НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Talpa europaea
Linnaeus, 1758 - Кріт європейський
Синонім
Народна назва
Кріт звичайний
Кріт звичайний
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Мисливський вид
Мисливський вид
Примітки
Детально
Європейський кріт поширений переважно в Європі, від Центральної Європи до Північного Кавказу та Західного Сибіру, доходячи на сході приблизно до злиття Іртиша і Обі. Північна межа ареалу проходить по середній тайзі, південна — по лісостепу. Європейський кріт типовий мешканець лісів і долин річок. Займає різноманітні місця проживання: узлісся лісів, луки, поля, сади, городи; звичайний у заплавах річок. По долинах річок кріт проникає на північ до середньої тайги, а на південь — до типових степів. На вододільних ділянках тайги і сухих степів зустрічається рідко, а в напівпустелях, пустелях, лісотундрах і тундрі не зустрічається зовсім. Уникає місць з високим рівнем ґрунтових вод, не любить піщаних ґрунтів. Кріт риє землю, гвинтоподібно занурюючись в ґрунт і поперемінно відгортаючи ґрунт лапами. На відміну від гризунів кроти не можуть гризти землю різцями, тому живуть тільки в місцях з м'яким ґрунтом. Там, де ґрунт твердіший (наприклад, під лісовими стежинами), вони влаштовують спеціальні глибинні «підземні переходи», якими користуються й інші звірі. Кроти здатні перепливати невеликі річки — кротові віднорки, що обриваються у краю води, нерідко продовжуються на іншому березі. На поверхні землі кріт виявляється рідко; тут він незграбний, оскільки не може ступати, як більшість звірів, а пересувається повзучи. Слід крота, що вийшов на поверхню, є борозною з відбитками задніх лап на дні й передніх лап з боків. Живиться кріт ґрунтовими безхребетними, серед яких переважають дощові черв'яки. У меншій кількості щелкунів, вовчків, гусениць, багатоніжок, павуків. Кріт може з'їсти і дрібних хребетних (мишу, ящірку, жабу), якщо вони малорухливі. За один раз кріт з'їдає до 20-22 г дощових черв'яків; за добу — близько 50-60 г корму, що небагато менше його власної ваги. Годується кріт кілька разів за добу, оскільки їжа перетравлюється в його організмі за 4-5 годин. Швидкість перетравлення їжі визначає добовий ритм активності крота. У проміжках між годуваннями кріт спить в гнізді, згорнувшись в клубок. Голодним кріт може залишатися не більше 12-24 годин, після чого вмирає. На зиму робить трофічні запаси, що зазвичай складаються з паралізованих дощових черв'яків, яким кріт прокушує голови. У кротових норах знаходили до декількох сотень нерухомих черв'яків. Склад зимової їжі крота не відрізняється від літньої, проте взимку його потреба в їжі знижується. У сплячку кроти не впадають. Дорослі кроти агресивні, нападають на родичів, що потрапили на їх ділянку, і можуть загризти їх на смерть. Демонструють канібалізм. У той же час багато хижаків не їдять кротів через мускусний запах. Їх природними ворогами є лисиця звичайна, куниця, ласка, хижі птахи (сови, канюки тощо). Кроти хворіють на туляремію, піроплазмоз; страждають від паразитичних черв'яків, бліх та кліщів. Тривалість їх життя — 4-5 років. Все життя кріт проводить у підземних норах, які прокладає в різних горизонтах ґрунту. Нори бувають двох типів: житлові й кормові. Житловими норами кріт переходить від гнізда на кормові ділянки або до водопою, деколи з одного біотопу до іншого; кормові нори є пастками, в які потрапляють безхребетні з суміжних ґрунтових шарів. За ніч кріт може вирити майже 50-метрову нору. Гніздова камера розташовується на глибині 1,5-2 м, зазвичай у захищеному місці — між коріннями дерев і чагарників, під пнем, купиною, камінням або під будівлею. З приповерхневими кормовими норами її сполучають похилі штреки. Кротові нори є системою багатоярусних галерей діаметром 5-5,5 см. Кормові нори в рихлому ґрунті розташовуються близько до поверхні — на глибині 2-5 см, йдуть горизонтально. Їх можна помітити зовні, оскільки при ритті кріт піднімає стелю нори у вигляді земляного валу. Викидів землі при цьому не буває. На відкритих ділянках, де ґрунт часто й глибоко просихає, нори проходять на глибині 10-50 см. Шар такої товщини кріт підняти не може, тому надлишок землі викидається на поверхню через тимчасові вертикальні відводи, утворюючи характерні купки — кротовини. Кротовина над системою пригніздових нір буває особливо великою, до 70-80 см. Кроти активні круглий рік; взимку нерідко прокладають ходи під снігом, де скупчуються безхребетні, або в глибині ґрунту, нижче за рівень промерзання. У суворі малосніжні зими, коли земля промерзає глибше за півметра, багато кротів гинуть з голоду. Несприятливі для них і засухи. Дорослі кроти як правило прив'язані до своїх ділянок і повертаються на них, бувши вигнаними або віднесеними на деяку відстань. Молоді звірі в період розселення віддаляються від материнської ділянки на відстань до 2 км. Кротовий хід представляє для дощових черв'яків свого роду пастку з пахучою або тепловою приманкою. Черв'яків привертає запах кротового мускусу, до якого черв'яки проявляють позитивний хемотаксис, а також дещо підвищена температура повітря усередині ходу. Привабливістю кротових ходів для черв'яків користуються також землерийки, які часто забираються в них і поїдають черв'яків раніше господаря-крота. Підсніжними кротовими тунелями користуються інші звірі — землерийки, мишоподібні гризуни, інколи навіть ласки і горностаї. Кроти паруються навесні: в березні — квітні. Вагітність триває 35-40 днів; сліпі, голі й безпорадні кротенята (від 3 до 9) вагою 2-3 г народжуються з кінця квітня до першої половини червня. Зазвичай на рік припадає один приплід; однак у 20-25 % дорослих самок може бути ще один — літній. За місяць кротенята досягають майже дорослого розміру. Підростаючи, вони стають забіякуватими й агресивними. Досягши одно-півторамісячного віку, молодняк покидає материнське гніздо й вдається до пошуків ділянок, не зайнятих іншими кротами. Кроти повсюдно численні й не відносяться до видів, які охороняються. Це один із небагатьох комахоїдних, який має значення як хутрова тварина. З XIX століття міцні, бархатисті кротові шкірки заготовлялися у великій кількості. Сьогодні через економічну нерентабельність кроти промислового значення майже не мають. Кроти приносять користь, винищуючи шкідливих комах і змінюючи структуру ґрунту — розпушуючи його й збагачуючи органічними речовинами. Багаторічна рийна діяльність кротів приводить до поліпшення ґрунту; надлишок вологи по кротовинах стікає в нижчі ґрунтові горизонти. Одночасно кріт вважається шкідником городнього й садового господарства. Риючи свої нори, він ушкоджує коріння рослин, тим самим порушуючи їх нормальне живлення й часто приводячи до загибелі. Кроти також знищують корисних для ґрунту дощових черв'яків.
Європейський кріт поширений переважно в Європі, від Центральної Європи до Північного Кавказу та Західного Сибіру, доходячи на сході приблизно до злиття Іртиша і Обі. Північна межа ареалу проходить по середній тайзі, південна — по лісостепу. Європейський кріт типовий мешканець лісів і долин річок. Займає різноманітні місця проживання: узлісся лісів, луки, поля, сади, городи; звичайний у заплавах річок. По долинах річок кріт проникає на північ до середньої тайги, а на південь — до типових степів. На вододільних ділянках тайги і сухих степів зустрічається рідко, а в напівпустелях, пустелях, лісотундрах і тундрі не зустрічається зовсім. Уникає місць з високим рівнем ґрунтових вод, не любить піщаних ґрунтів. Кріт риє землю, гвинтоподібно занурюючись в ґрунт і поперемінно відгортаючи ґрунт лапами. На відміну від гризунів кроти не можуть гризти землю різцями, тому живуть тільки в місцях з м'яким ґрунтом. Там, де ґрунт твердіший (наприклад, під лісовими стежинами), вони влаштовують спеціальні глибинні «підземні переходи», якими користуються й інші звірі. Кроти здатні перепливати невеликі річки — кротові віднорки, що обриваються у краю води, нерідко продовжуються на іншому березі. На поверхні землі кріт виявляється рідко; тут він незграбний, оскільки не може ступати, як більшість звірів, а пересувається повзучи. Слід крота, що вийшов на поверхню, є борозною з відбитками задніх лап на дні й передніх лап з боків. Живиться кріт ґрунтовими безхребетними, серед яких переважають дощові черв'яки. У меншій кількості щелкунів, вовчків, гусениць, багатоніжок, павуків. Кріт може з'їсти і дрібних хребетних (мишу, ящірку, жабу), якщо вони малорухливі. За один раз кріт з'їдає до 20-22 г дощових черв'яків; за добу — близько 50-60 г корму, що небагато менше його власної ваги. Годується кріт кілька разів за добу, оскільки їжа перетравлюється в його організмі за 4-5 годин. Швидкість перетравлення їжі визначає добовий ритм активності крота. У проміжках між годуваннями кріт спить в гнізді, згорнувшись в клубок. Голодним кріт може залишатися не більше 12-24 годин, після чого вмирає. На зиму робить трофічні запаси, що зазвичай складаються з паралізованих дощових черв'яків, яким кріт прокушує голови. У кротових норах знаходили до декількох сотень нерухомих черв'яків. Склад зимової їжі крота не відрізняється від літньої, проте взимку його потреба в їжі знижується. У сплячку кроти не впадають. Дорослі кроти агресивні, нападають на родичів, що потрапили на їх ділянку, і можуть загризти їх на смерть. Демонструють канібалізм. У той же час багато хижаків не їдять кротів через мускусний запах. Їх природними ворогами є лисиця звичайна, куниця, ласка, хижі птахи (сови, канюки тощо). Кроти хворіють на туляремію, піроплазмоз; страждають від паразитичних черв'яків, бліх та кліщів. Тривалість їх життя — 4-5 років. Все життя кріт проводить у підземних норах, які прокладає в різних горизонтах ґрунту. Нори бувають двох типів: житлові й кормові. Житловими норами кріт переходить від гнізда на кормові ділянки або до водопою, деколи з одного біотопу до іншого; кормові нори є пастками, в які потрапляють безхребетні з суміжних ґрунтових шарів. За ніч кріт може вирити майже 50-метрову нору. Гніздова камера розташовується на глибині 1,5-2 м, зазвичай у захищеному місці — між коріннями дерев і чагарників, під пнем, купиною, камінням або під будівлею. З приповерхневими кормовими норами її сполучають похилі штреки. Кротові нори є системою багатоярусних галерей діаметром 5-5,5 см. Кормові нори в рихлому ґрунті розташовуються близько до поверхні — на глибині 2-5 см, йдуть горизонтально. Їх можна помітити зовні, оскільки при ритті кріт піднімає стелю нори у вигляді земляного валу. Викидів землі при цьому не буває. На відкритих ділянках, де ґрунт часто й глибоко просихає, нори проходять на глибині 10-50 см. Шар такої товщини кріт підняти не може, тому надлишок землі викидається на поверхню через тимчасові вертикальні відводи, утворюючи характерні купки — кротовини. Кротовина над системою пригніздових нір буває особливо великою, до 70-80 см. Кроти активні круглий рік; взимку нерідко прокладають ходи під снігом, де скупчуються безхребетні, або в глибині ґрунту, нижче за рівень промерзання. У суворі малосніжні зими, коли земля промерзає глибше за півметра, багато кротів гинуть з голоду. Несприятливі для них і засухи. Дорослі кроти як правило прив'язані до своїх ділянок і повертаються на них, бувши вигнаними або віднесеними на деяку відстань. Молоді звірі в період розселення віддаляються від материнської ділянки на відстань до 2 км. Кротовий хід представляє для дощових черв'яків свого роду пастку з пахучою або тепловою приманкою. Черв'яків привертає запах кротового мускусу, до якого черв'яки проявляють позитивний хемотаксис, а також дещо підвищена температура повітря усередині ходу. Привабливістю кротових ходів для черв'яків користуються також землерийки, які часто забираються в них і поїдають черв'яків раніше господаря-крота. Підсніжними кротовими тунелями користуються інші звірі — землерийки, мишоподібні гризуни, інколи навіть ласки і горностаї. Кроти паруються навесні: в березні — квітні. Вагітність триває 35-40 днів; сліпі, голі й безпорадні кротенята (від 3 до 9) вагою 2-3 г народжуються з кінця квітня до першої половини червня. Зазвичай на рік припадає один приплід; однак у 20-25 % дорослих самок може бути ще один — літній. За місяць кротенята досягають майже дорослого розміру. Підростаючи, вони стають забіякуватими й агресивними. Досягши одно-півторамісячного віку, молодняк покидає материнське гніздо й вдається до пошуків ділянок, не зайнятих іншими кротами. Кроти повсюдно численні й не відносяться до видів, які охороняються. Це один із небагатьох комахоїдних, який має значення як хутрова тварина. З XIX століття міцні, бархатисті кротові шкірки заготовлялися у великій кількості. Сьогодні через економічну нерентабельність кроти промислового значення майже не мають. Кроти приносять користь, винищуючи шкідливих комах і змінюючи структуру ґрунту — розпушуючи його й збагачуючи органічними речовинами. Багаторічна рийна діяльність кротів приводить до поліпшення ґрунту; надлишок вологи по кротовинах стікає в нижчі ґрунтові горизонти. Одночасно кріт вважається шкідником городнього й садового господарства. Риючи свої нори, він ушкоджує коріння рослин, тим самим порушуючи їх нормальне живлення й часто приводячи до загибелі. Кроти також знищують корисних для ґрунту дощових черв'яків.
Література
- Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Soriciformes
Talpidae
