НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Ornithogalum boucheanum
(Kunth) Asch. - Рястка Буше
Синонім
- Honorius boucheanus (Kunth) Holub
- Hyacinthus boucheanus (Kunth) E.H.L. Krause
- Myogalum boucheanum Kunth
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Неоцінені
RDBUkr: Неоцінені
Цінність виду
Декоративний вид; Медодайні рослини
Декоративний вид; Медодайні рослини
Примітки
Вид охороняється в Росії, де занесений до Червоної книги Ростовської області.
Вид охороняється в Росії, де занесений до Червоної книги Ростовської області.
Детально
Ареал виду охоплює Атлантичну і Середню Європу, Балкани, Молдову, Малу Азію, Росію. В останній країні поширення обмежене кордонами Ростовської області, де вид приурочений до пониззя Дону та схилів Донецького кряжу; в Передкавказзі знахідки не підтвердженні. В деяких районах Центральної Європи особини з квітників здичавіли і натуралізовалися. В Україні рястка Буше трапляється переважно у причорноморських степах, а також на півдні лісостепової зони. Ізольовані осередки знайдені також у Закарпатській області. Ймовірне зростання цього виду в Криму. Вид помірно посухостійкий, досить тіньовитривалий, віддає перевагу вологим ділянкам, що пересихають влітку. Росте у байрачних і заплавних лісах, на галявинах, узліссях, по балках (на дні та придонних ділянках), вологих луках, у світлих штучних насадженнях. Найчастіше місця зростання приурочені до річкових долин, інколи рястка Буше може траплятися на рудеральних (засмічених) ділянках. Рослина полюбляє слабогумусовані, кам'янисті або глинистопіщані, помірно кислі ґрунти. Розмножується насінням та вегетативно. Цвітіння триває з квітня по травень, запилюється комахами. Плодоносить у червні-липні, насіння розповсюджується саморозкиданням (автохорія). Щорічно рослини утворюють по 5-6 дочірніх цибулинок, а старі цибулини замінюються кожні 3-4 роки. Завдяки вегетативному розмноженню рястка Буше утворює невеличкі за площею клони. Трав'яниста рослина заввишки 10-50 см, геофіт, геміефемероїд. Цибулина яйцеподібна, коричнева. Стебло відсутнє. Листки зібрані в розетку по 2-6 штук, вони лінійні, жолобчасті, з поздовжньою білою смугою, на верхівці стягнуті в ковпачок. Їх довжина дорівнює довжині квітконоса, ширина становить 1-2 см; на початку цвітіння листки відмирають. Квітконіс прямостоячий, голий. Суцвіття — видовжена, асиметрично-однобічна китиця, що складається з 5-20 квіток. Приквітки довші від квітконіжок, сухі, плівчасті. Квітки 2-2,5 см завдовжки, до 5 см завширшки, дзвоникуваті, пониклі. Листочки шестичленної оцвітини 20-25 мм завдовжки, видовжено-ланцетні, загострені, зсередини білі, ззовні зеленкуваті, з білою облямівкою. Тичинок 6, тичинкові нитки пелюсткоподібно розширені, на верхівці з двома зубцями, які у внутрішніх тичинок дорівнюють або перевищують пиляки, а у зовнішніх — коротші. Крім того, внутрішні тичинки мають поздовжній киль. Плід — поникла, овальна, невиразно шестигранна коробочка. Насінини яйцеподібні, коричневі. Популяції скорочуються через пряме винищення рослин, спричинене розорюванням степів, зриванням квітів на букети, викопуванням цибулин, випасанням худоби, витоптуванням, проведенням меліораційних робіт. Рястка Буше охороняють в Чорноморському, Українському степовому, Дніпровсько-Орільскому, Дунайському, Луганському заповідниках, національному парку «Святі Гори». Рястка Буше відома в культурі з XIX сторіччя. Її вирощують з демонстраційною і охоронною метою переважно в ботанічних садах, але цей вид також можна застосовувати в аматорському садівництві. Насадження цього виду стійкі, легко дають самосів.
Ареал виду охоплює Атлантичну і Середню Європу, Балкани, Молдову, Малу Азію, Росію. В останній країні поширення обмежене кордонами Ростовської області, де вид приурочений до пониззя Дону та схилів Донецького кряжу; в Передкавказзі знахідки не підтвердженні. В деяких районах Центральної Європи особини з квітників здичавіли і натуралізовалися. В Україні рястка Буше трапляється переважно у причорноморських степах, а також на півдні лісостепової зони. Ізольовані осередки знайдені також у Закарпатській області. Ймовірне зростання цього виду в Криму. Вид помірно посухостійкий, досить тіньовитривалий, віддає перевагу вологим ділянкам, що пересихають влітку. Росте у байрачних і заплавних лісах, на галявинах, узліссях, по балках (на дні та придонних ділянках), вологих луках, у світлих штучних насадженнях. Найчастіше місця зростання приурочені до річкових долин, інколи рястка Буше може траплятися на рудеральних (засмічених) ділянках. Рослина полюбляє слабогумусовані, кам'янисті або глинистопіщані, помірно кислі ґрунти. Розмножується насінням та вегетативно. Цвітіння триває з квітня по травень, запилюється комахами. Плодоносить у червні-липні, насіння розповсюджується саморозкиданням (автохорія). Щорічно рослини утворюють по 5-6 дочірніх цибулинок, а старі цибулини замінюються кожні 3-4 роки. Завдяки вегетативному розмноженню рястка Буше утворює невеличкі за площею клони. Трав'яниста рослина заввишки 10-50 см, геофіт, геміефемероїд. Цибулина яйцеподібна, коричнева. Стебло відсутнє. Листки зібрані в розетку по 2-6 штук, вони лінійні, жолобчасті, з поздовжньою білою смугою, на верхівці стягнуті в ковпачок. Їх довжина дорівнює довжині квітконоса, ширина становить 1-2 см; на початку цвітіння листки відмирають. Квітконіс прямостоячий, голий. Суцвіття — видовжена, асиметрично-однобічна китиця, що складається з 5-20 квіток. Приквітки довші від квітконіжок, сухі, плівчасті. Квітки 2-2,5 см завдовжки, до 5 см завширшки, дзвоникуваті, пониклі. Листочки шестичленної оцвітини 20-25 мм завдовжки, видовжено-ланцетні, загострені, зсередини білі, ззовні зеленкуваті, з білою облямівкою. Тичинок 6, тичинкові нитки пелюсткоподібно розширені, на верхівці з двома зубцями, які у внутрішніх тичинок дорівнюють або перевищують пиляки, а у зовнішніх — коротші. Крім того, внутрішні тичинки мають поздовжній киль. Плід — поникла, овальна, невиразно шестигранна коробочка. Насінини яйцеподібні, коричневі. Популяції скорочуються через пряме винищення рослин, спричинене розорюванням степів, зриванням квітів на букети, викопуванням цибулин, випасанням худоби, витоптуванням, проведенням меліораційних робіт. Рястка Буше охороняють в Чорноморському, Українському степовому, Дніпровсько-Орільскому, Дунайському, Луганському заповідниках, національному парку «Святі Гори». Рястка Буше відома в культурі з XIX сторіччя. Її вирощують з демонстраційною і охоронною метою переважно в ботанічних садах, але цей вид також можна застосовувати в аматорському садівництві. Насадження цього виду стійкі, легко дають самосів.
Література
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Asparagales
Asparagaceae
