НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Veronica officinalis
L. - Вероніка лікарська
Синонім
- Cardia officinalis (L.) Dulac
- Veronica allionii F.W.Schmidt
- Veronica depressa Schur
- Veronica dryadis Schur
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина; Медодайні рослини
Лікарська рослина; Медодайні рослини
Примітки
Детально
Невисока (15-30 см заввишки) рослина з повзучим кореневищем, що утворює дернинки з висхідними гілками. Стебло сланке, округле, рівномірно опушене, розгалужене, вкорінюється у вузлах, верхівки висхідні. Листки супротивні, шорсткуваті, короткочерешкові, видовжено-оберненояйцеподібні або еліптичні, зубчасті або зарубчасто-пилчасті. Квітки (6-7 мм у діаметрі) блідо-лілові або блакитні, зібрані у китицеподібне суцвіття, яке виходить з пазухи одного з двох супротивних листків. Квітконіжки коротші за приквітки і чашечку. Квітки майже правильні. Оцвітина подвійна. Чашечка п'ятироздільна, частки чашечки вузьколанцетні. Віночок чотиричленний зрослопелюстковий, блідо-блакитний з білими темними жилками, трохи більший від чашечки. Тичинок дві, маточка одна, зав'язь верхня, дволопатева, приймочка цілісна. Плід — коробочка, трикутнооберненояйцеподібної форми, стиснута, туповиїмчаста, золотистопухнаста. Вероніка лікарська росте у хвойних і мішаних лісах, на вирубках, рідколіссях, галявинах. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — червні. Поширена на Поліссі, в Лісостепу, рідко в Степу. Райони заготівель — Волинська, Житомирська, Рівненська, Київська, Чернігівська, Львівська, Тернопільська, Харківська, Сумська, Черкаська, Івано-Франківська і Закарпатська області. Запаси сировини значні. Вероніка дібровна (V. chamaedrys L.) відрізняться від вероніки лікарської опушеним по двох супротивних гранях стеблом і парними китицями. Росте в мішаних і листяних лісах, у заростях чагарнику, на галявинах, узліссях. Світлолюбна рослина. Поширена майже по всій Україні. Лікарська, медоносна і декоративна рослина. У науковій медицині застосовують як відхаркувальний і протизапальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. У народній медицині квітучі стебла застосовують при хворобах органів дихання (катари бронхів, легень, астма). Входить до складу трав'яних сумішей, що використовуються для лікування запалень сечового міхура, нирок і шлунка, при хворобах надниркових залоз, нирковокам'яній хворобі, при відсутності апетиту. Траву заварюють як чай і п'ють при хворобах печінки, виразках шлунку, клімаксі, проносах, головних болях, ревматизмі, туберкульозі легень, як потогінний засіб. Зовнішньо застосовують для лікування золотухи, при хворобах шкіри, як ранозагоювальний засіб, при опіках. Трава містить таніди, смоли, ефірні олії, глюкозиди, віск, яблучну, лимонну, винну, молочну й оцтову кислоти. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої трави. У ветеринарії вероніку лікарську використовують для лікування кривавого проносу у великої рогатої худоби та коней. Вероніка дібровна містить вітамін С і каротин. Використовується як замінник кресс-салату, для приготування приправ до м'ясних і рибних страв, додають у супи. Вероніки — весняно-літні медоноси, дають підтримуючий взяток. Одна квітка виділяє 0,441 мг цукру. Медопродуктивність 18 кг з 1 га. Вероніка дібровна у сіні добре поїдається худобою. Це декоративна рослина, придатна для декорування галявин у парках.
Невисока (15-30 см заввишки) рослина з повзучим кореневищем, що утворює дернинки з висхідними гілками. Стебло сланке, округле, рівномірно опушене, розгалужене, вкорінюється у вузлах, верхівки висхідні. Листки супротивні, шорсткуваті, короткочерешкові, видовжено-оберненояйцеподібні або еліптичні, зубчасті або зарубчасто-пилчасті. Квітки (6-7 мм у діаметрі) блідо-лілові або блакитні, зібрані у китицеподібне суцвіття, яке виходить з пазухи одного з двох супротивних листків. Квітконіжки коротші за приквітки і чашечку. Квітки майже правильні. Оцвітина подвійна. Чашечка п'ятироздільна, частки чашечки вузьколанцетні. Віночок чотиричленний зрослопелюстковий, блідо-блакитний з білими темними жилками, трохи більший від чашечки. Тичинок дві, маточка одна, зав'язь верхня, дволопатева, приймочка цілісна. Плід — коробочка, трикутнооберненояйцеподібної форми, стиснута, туповиїмчаста, золотистопухнаста. Вероніка лікарська росте у хвойних і мішаних лісах, на вирубках, рідколіссях, галявинах. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні — червні. Поширена на Поліссі, в Лісостепу, рідко в Степу. Райони заготівель — Волинська, Житомирська, Рівненська, Київська, Чернігівська, Львівська, Тернопільська, Харківська, Сумська, Черкаська, Івано-Франківська і Закарпатська області. Запаси сировини значні. Вероніка дібровна (V. chamaedrys L.) відрізняться від вероніки лікарської опушеним по двох супротивних гранях стеблом і парними китицями. Росте в мішаних і листяних лісах, у заростях чагарнику, на галявинах, узліссях. Світлолюбна рослина. Поширена майже по всій Україні. Лікарська, медоносна і декоративна рослина. У науковій медицині застосовують як відхаркувальний і протизапальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. У народній медицині квітучі стебла застосовують при хворобах органів дихання (катари бронхів, легень, астма). Входить до складу трав'яних сумішей, що використовуються для лікування запалень сечового міхура, нирок і шлунка, при хворобах надниркових залоз, нирковокам'яній хворобі, при відсутності апетиту. Траву заварюють як чай і п'ють при хворобах печінки, виразках шлунку, клімаксі, проносах, головних болях, ревматизмі, туберкульозі легень, як потогінний засіб. Зовнішньо застосовують для лікування золотухи, при хворобах шкіри, як ранозагоювальний засіб, при опіках. Трава містить таніди, смоли, ефірні олії, глюкозиди, віск, яблучну, лимонну, винну, молочну й оцтову кислоти. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої трави. У ветеринарії вероніку лікарську використовують для лікування кривавого проносу у великої рогатої худоби та коней. Вероніка дібровна містить вітамін С і каротин. Використовується як замінник кресс-салату, для приготування приправ до м'ясних і рибних страв, додають у супи. Вероніки — весняно-літні медоноси, дають підтримуючий взяток. Одна квітка виділяє 0,441 мг цукру. Медопродуктивність 18 кг з 1 га. Вероніка дібровна у сіні добре поїдається худобою. Це декоративна рослина, придатна для декорування галявин у парках.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Lamiales
Plantaginaceae
