НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Geranium sibiricum
L. - Журавець сибірський
Синонім
- Geranium acrocarphum Ledeb.
- Geranium amurense Tsyren.
- Geranium europaeum Popov
- Geranium ruthenicum R. Uechtr.
- Geranium variabile Moench
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина
Лікарська рослина
Примітки
Детально
Вид поширений у Євразії від Середньої Європи до Японії (Кавказ, Сибір, Далекий Схід, Середня Азія) і занесений до Північної Америки. В Україні місцем його зростання є Полісся, Західний Лісостеп та Карпати. Вид зустрічається в антропогенно трансформованих екотопах, на засмічених місцях в населених пунктах, в парках, садах, на пустирях, берегах рік, крейдових відкладеннях, на узліссях, галявинах, лугах. Хімічний склад герані сибірської представлений широким спектром біологічно активних речовин переважно фенольної природи, якісний та кількісний склад яких значно залежить від еколого-кліматичних умов зростання та фенофази заготівлі сировини. Вся рослина містить дубильні речовини, таніни, галову та елагову кислоти, сполуки фенольної природи: галову, бурштинову, ферулову, коричну та неохлорогенову кислоти, кверцетин, дигідрокверцетин, лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, катехін, епікатехінгалат, епікатехін, дикумарин, кумарин і 7-О-метоксикумарин. У підземній частині рослини містяться також гераніїн, а у надземній — флавоноїди. У народній медицині G. sibiricum використовується лікування запалення кишки, дерматиту та раку. В Японії і на Сахаліні відвар трави приймають при вовчаку, бері-бері, застуді, хворобах серця, запаленні яєчок, а сік — для обмивання ран і пухлин. У Перу відвари з підземної частини герані також використовують в онкології, а в Кореї та Болгарії — для лікування діареї, кишкового запалення, виражених хвороб шкіри, інфекційних та онкологічних захворювань.
Вид поширений у Євразії від Середньої Європи до Японії (Кавказ, Сибір, Далекий Схід, Середня Азія) і занесений до Північної Америки. В Україні місцем його зростання є Полісся, Західний Лісостеп та Карпати. Вид зустрічається в антропогенно трансформованих екотопах, на засмічених місцях в населених пунктах, в парках, садах, на пустирях, берегах рік, крейдових відкладеннях, на узліссях, галявинах, лугах. Хімічний склад герані сибірської представлений широким спектром біологічно активних речовин переважно фенольної природи, якісний та кількісний склад яких значно залежить від еколого-кліматичних умов зростання та фенофази заготівлі сировини. Вся рослина містить дубильні речовини, таніни, галову та елагову кислоти, сполуки фенольної природи: галову, бурштинову, ферулову, коричну та неохлорогенову кислоти, кверцетин, дигідрокверцетин, лютеолін, лютеолін-7-глюкозид, катехін, епікатехінгалат, епікатехін, дикумарин, кумарин і 7-О-метоксикумарин. У підземній частині рослини містяться також гераніїн, а у надземній — флавоноїди. У народній медицині G. sibiricum використовується лікування запалення кишки, дерматиту та раку. В Японії і на Сахаліні відвар трави приймають при вовчаку, бері-бері, застуді, хворобах серця, запаленні яєчок, а сік — для обмивання ран і пухлин. У Перу відвари з підземної частини герані також використовують в онкології, а в Кореї та Болгарії — для лікування діареї, кишкового запалення, виражених хвороб шкіри, інфекційних та онкологічних захворювань.
Література
- Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Geraniales
Geraniaceae
