НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lymnaea stagnalis
(Linnaeus, 1758) - Ставковик звичайний
Синонім
- Helix stagnalis Linnaeus, 1758
- Limnaea stagnalis (Linnaeus, 1758)
- Limnaea tenella Hutton, 1884
Народна назва
Ставковик великий
Ставковик великий
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Поширений голарктично. Широко розповсюджений по території України. У 1949 р. І.І. Пузанов завіз його до Криму (Бахчисарайське водосховище), де L. stagnalis добре прижився та озповсюдився (Стадниченко, 2004). А.П. Стадниченко припускає, що до північно-східного Криму (Джанкойський р-н) цей вид міг потрапити не з Бахчисарайського, а з Каховського водосховища після введення в експлуатацію Північно-Кримського каналу (Гураль, Гураль-Сверлова, 2018). Має черепашку розміром 45-60 мм завдовжки і 20-34 мм завширшки. Черепашка ставковика суцільна, спіральне закручена, має 4-5 обертів. З одного боку вона закінчується гострою вершиною, а з другого має отвір, або устя, через яке назовні висовуються голова і нога молюска. На голові є двоє чутливих щупалець, два ока і рот. Ставковик — один з найненажерливіших мешканців прісних водойм. Він поїдає не лише рослини й дрібних тварин на них, а й трупи. У роті в нього є м'язовий язик, вкритий твердими зубчиками, їжа з ротового отвору надходить у глотку, стравохід, шлунок і кишку, яка випинається петлеподібно і закінчується анальним отвором біля краю мантії на правому боці тіла. У ставковика звичайного, на відміну від інших раніше розглянутих тварин, з'являється травна залоза, або печінка, розміщена поряд із шлунком. У ній виробляється травний сік Хоча ставковик живе у воді, дихає він атмосферним киснем. Тому він періодично (7-9 разів на годину) підіймається на поверхню води і відкриває дихальний отвір, що знаходиться з правого боку біля краю черепашки. Крізь отвір повітря надходить у легеню, яка утворена мантією. Стінки легені (кишеня мантії) густо обплетені кровоносними судинами, з допомогою яких і відбувається газообмін. Поряд з легенею є м'язове серце. Воно складається з передсердя і шлуночка, стінки яких скорочуються 20-30 разів за хвилину. Кровоносна система молюска незамкнена, кров безбарвна, тече не лише по судинах, а й у паренхімі між тканинами та органами. Видільна система представлена однією ниркою, що складається з видозмінених метанефридіїв. Ставковики — гермафродити. Яйця, вкриті слизом, прикріплюються до підводних рослин. Розвиток у ставковика великого прямий. З яйця виходить маленький молюск, схожий на дорослого.Поширений голарктично. Широко розповсюджений по території України. У 1949 р. І.І. Пузанов завіз його до Криму (Бахчисарайське водосховище), де L. stagnalis добре прижився та озповсюдився (Стадниченко, 2004). А.П. Стадниченко припускає, що до північно-східного Криму (Джанкойський р-н) цей вид міг потрапити не з Бахчисарайського, а з Каховського водосховища після введення в експлуатацію Північно-Кримського каналу (Гураль, Гураль-Сверлова, 2018). Має черепашку розміром 45-60 мм завдовжки і 20-34 мм завширшки. Черепашка ставковика суцільна, спіральне закручена, має 4-5 обертів. З одного боку вона закінчується гострою вершиною, а з другого має отвір, або устя, через яке назовні висовуються голова і нога молюска. На голові є двоє чутливих щупалець, два ока і рот. Ставковик — один з найненажерливіших мешканців прісних водойм. Він поїдає не лише рослини й дрібних тварин на них, а й трупи. У роті в нього є м
Поширений голарктично. Широко розповсюджений по території України. У 1949 р. І.І. Пузанов завіз його до Криму (Бахчисарайське водосховище), де L. stagnalis добре прижився та озповсюдився (Стадниченко, 2004). А.П. Стадниченко припускає, що до північно-східного Криму (Джанкойський р-н) цей вид міг потрапити не з Бахчисарайського, а з Каховського водосховища після введення в експлуатацію Північно-Кримського каналу (Гураль, Гураль-Сверлова, 2018). Має черепашку розміром 45-60 мм завдовжки і 20-34 мм завширшки. Черепашка ставковика суцільна, спіральне закручена, має 4-5 обертів. З одного боку вона закінчується гострою вершиною, а з другого має отвір, або устя, через яке назовні висовуються голова і нога молюска. На голові є двоє чутливих щупалець, два ока і рот. Ставковик — один з найненажерливіших мешканців прісних водойм. Він поїдає не лише рослини й дрібних тварин на них, а й трупи. У роті в нього є м'язовий язик, вкритий твердими зубчиками, їжа з ротового отвору надходить у глотку, стравохід, шлунок і кишку, яка випинається петлеподібно і закінчується анальним отвором біля краю мантії на правому боці тіла. У ставковика звичайного, на відміну від інших раніше розглянутих тварин, з'являється травна залоза, або печінка, розміщена поряд із шлунком. У ній виробляється травний сік Хоча ставковик живе у воді, дихає він атмосферним киснем. Тому він періодично (7-9 разів на годину) підіймається на поверхню води і відкриває дихальний отвір, що знаходиться з правого боку біля краю черепашки. Крізь отвір повітря надходить у легеню, яка утворена мантією. Стінки легені (кишеня мантії) густо обплетені кровоносними судинами, з допомогою яких і відбувається газообмін. Поряд з легенею є м'язове серце. Воно складається з передсердя і шлуночка, стінки яких скорочуються 20-30 разів за хвилину. Кровоносна система молюска незамкнена, кров безбарвна, тече не лише по судинах, а й у паренхімі між тканинами та органами. Видільна система представлена однією ниркою, що складається з видозмінених метанефридіїв. Ставковики — гермафродити. Яйця, вкриті слизом, прикріплюються до підводних рослин. Розвиток у ставковика великого прямий. З яйця виходить маленький молюск, схожий на дорослого.Поширений голарктично. Широко розповсюджений по території України. У 1949 р. І.І. Пузанов завіз його до Криму (Бахчисарайське водосховище), де L. stagnalis добре прижився та озповсюдився (Стадниченко, 2004). А.П. Стадниченко припускає, що до північно-східного Криму (Джанкойський р-н) цей вид міг потрапити не з Бахчисарайського, а з Каховського водосховища після введення в експлуатацію Північно-Кримського каналу (Гураль, Гураль-Сверлова, 2018). Має черепашку розміром 45-60 мм завдовжки і 20-34 мм завширшки. Черепашка ставковика суцільна, спіральне закручена, має 4-5 обертів. З одного боку вона закінчується гострою вершиною, а з другого має отвір, або устя, через яке назовні висовуються голова і нога молюска. На голові є двоє чутливих щупалець, два ока і рот. Ставковик — один з найненажерливіших мешканців прісних водойм. Він поїдає не лише рослини й дрібних тварин на них, а й трупи. У роті в нього є м
Література
- Гураль Р.І., Гураль-Сверлова Н.В. Каталог прісноводних молюсків України [Електронний ресурс]. – 2018. – 317с.
View source - Шацьке поозер’я. Тваринний світ: кол. моногр. / А.-Т.В. Башта, В.К. Бігун, М.Г. Білецька [та ін.]; за ред. П.Я. Кілочицького. – Луцьк : Вежа-Друк, 2016. - 610 с. (Електронне видання на CD-ROM)
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Mollusca
Mollusca_unranked_taxon
Gastropoda
Hygrophila
Lymnaeidae
