НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Prunus cerasifera
Ehrh. - Алича
Синонім
- Padus racemosa (Lam.) C.K. Schneid.
- Prunus caspica Kovalev & Ekimov
- Prunus divaricata Ledeb.
- Prunus monticola K. Koch
- Prunus myrobalana (L.) Desf.
- Prunus pissardii Carrière
- Prunus sogdiana Vassilcz.
Народна назва
Слива розлога
Слива розлога
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Декоративний вид; Їстівний
Декоративний вид; Їстівний
Примітки
Детально
Алича - запозичення з азербайджанської мови aluča (дрібна слива), що у свою чергу походить від перської aluče. В англійській мові аличу називають сливо-вишня (англ. Cherry plum). Дерево висотою 4-10 м. Має гладеньку, як у вишні, але сірішу кору. Цвіте в кінці березня - на початку квітня, медопродуктивність до 40кг/га. Плоди невеликі, жовті, рідше — рожеві або червоні, округлі, кислуваті. В дикому стані росте на Кавказі, в Криму, Молдові, Середній Азії, на Балканах. Цінна плодова порода з групи кісточкових, проте недостатня зимостійкість дерев обмежує її поширення. У плодах аличі багато цукрів, органічних кислот, вітамінів, пектинових речовин. Тому з них готують стійкі й красиві на колір желе, мармелади, джеми, повидло. Вироби з аличі мають дуже приємний аромат, який довго зберігається. З аличі роблять соки, сиропи, екстракти, наливки, що мають приємну оригінальну кислотність. Консервована цукром алича має прозорий золотистий колір. У Середній Азії аличу сушать для киселів і компотів. На Кавказі із неї готують лаваш. Плоди чавлять у ємності, дістають всі кісточки, розвивають тонким шаром на підноси чи дошки і сушать на сонці. Щоб готовий лаваш не склеювався - його пересипають крохмалем чи борошном з плодів маслинки.
Алича - запозичення з азербайджанської мови aluča (дрібна слива), що у свою чергу походить від перської aluče. В англійській мові аличу називають сливо-вишня (англ. Cherry plum). Дерево висотою 4-10 м. Має гладеньку, як у вишні, але сірішу кору. Цвіте в кінці березня - на початку квітня, медопродуктивність до 40кг/га. Плоди невеликі, жовті, рідше — рожеві або червоні, округлі, кислуваті. В дикому стані росте на Кавказі, в Криму, Молдові, Середній Азії, на Балканах. Цінна плодова порода з групи кісточкових, проте недостатня зимостійкість дерев обмежує її поширення. У плодах аличі багато цукрів, органічних кислот, вітамінів, пектинових речовин. Тому з них готують стійкі й красиві на колір желе, мармелади, джеми, повидло. Вироби з аличі мають дуже приємний аромат, який довго зберігається. З аличі роблять соки, сиропи, екстракти, наливки, що мають приємну оригінальну кислотність. Консервована цукром алича має прозорий золотистий колір. У Середній Азії аличу сушать для киселів і компотів. На Кавказі із неї готують лаваш. Плоди чавлять у ємності, дістають всі кісточки, розвивають тонким шаром на підноси чи дошки і сушать на сонці. Щоб готовий лаваш не склеювався - його пересипають крохмалем чи борошном з плодів маслинки.
Література
- Гончаренко В.І., Калінович Н.О. Флора судинних рослин Шацького національного природного парку // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Сер.: Біологічні науки. - 2009. - №2. - С.5-17.
View source - Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Rosales
Rosaceae
