НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Rupicapra rupicapra
(Linnaeus, 1758) - Козиця звичайна
Синонім
- Capra rupicapra Linnaeus, 1758
Народна назва
Cкельниця гірська, Серна
Cкельниця гірська, Серна
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III); EUHD (II)
Be (III); EUHD (II)
Цінність виду
Примітки
Детально
Rupicapra rupicapra balcanica Bolkay, 1925 Rupicapra rupicapra carpatica Couturier, 1938 Rupicapra rupicapra cartusiana Couturier, 1938 Rupicapra rupicapra rupicapra (Linnaeus, 1758) Rupicapra rupicapra tatrica Blahout, 1972 Існує кілька різних українських назв роду і виду Rupicapra rupicapra. У «Російсько-українсько-латинському словнику зоологічної термінології і номенклатури» (Маркевич і Татарко) назва виду подається як «сарна гірська, скельниця». Інколи вид іменують як «чорна коза»; на Кавказі вид називають серною (рос.), на Балканах — «дивокозою» (mk., sr.). Використання назви «Сарна» тепер обмежується родом Capreolus (інша родина — Cervidae, оленеві), і вважати козицю (скельницю) гірською формою сарни (козулі) не має підстав, оскільки у всій доступній зоологічній і мисливській літературі козиць розглядають як окремий від сарни рід окремої родини. Те саме стосується назви «коза», яка відноситься до окремого роду Capra з тієї ж підродини козлових (Caprinae), що і козиця. Видові назви (означення при родовій назві) — чорна, скельна, звичайна, гірська, північна, альпійська — є синонімами. Живе невеличкими табунами в горах Європи та Малої Азії і на Кавказі. В Україні до 19 ст. популяція козиць існувала в межах Карпат, зокрема на Буковині. В музеях України (зокрема й у Чернівцях) збереглися трофейні зразки козиць з Буковини.
Rupicapra rupicapra balcanica Bolkay, 1925 Rupicapra rupicapra carpatica Couturier, 1938 Rupicapra rupicapra cartusiana Couturier, 1938 Rupicapra rupicapra rupicapra (Linnaeus, 1758) Rupicapra rupicapra tatrica Blahout, 1972 Існує кілька різних українських назв роду і виду Rupicapra rupicapra. У «Російсько-українсько-латинському словнику зоологічної термінології і номенклатури» (Маркевич і Татарко) назва виду подається як «сарна гірська, скельниця». Інколи вид іменують як «чорна коза»; на Кавказі вид називають серною (рос.), на Балканах — «дивокозою» (mk., sr.). Використання назви «Сарна» тепер обмежується родом Capreolus (інша родина — Cervidae, оленеві), і вважати козицю (скельницю) гірською формою сарни (козулі) не має підстав, оскільки у всій доступній зоологічній і мисливській літературі козиць розглядають як окремий від сарни рід окремої родини. Те саме стосується назви «коза», яка відноситься до окремого роду Capra з тієї ж підродини козлових (Caprinae), що і козиця. Видові назви (означення при родовій назві) — чорна, скельна, звичайна, гірська, північна, альпійська — є синонімами. Живе невеличкими табунами в горах Європи та Малої Азії і на Кавказі. В Україні до 19 ст. популяція козиць існувала в межах Карпат, зокрема на Буковині. В музеях України (зокрема й у Чернівцях) збереглися трофейні зразки козиць з Буковини.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Mammalia
Cerviformes
Bovidae
