка: Південна Африка. Австралія. Нова Зеландія. Північна Америка: Канада, США. Південна Америка: Аргентина — Буенос-Айрес, Санта-Фе; Чилі; Уругвай. Вирощують як овочеву культуру. У народній медицині лутигу розлогу застосовують як зміцнювальний засіб при геморої й подагрі, а при сухому й хронічному кашлі — як відхаркувальний засіб. Її використовують і при гінекологічних захворюваннях, при болях, мізерних менструаціях і при пологах (для полегшення виходу дитячого місця). В усіх перелічених випадках препарати з цієї рослини вживають усередину. Зовнішньо застосовують свіже листя з лутиги розлогої при ранах.
Однорічна трав'яниста рослина 30-90 см заввишки з сильно розгалуженим коренем. Терофіт. Стебло висхідне або прямостояче, іноді з борошнистим нальотом. Гілки горизонтально віддалені і дугообразно спрямовані вгору, більш-менш довгі. Листя чергові, нижні довгасто-ромбічні, зубчасті, зі списовидною основою; верхні ланцетні або лінійно-ланцетні, зазвичай темно-зелені. Суцвіття колосовидно-волотисті, гілочки волоті короткі.Квітки обох статей або одностатеві, зібрані в клубочки, з борошнистим нальотом, утворюють складний колос, який у верхній частині може бути пониклим. Оцвітини немає, його замінюють два приквітка, широко-ромбічних, при основі списоподібно-подовжених, більш-менш зубчастих. Плоди на ніжках, які мають однакову з ними довжину. Насіння диморфне: чорне 1-2 мм в діаметрі і коричневе 2-З мм в діаметрі. Цвіте з липня по вересень. Росте на багатих мінеральними солями місцях: уздовж доріг, на берегах річок, а також як бур'ян в городах, посівах, на луках, в садах, на полях. Природний ареал. Африка. Північна Африка: Алжир; Єгипет; Марокко; Туніс. Азія. Західна Азія: Афганістан; Кіпр; Іран; Ліван; Сирія; Туреччина. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Російська Федерація — Передкавказзя, Дагестан. Сибір: Алтайський край, Східний Сибір, Західний Сибір. Середня Азія: Казахстан (рідкісний); Узбекистан. Китай: Синьцзян. Європа. Північна Європа: Данія; Фінляндія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство. Середня Європа: Австрія; Бельгія; Чеська Республіка; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія. Східна Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Російська Федерація — Європейська частина; Україна (вкл. Крим). Південно-Східна Європа: Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція (вкл. Крит); Італія вкл. Сардинія, Сицилія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія. Південно-Західна Європа: Франція (вкл. Корсика); Португалія; Іспанія (вкл. Балеарські острови). Інтродукований. Африка. Макаронезія: Португалія — Азорські острови. Південна Африка: Південна Африка. Австралія. Нова Зеландія. Північна Америка: Канада, США. Південна Америка: Аргентина — Буенос-Айрес, Санта-Фе; Чилі; Уругвай. Вирощують як овочеву культуру. У народній медицині лутигу розлогу застосовують як зміцнювальний засіб при геморої й подагрі, а при сухому й хронічному кашлі — як відхаркувальний засіб. Її використовують і при гінекологічних захворюваннях, при болях, мізерних менструаціях і при пологах (для полегшення виходу дитячого місця). В усіх перелічених випадках препарати з цієї рослини вживають усередину. Зовнішньо застосовують свіже листя з лутиги розлогої при ранах.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Caryophyllales
Chenopodiaceae
