НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Mentha longifolia
Huds. - М'ята довголиста
Синонім
- Mentha candicans Crantz, 1769
- Mentha fluvialis Pérard
- Mentha grisella Briq.
- Mentha longifolia (L.) L.
- Mentha lavandulacea Willd.
- Mentha sylvestris L.
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина; Медодайні рослини; Технічні культури; Їстівний
Лікарська рослина; Медодайні рослини; Технічні культури; Їстівний
Примітки
Детально
Поширення. Африка. Північна Африка: Алжир, Марокко, Туніс. Північна Тропічна Африка: Ефіопія. Східна Тропічна Африка: Кенія. Південна Тропічна Африка: Зімбабве. Південна Африка: Лесото, Намібія, Південна Африка, Свазіленд. Азія. Західна Азія: Афганістан, Кіпр, Єгипет — Синай, Іран, Ірак, Ізраїль, Ліван, Сирія, Туреччина. Кавказ: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія — Передкавказзя, Дагестан. Сибір: Росія — Західний Сибір. Індійський субконтинент: Індія, Непал, Пакистан. Європа. Північна Європа: Швеція. Середня Європа: Австрія, Бельгія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Угорщина, Польща, Швейцарія. Східна Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія — європейська частина, Україна (включаючи Крим). Південно-Східна Європа: Албанія, Болгарія, колишня Югославія, Греція (включаючи Крит), Італія, Румунія. Південно-Західна Європа: Франція, Португалія, Іспанія. Рослина трапляється по берегах річок, озер, канавах і болотах. Культивують у центральних районах РФ, в Україні і Кавказі. Кореневище повзуче. Стебло висотою 80-90 см, кремезне, чотиригранне, слабоопушенне, гіллясте, добре облистяне. Листки сидячі, від яйцевидно-довгастих до ланцетоподібних, загострені, по краю пильчато-зубчасті, опушені. Квітки дрібні, світло-бузкові або лілові, зібрані в кільчасте гроновидне суцвіття. М'ята довголиста зимостійка. Вимоглива до світла і вологи. Віддає перевагу відкритим сонячним ділянкам. При нестачі світла знижується вміст ефірної олії, нижнє листя обсипається. Добре росте на леггких, зволожених і багатих поживними елементами ґрунтах. Цвіте в липні-серпні, масове цвітіння в кінці липня. Плодоносить у серпні-вересні. Добре сприймає органічні і мінеральні добрива (особливо фосфорні та азотні). Стійка до хвороб. У молочній промисловості м'яту довголисту використовують при виготовленні розсільних сирів в Закавказзі. Її додають у пряні суміші. Ефірну олію використовують в парфюмерно-косметичних цілях. У вигляді салату рослину подають до столу в Грузії, Вірменії, Дагестані, Узбекистані, Туркменістані. Значно покращує м'ята смак і запах вегетаріанських супів, а також м'ясних, курячих бульйонів, рибної солянки. Широко використовують м'яту довголисту у других м'ясних стравах. Нею приправляють смажену яловичину, шашлики. Приємний аромат надає цей вид м'яти начинці для пиріжків. На трав'янистому настої готують тісто для узбецьких коржів. М'яту довголисту кладуть при маринуванні баклажанів, при квашенні капусти, а також капусти рубаною в поєднанні з буряком. Ніжний аромат додає вона азербайджанським щербетам: фруктовому і рожевому, причому останній присмачують не листям, а насінням. Хороший медонос. Медопродуктивність 300 кг/га.
Поширення. Африка. Північна Африка: Алжир, Марокко, Туніс. Північна Тропічна Африка: Ефіопія. Східна Тропічна Африка: Кенія. Південна Тропічна Африка: Зімбабве. Південна Африка: Лесото, Намібія, Південна Африка, Свазіленд. Азія. Західна Азія: Афганістан, Кіпр, Єгипет — Синай, Іран, Ірак, Ізраїль, Ліван, Сирія, Туреччина. Кавказ: Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія — Передкавказзя, Дагестан. Сибір: Росія — Західний Сибір. Індійський субконтинент: Індія, Непал, Пакистан. Європа. Північна Європа: Швеція. Середня Європа: Австрія, Бельгія, Чехія, Словаччина, Німеччина, Угорщина, Польща, Швейцарія. Східна Європа: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Росія — європейська частина, Україна (включаючи Крим). Південно-Східна Європа: Албанія, Болгарія, колишня Югославія, Греція (включаючи Крит), Італія, Румунія. Південно-Західна Європа: Франція, Португалія, Іспанія. Рослина трапляється по берегах річок, озер, канавах і болотах. Культивують у центральних районах РФ, в Україні і Кавказі. Кореневище повзуче. Стебло висотою 80-90 см, кремезне, чотиригранне, слабоопушенне, гіллясте, добре облистяне. Листки сидячі, від яйцевидно-довгастих до ланцетоподібних, загострені, по краю пильчато-зубчасті, опушені. Квітки дрібні, світло-бузкові або лілові, зібрані в кільчасте гроновидне суцвіття. М'ята довголиста зимостійка. Вимоглива до світла і вологи. Віддає перевагу відкритим сонячним ділянкам. При нестачі світла знижується вміст ефірної олії, нижнє листя обсипається. Добре росте на леггких, зволожених і багатих поживними елементами ґрунтах. Цвіте в липні-серпні, масове цвітіння в кінці липня. Плодоносить у серпні-вересні. Добре сприймає органічні і мінеральні добрива (особливо фосфорні та азотні). Стійка до хвороб. У молочній промисловості м'яту довголисту використовують при виготовленні розсільних сирів в Закавказзі. Її додають у пряні суміші. Ефірну олію використовують в парфюмерно-косметичних цілях. У вигляді салату рослину подають до столу в Грузії, Вірменії, Дагестані, Узбекистані, Туркменістані. Значно покращує м'ята смак і запах вегетаріанських супів, а також м'ясних, курячих бульйонів, рибної солянки. Широко використовують м'яту довголисту у других м'ясних стравах. Нею приправляють смажену яловичину, шашлики. Приємний аромат надає цей вид м'яти начинці для пиріжків. На трав'янистому настої готують тісто для узбецьких коржів. М'яту довголисту кладуть при маринуванні баклажанів, при квашенні капусти, а також капусти рубаною в поєднанні з буряком. Ніжний аромат додає вона азербайджанським щербетам: фруктовому і рожевому, причому останній присмачують не листям, а насінням. Хороший медонос. Медопродуктивність 300 кг/га.
Література
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Lamiales
Lamiaceae
