НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Frangula alnus
Mill. - Крушина ламка
Синонім
- Frangula nigra Samp.
- Frangula vulgaris Hill
- Rhamnus frangula L.
Народна назва
Крушина вільховидна, Жостір ламкий, крушинник, вовчі ягоди, собача черешня
Крушина вільховидна, Жостір ламкий, крушинник, вовчі ягоди, собача черешня
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Ллистопадний чагарник з родини Жостерових. Вид є рідним для Європи, найпівнічнішої Африки (пн. Марокко) та Західної Азії (Сибір, Сіньцзян [зх. Китай]); натуралізований у східній частині Північної Америки. Розгалужений кущ з роду Крушина родини жостерових (1,3 м заввишки) з гладенькою, майже чорною корою, гілки тонкі, без колючок, молоді пагони червоно-коричневі з ланцетними білими сочевичками. Листки чергові, черешкові, овальні або оберненояйцеподібні (до 6 см завдовжки) з шістьма-вісьмома косими, паралельними жилками по боках серединної жилки. Квітки двостатеві, п'ятичленні, зібрані по 2-7 у пазухах листків, на довгих квітконосах. Чашечка зеленувата, 4-5-роздільна, віночок дрібний, вузькодзвоникуватий, частки його зверху зеленуваті, всередині жовті або білуваті. Тичинок чотири або п'ять, маточка одна з одним стовпчиком, зав'язь верхня. Плід чорний, соковитий з трьома гладенькими лінзоподібними насінинами. Крушина ламка росте в підліску хвойних, мішаних і листяних лісів, у заростях чагарників, по берегах водойм, боліт, стариць, на вологих луках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні червні. Поширена майже по всій Україні, в степових районах тільки в долинах річок. Райони заготівель: Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області, північ Полтавської, Хмельницької та Харківської областей. Запаси сировини значні. У науковій медицині використовують кору крушини — Cortex Frangula, як проносний засіб при хронічних запорах і геморої. Входить кора і до складу послаблювального шлункового або протигемороїдального чаю. Глікозид емодін, який добувають з кори крушини, входить до складу препарату холагол, що вживається при жовчнокам'яній хворобі, запаленнях і цирозі печінки. Кора містить глікозиди, сапоніни, смоли, крохмаль, таніди, ефірні олії, мінеральні солі. У народній медицині кора вважається добрим швидкодійним засобом при хворобах печінки, при водянці, гарячці, хронічних запорах, надмірних менструаціях, кишкових глистах та хворобах шкіри. Кору використовують також при гастритах, хворобах кишечника, виразці шлунка, водянці, пухлинах печінки, листки — при недокрів'ї. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кори. У літературі наводяться випадки смертельного отруєння дітей плодами крушини. У ветеринарії кору крушини у вигляді відвару або настою вживають як проносний засіб. Крушина ламка — добрий медонос, цвіте протягом літа, дає багато нектару, пилку, стійкий взяток. Медопродуктивність її до 25 кг/га. Дає товарний мед на Поліссі та в Карпатах. За день бджоли приносять по 2-4 кг нектару на вулик. Мед крушини запашний, темніший від малинового, крупнозернистий. На крушині інколи з'являється падь. Кора і недостиглі плоди дають жовту, бурякову, коричневу і чорну фарби, стиглі плоди — зелену й фіолетову. Кора містить таніди, придатні для дублення шкур. Деревина крушини м'яка, дає найкращий вугіль для малювання і пороху, придатна для дрібних виробів, декоративної фанери. Гілки придатні для грубого плетива.
Ллистопадний чагарник з родини Жостерових. Вид є рідним для Європи, найпівнічнішої Африки (пн. Марокко) та Західної Азії (Сибір, Сіньцзян [зх. Китай]); натуралізований у східній частині Північної Америки. Розгалужений кущ з роду Крушина родини жостерових (1,3 м заввишки) з гладенькою, майже чорною корою, гілки тонкі, без колючок, молоді пагони червоно-коричневі з ланцетними білими сочевичками. Листки чергові, черешкові, овальні або оберненояйцеподібні (до 6 см завдовжки) з шістьма-вісьмома косими, паралельними жилками по боках серединної жилки. Квітки двостатеві, п'ятичленні, зібрані по 2-7 у пазухах листків, на довгих квітконосах. Чашечка зеленувата, 4-5-роздільна, віночок дрібний, вузькодзвоникуватий, частки його зверху зеленуваті, всередині жовті або білуваті. Тичинок чотири або п'ять, маточка одна з одним стовпчиком, зав'язь верхня. Плід чорний, соковитий з трьома гладенькими лінзоподібними насінинами. Крушина ламка росте в підліску хвойних, мішаних і листяних лісів, у заростях чагарників, по берегах водойм, боліт, стариць, на вологих луках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні червні. Поширена майже по всій Україні, в степових районах тільки в долинах річок. Райони заготівель: Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області, північ Полтавської, Хмельницької та Харківської областей. Запаси сировини значні. У науковій медицині використовують кору крушини — Cortex Frangula, як проносний засіб при хронічних запорах і геморої. Входить кора і до складу послаблювального шлункового або протигемороїдального чаю. Глікозид емодін, який добувають з кори крушини, входить до складу препарату холагол, що вживається при жовчнокам'яній хворобі, запаленнях і цирозі печінки. Кора містить глікозиди, сапоніни, смоли, крохмаль, таніди, ефірні олії, мінеральні солі. У народній медицині кора вважається добрим швидкодійним засобом при хворобах печінки, при водянці, гарячці, хронічних запорах, надмірних менструаціях, кишкових глистах та хворобах шкіри. Кору використовують також при гастритах, хворобах кишечника, виразці шлунка, водянці, пухлинах печінки, листки — при недокрів'ї. У гомеопатії застосовують есенцію з свіжої кори. У літературі наводяться випадки смертельного отруєння дітей плодами крушини. У ветеринарії кору крушини у вигляді відвару або настою вживають як проносний засіб. Крушина ламка — добрий медонос, цвіте протягом літа, дає багато нектару, пилку, стійкий взяток. Медопродуктивність її до 25 кг/га. Дає товарний мед на Поліссі та в Карпатах. За день бджоли приносять по 2-4 кг нектару на вулик. Мед крушини запашний, темніший від малинового, крупнозернистий. На крушині інколи з'являється падь. Кора і недостиглі плоди дають жовту, бурякову, коричневу і чорну фарби, стиглі плоди — зелену й фіолетову. Кора містить таніди, придатні для дублення шкур. Деревина крушини м'яка, дає найкращий вугіль для малювання і пороху, придатна для дрібних виробів, декоративної фанери. Гілки придатні для грубого плетива.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Rosales
Rhamnaceae
