Синонім
    
                    - Peregusna peregusna	Guldenstaedt, 1770
      
                    - Mustela peregusna Güldenstädt, 1770
      
                         
    
 
     
        
    Народна назва
    Перегузня звичайна, Перегузня степова    
    Природоохоронний статус
    IUCN: VU; Be (II); RDBUkr: Вразливі
    Цінність виду
    Мисливський вид
 
    Примітки
    
                
    Детально
    Єдиний вид роду.
Ареал охоплює Пд.-Сх. Європу, Малу, Передню, Середню Азію і деякі райони Китаю. В Україні перев’язки поширена на території Запорізької, Донецької та Луганської обл. В Україні мешкає біля 100 особин.
Основними біотопами перегузні є відкриті безлісі простори у Степу, рідше — чагарники, долини річок та окраїни лісових масивів у Лісостепу.
Перев`язка є автохтоном степової та напівпустельної фауни. Для неї характерна сутінково-нічна активність, що робить її малопомітною твариною. За будовою геному рід Vormella філогенетично тісно пов`язаний з родом куниць (Martes), і, в той же час, суттєво відособлений від нього. Найбільше значення у харчуванні хижака належить ховрахам, тушканчикам, хом’якам, сліпкам, мишам і норицям, хоча він також полюбяє баштанні культури, плоди шипшини, терну, глоду, винограду. Відомі випадки сумісних полювань перегузні разом з лисицею. Власних нір вона не будує, а використовує житла степових гризунів. Індивідуальна ділянка у тварини невелика і становить 10–30 га. Розмноження перев`язки мало досліджене. Для неї характерна латента фаза розвитку зародка. У квітні-травні спостерігається максимум (53–54%) породіль, які загалом трапляються з березня по листопад включно. Самиця народжує 2–14 малят вагою 3,2–4,7 г, хоча інтенсивність відтворення низька близько 8 ембріонів на 100 самиць. Ймовірно у вихованні нащадків приймають участь обоє батьків.
Охороняється в  Луганському природному заповіднику (ділянки «Стрільцівський степ», «Провальський степ») та в Українському державному степовому заповіднику (ділянка «Хомутовський степ»).