НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Trifolium repens
L. - Конюшина повзуча
Синонім
- Lotodes repens Kuntze
- Trifolium humifusum Latourr.
- Trifolium limonium Phil.
- Trifolium stipitatum Clos
Народна назва
Конюшина біла, білий горішок, орішина, сіре зілля, лишки, в'язіль, кашка, тройнячок, хрещатий барвінок, хрестики
Конюшина біла, білий горішок, орішина, сіре зілля, лишки, в'язіль, кашка, тройнячок, хрещатий барвінок, хрестики
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина; Медодайні рослини; Їстівний; Кормові культури
Лікарська рослина; Медодайні рослини; Їстівний; Кормові культури
Примітки
Детально
Поширений у всій Європі, Північній Африці, Західній і Середній Азії, Сибіру, Пакистані; натуралізований в Африці (Ефіопія, Кенія, Танзанія, ПАР), Азії (Китай, Бутан, Індія, Шрі-Ланка), Австралії, Новій Зеландії, Америці (Канада, Мексика, США, Вест-Індія, Центральна Америка, Південна Америка); широко культивується. В Україні вид зростає на луках, схилах, у степах переважно в западинах і на подах — на всій території, крім високогір'я Карпат. Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10-35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцеподібні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах, які складаються із 40-70 білих чи біло-рожевих квіточок. Цвіте у травні — вересені. Конюшина біла найкраще виділяє нектар у діапазоні температур 25-28°C при достатній вологості ґрунту та повітря. У посушливі роки виділення нектару припиняється. Трубочка віночка неглибока, тому нектар добре доступний для бджіл та комах. Медопродуктивність у середніх широтах доходить до 100 кг/га (у південних регіонах — менше). Є добрим медодаєм. Мед світлий, солодкий і ароматний, при зацукрюванні утворює білу дрібнокристалічну масу. Плодоношення доволі інтенсивне, врожайність насіння може сягати до 16,2 ц/га. Плід — біб. Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, стежачи за тим, щоб суцвіття (головки) не пересохли і не обсипалися. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни Е, С, каротин (провітамін А) та інші, естрагенний ізофлавон, куместрол. В народній медицині рослина відома своїми тонізувальними, знеболювальними, ранозагоювальними і протитоксичними властивостями. Настій трави п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях сольового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворювань. Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися.
Поширений у всій Європі, Північній Африці, Західній і Середній Азії, Сибіру, Пакистані; натуралізований в Африці (Ефіопія, Кенія, Танзанія, ПАР), Азії (Китай, Бутан, Індія, Шрі-Ланка), Австралії, Новій Зеландії, Америці (Канада, Мексика, США, Вест-Індія, Центральна Америка, Південна Америка); широко культивується. В Україні вид зростає на луках, схилах, у степах переважно в западинах і на подах — на всій території, крім високогір'я Карпат. Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10-35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцеподібні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах, які складаються із 40-70 білих чи біло-рожевих квіточок. Цвіте у травні — вересені. Конюшина біла найкраще виділяє нектар у діапазоні температур 25-28°C при достатній вологості ґрунту та повітря. У посушливі роки виділення нектару припиняється. Трубочка віночка неглибока, тому нектар добре доступний для бджіл та комах. Медопродуктивність у середніх широтах доходить до 100 кг/га (у південних регіонах — менше). Є добрим медодаєм. Мед світлий, солодкий і ароматний, при зацукрюванні утворює білу дрібнокристалічну масу. Плодоношення доволі інтенсивне, врожайність насіння може сягати до 16,2 ц/га. Плід — біб. Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, стежачи за тим, щоб суцвіття (головки) не пересохли і не обсипалися. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни Е, С, каротин (провітамін А) та інші, естрагенний ізофлавон, куместрол. В народній медицині рослина відома своїми тонізувальними, знеболювальними, ранозагоювальними і протитоксичними властивостями. Настій трави п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях сольового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворювань. Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Fabales
Fabaceae
