НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Procyon lotor
(Linnaeus, 1758) - Ракун північний
Синонім
- Ursus lotor Linnaeus, 1758
- Procyon insularis Merriam, 1898
- Procyon maynardi Bangs, 1898
- Procyon minor Miller, 1911
- Procyon gloveralleni Nelson & Goldman, 1930
Народна назва
Ракун звичайний, Єнот-полоскун, Північний єнот
Ракун звичайний, Єнот-полоскун, Північний єнот
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Корінний мешканець Центральної та Північної Америки. На європейський континент вид заселено в 30-х роках 20 ст. Зокрема, його акліматизували в Німеччині, Білорусі, Молдові, Грузії, Азербайджані. Через деякий час ракун поширився до Нідерландів та Франції. У дикому вигляді в Україні не зустрічається. Однак відомі випадки, коли бачили групи по 5-10 особин за 10-30 км від кордонів України з Білоруссю, де вони зимували в дуплах вікових дерев. Імовірно, що ці єноти живуть і на теренах України, в північних районах Чернігівської, Київської та Житомирської областей. Ракун мешкає в різноманітних місцях проживання біля річок, озер, в заплавах, рідше передгірних листяних і мішаних лісах, уникаючи хвойних лісів та лісів без водойм. Селиться на околицях полів, в садах та інших лісонасадженнях, зустрічається в скверах міст і передмість. Взагалі досить легко пристосовується до антропогенного ландшафту. У межах свого природного ареалу, єноти поселяються у низинах і рівнинах, уникаючи регіонів з суворими зимами. Ворогами єнота є койоти, вовки, руді рисі, алігатори, сови. На дитинчат часто полюють змії. Веде нічний спосіб життя. День проводить на гілках дерев або в дуплах, на полювання виходить із початком сутінків. У єнотів чудовий нічний зір і гострий слух. Вони дуже вправні альпіністи і чудово лазять по деревах. Завдяки рухливим ступням ніг, які можуть повертатися майже на 180 градусів, єноти можуть спускатися з дерева головою вперед. Мають виокремлені рухливі пальці, як і у мавп. Також можуть, як мавпи або лінивці, лазити по горизонтальних гілках, висячи на них вниз спиною. По землі зазвичай ходять, можуть і бігати. Ходять розміреною ходою, але у випадку небезпеки можуть розвивати швидкість до 24 км/год. Без жодних наслідків для себе можуть зістрибнути (або впасти) з висоти 10-12 метрів. У пошуках їжі єноти за ніч можуть пройти до 2,5 км. Кількість популяції виду широко змінюється залежно від типів середовища існування. У вологих низинах (болота, приливні зони і заливні рівнини) щільність становить до 50 особин на 1 км². У сільськогосподарських районах та лісах щільність досягає 20 особин на 1 км², а в приміських районах до 69 на 1 км². У північних широтах ареалу калорійна дієта надзвичайно важлива для єнота, оскільки тварини повинні накопичувати достатній запас жиру, щоб витрачати їх протягом зимової сплячки. Жир накопичується по всьому тілу, навіть навколо хвостової кістки, при цьому шар жиру, особливо на спині досягає до 2,5 см. Ракун єдиний представник родини ракунових, який з настанням зими впадає у сплячку на чотири і більше місяців. Сон неглибокий і переривчастий. У теплу погоду ракун іноді прокидається і може протягом кількох годин бродити поблизу лігва. У холодну, морозну і сніжну погоду не залишає нори, заощаджуючи свої жирові запаси. Своє житло ракун влаштовує в дуплах старих дерев, ущелинах і нагромадженнях каменів. Іноді використовує старі нори інших тварин, але сам рити нори не вміє. Іноді житла розташовуються на висоті 20-30 метрів над землею в дупластих деревах. Самиці моногамні, самці полігамні. Самці не беруть участі у вихованні та догляді за єнотинятами. Період розмноження припадає на лютий-березень, в південних частинах ареалу спостерігається цілорічне розмноження. Вагітність триває 9-10 тижнів (в середньому 63 дні). Матері народжують в лігві, найчастіше в дуплах дерев. Народжується від 1 до 7 дитинчат, в середньому 3-5. Новонароджені важать близько 60-75 г, беззубі та сліпі. Очі відкриваються на 15-18 день; зуби прорізуються на 17-20 день. Коли їм виповнюється 10 днів, у них починає проявлятися чорна маска на морді та загальне забарвлення. Вуха починають рівно стояти на голові на 18-24 день. У віці 4-6 тижнів вже починають виходити з лігва. У матерів лактація триває до трьох місяців. Протягом свого першого літа, молоді вправно навчаються у матері. Вона показує їм як лазити по деревах, плавати, де шукати їжу і як полювати. Родина залишається разом, поки доросла самиця не народить наступне потомство наступної весни. Частина дитинчат покидає матір восени, а частина залишається в лігві до наступного року. Сини йдуть з материнської ділянки на набагато більші відстані, ніж дочки, які зазвичай залишаються в безпосередній близькості від території матері. Статеве дозрівання настає в перший рік у самок, та в 2 рік у самців. Ракун - всеїдний звір. В харчуванні виражена сезонна зміна. Навесні і на початку літа основу раціону складають комахи, безхребетні, гризуни іноді маленькі птахи, а в другій половині літа і восени він переважно їсть рослинну їжу (плоди та горіхи, дикі вишні, аґрус, ягоди бузини, дикий виноград, полуницю і городні культури, як наприклад, картоплю і зерно). В південних частинах ареалу, де є велика кількість горіхів і зерна, єнот продовжує добувати продовольство протягом усього року. Поїдає різноманітних комах та їх личинок, земляних черв'яків, равликів, жаб, раків, рибу і гризунів. Рідше єноти поїдають ондатр, вивірок, кроликів і яйця водоплавних птахів. Періодично здійснює набіги на гнізда комах (шершнів, джмелів, термітів і мурах), здебільшого через їх личинки. Товста шкіра і хутро захищають тварин від жал комах. Можуть вправно плавати, однак роблять це неохоче. У воді можуть знайти собі якусь здобич: рибу, жабу чи безхребетних. Живучи недалеко від людей, ракуни охоче риються в смітті, вишукуючи їстівні продукти, нерідко забираються і до пташників. Насамперед, ракун є одинаком (солітарна тварина). Дорослі самці зимують у лігві поодинці, а сімейна група часто живе разом протягом першої для дитинчат зими. Після цього вже підрослі ракуни шукають для себе окрему домівку. Площа сімейної мисливської ділянки змінюється від особливості місця проживання, населеності, кількості й різноманітності їжі. Приватна ділянка використовується тваринами задля добування продовольства, води і для відпочинку. У сільськогосподарських районах східної частини Північної Америки, такі ділянки зазвичай складають 1-4 км², тоді як в степах єноти використовують більші ділянки (аж до 50 км²). Територія єнотів, що живуть у передмістях, становить менше 0,1 км². Виходячи з нори у пошуках їжі опісля настання сутінків, ракун починає обходити свою територію. При зустрічі двох ракунів-сусідів, тварини починають гарчати, шкірити зуби та наїжачувати хутро на спині. Після такої демонстрації тварини зазвичай розходяться та не вступають в бійку. Сімейна група, яка складається із матері та її дитинчат, протягом ночі добуває собі харчі, а протягом всього наступного дня відпочиває. Самці, які живуть поодинці, полюють самостійно.
Корінний мешканець Центральної та Північної Америки. На європейський континент вид заселено в 30-х роках 20 ст. Зокрема, його акліматизували в Німеччині, Білорусі, Молдові, Грузії, Азербайджані. Через деякий час ракун поширився до Нідерландів та Франції. У дикому вигляді в Україні не зустрічається. Однак відомі випадки, коли бачили групи по 5-10 особин за 10-30 км від кордонів України з Білоруссю, де вони зимували в дуплах вікових дерев. Імовірно, що ці єноти живуть і на теренах України, в північних районах Чернігівської, Київської та Житомирської областей. Ракун мешкає в різноманітних місцях проживання біля річок, озер, в заплавах, рідше передгірних листяних і мішаних лісах, уникаючи хвойних лісів та лісів без водойм. Селиться на околицях полів, в садах та інших лісонасадженнях, зустрічається в скверах міст і передмість. Взагалі досить легко пристосовується до антропогенного ландшафту. У межах свого природного ареалу, єноти поселяються у низинах і рівнинах, уникаючи регіонів з суворими зимами. Ворогами єнота є койоти, вовки, руді рисі, алігатори, сови. На дитинчат часто полюють змії. Веде нічний спосіб життя. День проводить на гілках дерев або в дуплах, на полювання виходить із початком сутінків. У єнотів чудовий нічний зір і гострий слух. Вони дуже вправні альпіністи і чудово лазять по деревах. Завдяки рухливим ступням ніг, які можуть повертатися майже на 180 градусів, єноти можуть спускатися з дерева головою вперед. Мають виокремлені рухливі пальці, як і у мавп. Також можуть, як мавпи або лінивці, лазити по горизонтальних гілках, висячи на них вниз спиною. По землі зазвичай ходять, можуть і бігати. Ходять розміреною ходою, але у випадку небезпеки можуть розвивати швидкість до 24 км/год. Без жодних наслідків для себе можуть зістрибнути (або впасти) з висоти 10-12 метрів. У пошуках їжі єноти за ніч можуть пройти до 2,5 км. Кількість популяції виду широко змінюється залежно від типів середовища існування. У вологих низинах (болота, приливні зони і заливні рівнини) щільність становить до 50 особин на 1 км². У сільськогосподарських районах та лісах щільність досягає 20 особин на 1 км², а в приміських районах до 69 на 1 км². У північних широтах ареалу калорійна дієта надзвичайно важлива для єнота, оскільки тварини повинні накопичувати достатній запас жиру, щоб витрачати їх протягом зимової сплячки. Жир накопичується по всьому тілу, навіть навколо хвостової кістки, при цьому шар жиру, особливо на спині досягає до 2,5 см. Ракун єдиний представник родини ракунових, який з настанням зими впадає у сплячку на чотири і більше місяців. Сон неглибокий і переривчастий. У теплу погоду ракун іноді прокидається і може протягом кількох годин бродити поблизу лігва. У холодну, морозну і сніжну погоду не залишає нори, заощаджуючи свої жирові запаси. Своє житло ракун влаштовує в дуплах старих дерев, ущелинах і нагромадженнях каменів. Іноді використовує старі нори інших тварин, але сам рити нори не вміє. Іноді житла розташовуються на висоті 20-30 метрів над землею в дупластих деревах. Самиці моногамні, самці полігамні. Самці не беруть участі у вихованні та догляді за єнотинятами. Період розмноження припадає на лютий-березень, в південних частинах ареалу спостерігається цілорічне розмноження. Вагітність триває 9-10 тижнів (в середньому 63 дні). Матері народжують в лігві, найчастіше в дуплах дерев. Народжується від 1 до 7 дитинчат, в середньому 3-5. Новонароджені важать близько 60-75 г, беззубі та сліпі. Очі відкриваються на 15-18 день; зуби прорізуються на 17-20 день. Коли їм виповнюється 10 днів, у них починає проявлятися чорна маска на морді та загальне забарвлення. Вуха починають рівно стояти на голові на 18-24 день. У віці 4-6 тижнів вже починають виходити з лігва. У матерів лактація триває до трьох місяців. Протягом свого першого літа, молоді вправно навчаються у матері. Вона показує їм як лазити по деревах, плавати, де шукати їжу і як полювати. Родина залишається разом, поки доросла самиця не народить наступне потомство наступної весни. Частина дитинчат покидає матір восени, а частина залишається в лігві до наступного року. Сини йдуть з материнської ділянки на набагато більші відстані, ніж дочки, які зазвичай залишаються в безпосередній близькості від території матері. Статеве дозрівання настає в перший рік у самок, та в 2 рік у самців. Ракун - всеїдний звір. В харчуванні виражена сезонна зміна. Навесні і на початку літа основу раціону складають комахи, безхребетні, гризуни іноді маленькі птахи, а в другій половині літа і восени він переважно їсть рослинну їжу (плоди та горіхи, дикі вишні, аґрус, ягоди бузини, дикий виноград, полуницю і городні культури, як наприклад, картоплю і зерно). В південних частинах ареалу, де є велика кількість горіхів і зерна, єнот продовжує добувати продовольство протягом усього року. Поїдає різноманітних комах та їх личинок, земляних черв'яків, равликів, жаб, раків, рибу і гризунів. Рідше єноти поїдають ондатр, вивірок, кроликів і яйця водоплавних птахів. Періодично здійснює набіги на гнізда комах (шершнів, джмелів, термітів і мурах), здебільшого через їх личинки. Товста шкіра і хутро захищають тварин від жал комах. Можуть вправно плавати, однак роблять це неохоче. У воді можуть знайти собі якусь здобич: рибу, жабу чи безхребетних. Живучи недалеко від людей, ракуни охоче риються в смітті, вишукуючи їстівні продукти, нерідко забираються і до пташників. Насамперед, ракун є одинаком (солітарна тварина). Дорослі самці зимують у лігві поодинці, а сімейна група часто живе разом протягом першої для дитинчат зими. Після цього вже підрослі ракуни шукають для себе окрему домівку. Площа сімейної мисливської ділянки змінюється від особливості місця проживання, населеності, кількості й різноманітності їжі. Приватна ділянка використовується тваринами задля добування продовольства, води і для відпочинку. У сільськогосподарських районах східної частини Північної Америки, такі ділянки зазвичай складають 1-4 км², тоді як в степах єноти використовують більші ділянки (аж до 50 км²). Територія єнотів, що живуть у передмістях, становить менше 0,1 км². Виходячи з нори у пошуках їжі опісля настання сутінків, ракун починає обходити свою територію. При зустрічі двох ракунів-сусідів, тварини починають гарчати, шкірити зуби та наїжачувати хутро на спині. Після такої демонстрації тварини зазвичай розходяться та не вступають в бійку. Сімейна група, яка складається із матері та її дитинчат, протягом ночі добуває собі харчі, а протягом всього наступного дня відпочиває. Самці, які живуть поодинці, полюють самостійно.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Caniformes
Procyonidae
