НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Carpinus betulus
L. - Граб звичайний
Синонім
- Carpinus caucasica Grossh.
- Carpinus intermedia Wierzb. ex Rchb.
- Carpinus sepium Lam.
- Carpinus nervata Dulac
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Технічні культури
Технічні культури
Примітки
Детально
Українське слово «граб» є похідним від прасл. *grab(r)ъ, від якого також походять біл. і рос. граб, болг. габър, верх.-луж. hrab, пол. grab, ниж.-луж. grab, полаб. gróbē («грабовий гай»). За одною з версій, *grab(r)ъ походить від пра-і.е. *grob(h)os, утвореного з дієслова *gerebh-/*gerbʰ- («розрізати», з нього також походить і слово «жереб») — через зубчасте листя цього дерева. У цьому випадку слов'янські назви споріднені з дав.-прусськ. wosigrabis («бруслина»), латис. Gruõbin̨a (місце у Курляндії), дав.-мак. γράβιον («деревина певної породи дуба», «смолоскип»), умбр. Grabovius («бог дуба» — епітет Юпітера). Проте, деякі мовознавці припускають можливість запозичення слова *grob(h)os з якоїсь мови доіндоєвропейського населення. Згідно з другою версією, праслов'янське *grab(r)ъ пов'язане за походженням з дієсловом *grebti («гребти», «зривати», пор. «гарбати») — через те, що грабове листя зривають на корм худобі. Таке ж походження у латинської назви граба carpinus — від carpo («рву», «обриваю»). Малопереконливі версії, які порівнюють праслов'янське *grab(r)ъ з *gora («гора»), *grablję(ě) («граблі»), як і виведення слов'янського слова від латинського. Стовбур часто ребристо-незграбний, гладкий у верхній частині, але потрісканий у нижній. Красиве дерево від 7 до 25 м заввишки, вкрите сріблисто-сірою корою. Крона компактна, гладка, густа, циліндрично-округла формою. Молоді пагони з шовковистим опушенням, пізніше голі, блискучі, бурі, з білими сочевичками. Листя овальне (6-15 см завдовжки, 3-6 см завширшки, загострене, гофроване від виступаючих жилок, з зубчастими краями, зверху темно-зелене, а в осінній період його забарвлення змінюється від темно-пурпурового до лимонно-жовтого. Молоді листки мають численні випуклі жилки, які надають їм гофровану поверхню. Квітки одностатеві, запилюються вітром, адже суцвіття звисають до низу на гілках сережками, які з'являються навесні. Чоловічі сережки до 6 см завдовжки, зібрані в циліндричні квіткові суцвіття. Кожна квітка має приквіткову червонувату лусочку, при основі якої знаходяться 5-7 тичинок. Жіночі сережки короткі, компактні (до 2 см завдовжки) при достиганні видовжуються (до 15 см), малоквіткові. Квітки мають просту оцвітину, яка має короткий зубчастий відгин, тому вони сидять у пазухах дрібних покривних лусок. Пізніше покривні луски розростаюся, утворюючи листоподібну трилопатеву обгортку (плюску). При достиганні плодів обгортка стає шкірястою і покриває горішок. Плід — невеликий горіх, 3-6 мм в довжину, овальної форми, бурого забарвлення, ребристий на дотик. Зверху плід має залишки оцвітини. Росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів, зрідка утворює чисті насадження в похідних лісостанах. Граб дещо сприйнятливий до хвороб листя, але в цілому є невибагливим і витривалим деревом. Тіньовитривала рослина. Квітне у березні-квітні. Плоди достигають у вересні. Поширений граб звичайний у Центральній і Західній Європі, частково в Південній, на Кавказі та на узбережжі Чорного моря. На території України росте в Карпатах, Лісостепу, на Поліссі, зрідка в Степу. Займає 3,7% площі державного лісового фонду України. Райони заготівлі зосереджені в Лісостепу, Поліссі та Карпатах. Деревинна, танідоносна, олійна, ефіроолійна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна, кормова рослина. Граб має цінну тверду важку деревину. Його заболонь за забарвленням не відрізняється від стиглої деревини. Вона сірувато-біла, блискуча, досить важка, дуже тверда і важко рубається, однорідна, щільна, в'язка, погано піддається стиранню, в сухому стані дуже міцна. Під час сушіння жолобиться, розтріскується, тому мало придатна для великих столярних деталей, до того ж вона не має гарної текстури. Деревина граба добре сприймає фарбу і її часто використовують для імітації чорного дерева. Основні властивості деревини граба звичайного — твердість і погана розколюваність — визначають її застосування. З неї виготовляють дерев'яні деталі простих машин, музичних інструментів (клавіші для роялів та піаніно), паркет, держаки інструментів, топорища, чесальні гребені, ткацькі човники, шевські колодки, цвяхи тощо. У будівництві застосовують мало, бо стовбури граба, як правило, криві, деревина жолобиться і в ґрунті загниває. Деревина граба дає дуже добре паливо. Як декоративна рослина він є однією з найкращих порід для живоплотів, альтанок. Крім того, його рекомендують для групових і алейних насаджень у лісопарках, парках, у садах і бульварах. Він має декоративні форми: пірамідальну, плакучу, колоноподібну і пурпуролисту.
Українське слово «граб» є похідним від прасл. *grab(r)ъ, від якого також походять біл. і рос. граб, болг. габър, верх.-луж. hrab, пол. grab, ниж.-луж. grab, полаб. gróbē («грабовий гай»). За одною з версій, *grab(r)ъ походить від пра-і.е. *grob(h)os, утвореного з дієслова *gerebh-/*gerbʰ- («розрізати», з нього також походить і слово «жереб») — через зубчасте листя цього дерева. У цьому випадку слов'янські назви споріднені з дав.-прусськ. wosigrabis («бруслина»), латис. Gruõbin̨a (місце у Курляндії), дав.-мак. γράβιον («деревина певної породи дуба», «смолоскип»), умбр. Grabovius («бог дуба» — епітет Юпітера). Проте, деякі мовознавці припускають можливість запозичення слова *grob(h)os з якоїсь мови доіндоєвропейського населення. Згідно з другою версією, праслов'янське *grab(r)ъ пов'язане за походженням з дієсловом *grebti («гребти», «зривати», пор. «гарбати») — через те, що грабове листя зривають на корм худобі. Таке ж походження у латинської назви граба carpinus — від carpo («рву», «обриваю»). Малопереконливі версії, які порівнюють праслов'янське *grab(r)ъ з *gora («гора»), *grablję(ě) («граблі»), як і виведення слов'янського слова від латинського. Стовбур часто ребристо-незграбний, гладкий у верхній частині, але потрісканий у нижній. Красиве дерево від 7 до 25 м заввишки, вкрите сріблисто-сірою корою. Крона компактна, гладка, густа, циліндрично-округла формою. Молоді пагони з шовковистим опушенням, пізніше голі, блискучі, бурі, з білими сочевичками. Листя овальне (6-15 см завдовжки, 3-6 см завширшки, загострене, гофроване від виступаючих жилок, з зубчастими краями, зверху темно-зелене, а в осінній період його забарвлення змінюється від темно-пурпурового до лимонно-жовтого. Молоді листки мають численні випуклі жилки, які надають їм гофровану поверхню. Квітки одностатеві, запилюються вітром, адже суцвіття звисають до низу на гілках сережками, які з'являються навесні. Чоловічі сережки до 6 см завдовжки, зібрані в циліндричні квіткові суцвіття. Кожна квітка має приквіткову червонувату лусочку, при основі якої знаходяться 5-7 тичинок. Жіночі сережки короткі, компактні (до 2 см завдовжки) при достиганні видовжуються (до 15 см), малоквіткові. Квітки мають просту оцвітину, яка має короткий зубчастий відгин, тому вони сидять у пазухах дрібних покривних лусок. Пізніше покривні луски розростаюся, утворюючи листоподібну трилопатеву обгортку (плюску). При достиганні плодів обгортка стає шкірястою і покриває горішок. Плід — невеликий горіх, 3-6 мм в довжину, овальної форми, бурого забарвлення, ребристий на дотик. Зверху плід має залишки оцвітини. Росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів, зрідка утворює чисті насадження в похідних лісостанах. Граб дещо сприйнятливий до хвороб листя, але в цілому є невибагливим і витривалим деревом. Тіньовитривала рослина. Квітне у березні-квітні. Плоди достигають у вересні. Поширений граб звичайний у Центральній і Західній Європі, частково в Південній, на Кавказі та на узбережжі Чорного моря. На території України росте в Карпатах, Лісостепу, на Поліссі, зрідка в Степу. Займає 3,7% площі державного лісового фонду України. Райони заготівлі зосереджені в Лісостепу, Поліссі та Карпатах. Деревинна, танідоносна, олійна, ефіроолійна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна, кормова рослина. Граб має цінну тверду важку деревину. Його заболонь за забарвленням не відрізняється від стиглої деревини. Вона сірувато-біла, блискуча, досить важка, дуже тверда і важко рубається, однорідна, щільна, в'язка, погано піддається стиранню, в сухому стані дуже міцна. Під час сушіння жолобиться, розтріскується, тому мало придатна для великих столярних деталей, до того ж вона не має гарної текстури. Деревина граба добре сприймає фарбу і її часто використовують для імітації чорного дерева. Основні властивості деревини граба звичайного — твердість і погана розколюваність — визначають її застосування. З неї виготовляють дерев'яні деталі простих машин, музичних інструментів (клавіші для роялів та піаніно), паркет, держаки інструментів, топорища, чесальні гребені, ткацькі човники, шевські колодки, цвяхи тощо. У будівництві застосовують мало, бо стовбури граба, як правило, криві, деревина жолобиться і в ґрунті загниває. Деревина граба дає дуже добре паливо. Як декоративна рослина він є однією з найкращих порід для живоплотів, альтанок. Крім того, його рекомендують для групових і алейних насаджень у лісопарках, парках, у садах і бульварах. Він має декоративні форми: пірамідальну, плакучу, колоноподібну і пурпуролисту.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Fagales
Betulaceae
