НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Vormela peregusna
(Güldenstädt, 1770) - Перегузня
Синонім
- Peregusna peregusna Guldenstaedt, 1770
- Mustela peregusna Güldenstädt, 1770
Народна назва
Перегузня звичайна, Перегузня степова
Перегузня звичайна, Перегузня степова
Зображення
Природоохоронний статус
IUCN: VU; Be (II); RDBUkr: Вразливі
IUCN: VU; Be (II); RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Мисливський вид
Мисливський вид
Примітки
Детально
Єдиний вид роду. Ареал охоплює Пд.-Сх. Європу, Малу, Передню, Середню Азію і деякі райони Китаю. В Україні перев’язки поширена на території Запорізької, Донецької та Луганської обл. В Україні мешкає біля 100 особин. Основними біотопами перегузні є відкриті безлісі простори у Степу, рідше — чагарники, долини річок та окраїни лісових масивів у Лісостепу. Перев`язка є автохтоном степової та напівпустельної фауни. Для неї характерна сутінково-нічна активність, що робить її малопомітною твариною. За будовою геному рід Vormella філогенетично тісно пов`язаний з родом куниць (Martes), і, в той же час, суттєво відособлений від нього. Найбільше значення у харчуванні хижака належить ховрахам, тушканчикам, хом’якам, сліпкам, мишам і норицям, хоча він також полюбяє баштанні культури, плоди шипшини, терну, глоду, винограду. Відомі випадки сумісних полювань перегузні разом з лисицею. Власних нір вона не будує, а використовує житла степових гризунів. Індивідуальна ділянка у тварини невелика і становить 10–30 га. Розмноження перев`язки мало досліджене. Для неї характерна латента фаза розвитку зародка. У квітні-травні спостерігається максимум (53–54%) породіль, які загалом трапляються з березня по листопад включно. Самиця народжує 2–14 малят вагою 3,2–4,7 г, хоча інтенсивність відтворення низька близько 8 ембріонів на 100 самиць. Ймовірно у вихованні нащадків приймають участь обоє батьків. Охороняється в Луганському природному заповіднику (ділянки «Стрільцівський степ», «Провальський степ») та в Українському державному степовому заповіднику (ділянка «Хомутовський степ»).
Єдиний вид роду. Ареал охоплює Пд.-Сх. Європу, Малу, Передню, Середню Азію і деякі райони Китаю. В Україні перев’язки поширена на території Запорізької, Донецької та Луганської обл. В Україні мешкає біля 100 особин. Основними біотопами перегузні є відкриті безлісі простори у Степу, рідше — чагарники, долини річок та окраїни лісових масивів у Лісостепу. Перев`язка є автохтоном степової та напівпустельної фауни. Для неї характерна сутінково-нічна активність, що робить її малопомітною твариною. За будовою геному рід Vormella філогенетично тісно пов`язаний з родом куниць (Martes), і, в той же час, суттєво відособлений від нього. Найбільше значення у харчуванні хижака належить ховрахам, тушканчикам, хом’якам, сліпкам, мишам і норицям, хоча він також полюбяє баштанні культури, плоди шипшини, терну, глоду, винограду. Відомі випадки сумісних полювань перегузні разом з лисицею. Власних нір вона не будує, а використовує житла степових гризунів. Індивідуальна ділянка у тварини невелика і становить 10–30 га. Розмноження перев`язки мало досліджене. Для неї характерна латента фаза розвитку зародка. У квітні-травні спостерігається максимум (53–54%) породіль, які загалом трапляються з березня по листопад включно. Самиця народжує 2–14 малят вагою 3,2–4,7 г, хоча інтенсивність відтворення низька близько 8 ембріонів на 100 самиць. Ймовірно у вихованні нащадків приймають участь обоє батьків. Охороняється в Луганському природному заповіднику (ділянки «Стрільцівський степ», «Провальський степ») та в Українському державному степовому заповіднику (ділянка «Хомутовський степ»).
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Caniformes
Mustelidae
