НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Epipactis purpurata
Sm. - Коручка пурпурова
Синонім
- Epipactis violacea (Dur.-Duq.) Boreau
- Epipactis sessilifolia Peterm.
- Helleborine purpurata (Sm.) Druce
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
CITES (II); RDBUkr: Рідкісні
CITES (II); RDBUkr: Рідкісні
Цінність виду
Декоративний вид; Медодайні рослини
Декоративний вид; Медодайні рослини
Примітки
Вид занесено до Червоних списків у Німеччині, Люксембурзі, Болгарії, Чехії, Данії, Франції, Великій Британії, Польщі.
Вид занесено до Червоних списків у Німеччині, Люксембурзі, Болгарії, Чехії, Данії, Франції, Великій Британії, Польщі.
Детально
Коручка пурпурова родом із Західної і Центральної Європи. На півночі ареал цього виду проходить через Данію і балтійське узбережжя, на заході — через Велику Британію і Францію, на півдні — через Альпи, Балкани, трансільванську частину Румунії. Поза Європою популяції знайдено лише на Кавказі. В Україні вид знаходиться на східній межі поширення, поширений в Карпатах, Прикарпатті, Розточчі, Поділлі. В горах підіймається до висоти 1500 м. Рослина тіньовитривала, помірно вологолюбна. Типовими місцями зростання коручки пурпурової є грабові, дубово-грабові, букові, ялинові ліси з домішками верби, ліщини, осики, рідше — здичавілі сади, зарості чагарників, узлісся. Вона надає перевагу ділянкам, що добре прогріваються, та глибоким, поживним ґрунтам, багатим на вапно, при цьому pH ґрунту значення не має (частіше зростає на нейтральних, слабокислих і слаболужних). Розмножується насінням і кореневищем, здатність до відновлення дуже низька. Квітне у липні-вересні. Плодоносить у серпні-жовтні. Запилення перехресне, його здійснюють оси. Нектар цієї орхідеї впливає на комах наче наркотик: сп'янілі оси втрачають здатність орієнтуватися в просторі, надовго залишаються на суцвітті, повзають з квітки на квітку, переносячи при цьому пилок. Насіння проростає тільки за умови зараження симбіотичним грибом. Мікориза, яка утворилася внаслідок співжиття рослини і гриба, зумовлює низьку залежність дорослої орхідеї від інтенсивності фотосинтезу. Трав'яниста рослина 15-70 см заввишки, геофіт. Кореневище коротке, вертикальне. Стебел може бути декілька, вони прямостоячі, міцні, пурпурові, при основі вільно обгорнуті гострими пурпуровими піхвами, у верхній частині густо короткоопушені. Безплідні пагони трапляються вкрай рідко. Листки сіро-зеленкуваті, зісподу пурпурові, середні — коротші за міжвузля, рідше — трохи довші від нього. Суцвіття густе, складається з 7-40 квіток, перед цвітінням трохи поникле. Приквітки ланцетні, загострені, за винятком верхніх довших від квіток. Квітки без запаху, широко відкриті. Чашолистки яйцеподібні, 12-15 мм завдовжки, 2-5 мм завширшки, зелені з бронзовим відтінком, рідше — коричневі або пурпурові. Листочки оцвітини до 12 мм завдовжки, яйцеподібні, зовнішні — жовтувато-зеленкуваті, зсередини світліші, внутрішні — білі або бруднувато-зеленкувато-білі. Губа рожева. Пиляки жовті. Зав'язь пряма, нескручена. Плід — суха ребриста коробочка коричневого кольору. Насіння надзвичайно дрібне, схоже на пил. Загалом вид доволі мінливий. Наприклад, деякі рослини позбавлені характерного пурпурового відтінку, а підвид Epipactis purpurata var. rosea, навпаки, не має хлорофілу. Такі рослини виживають за рахунок поживних речовин, які їм постачає мікориза. В Англії знайдено особину з біло-смугастим листям, але невідомо, чи це новий субтаксон, чи лише поодинока мутація. На протязі всього ареалу популяції нечисельні, ізольовані, що пояснюється вузьким екологічним діапазоном. Коручка пурпурова дуже потерпає від зміни біотопів (вирубування лісів, створення штучних хвойних насаджень), рекреаційного навантаження, а також від поїдання оленями. В Україні цей вид охороняється в заповіднику «Медобори», національних парках Карпатському, «Вижницькому», «Ужанському» і «Подільські Товтри». Для підвищення чисельності потрібно виявляти популяції та захищати їх від витоптування та поїдання тваринами. Господарського значення не має, але рослина перспективна для розповсюдження як декоративна.
Коручка пурпурова родом із Західної і Центральної Європи. На півночі ареал цього виду проходить через Данію і балтійське узбережжя, на заході — через Велику Британію і Францію, на півдні — через Альпи, Балкани, трансільванську частину Румунії. Поза Європою популяції знайдено лише на Кавказі. В Україні вид знаходиться на східній межі поширення, поширений в Карпатах, Прикарпатті, Розточчі, Поділлі. В горах підіймається до висоти 1500 м. Рослина тіньовитривала, помірно вологолюбна. Типовими місцями зростання коручки пурпурової є грабові, дубово-грабові, букові, ялинові ліси з домішками верби, ліщини, осики, рідше — здичавілі сади, зарості чагарників, узлісся. Вона надає перевагу ділянкам, що добре прогріваються, та глибоким, поживним ґрунтам, багатим на вапно, при цьому pH ґрунту значення не має (частіше зростає на нейтральних, слабокислих і слаболужних). Розмножується насінням і кореневищем, здатність до відновлення дуже низька. Квітне у липні-вересні. Плодоносить у серпні-жовтні. Запилення перехресне, його здійснюють оси. Нектар цієї орхідеї впливає на комах наче наркотик: сп'янілі оси втрачають здатність орієнтуватися в просторі, надовго залишаються на суцвітті, повзають з квітки на квітку, переносячи при цьому пилок. Насіння проростає тільки за умови зараження симбіотичним грибом. Мікориза, яка утворилася внаслідок співжиття рослини і гриба, зумовлює низьку залежність дорослої орхідеї від інтенсивності фотосинтезу. Трав'яниста рослина 15-70 см заввишки, геофіт. Кореневище коротке, вертикальне. Стебел може бути декілька, вони прямостоячі, міцні, пурпурові, при основі вільно обгорнуті гострими пурпуровими піхвами, у верхній частині густо короткоопушені. Безплідні пагони трапляються вкрай рідко. Листки сіро-зеленкуваті, зісподу пурпурові, середні — коротші за міжвузля, рідше — трохи довші від нього. Суцвіття густе, складається з 7-40 квіток, перед цвітінням трохи поникле. Приквітки ланцетні, загострені, за винятком верхніх довших від квіток. Квітки без запаху, широко відкриті. Чашолистки яйцеподібні, 12-15 мм завдовжки, 2-5 мм завширшки, зелені з бронзовим відтінком, рідше — коричневі або пурпурові. Листочки оцвітини до 12 мм завдовжки, яйцеподібні, зовнішні — жовтувато-зеленкуваті, зсередини світліші, внутрішні — білі або бруднувато-зеленкувато-білі. Губа рожева. Пиляки жовті. Зав'язь пряма, нескручена. Плід — суха ребриста коробочка коричневого кольору. Насіння надзвичайно дрібне, схоже на пил. Загалом вид доволі мінливий. Наприклад, деякі рослини позбавлені характерного пурпурового відтінку, а підвид Epipactis purpurata var. rosea, навпаки, не має хлорофілу. Такі рослини виживають за рахунок поживних речовин, які їм постачає мікориза. В Англії знайдено особину з біло-смугастим листям, але невідомо, чи це новий субтаксон, чи лише поодинока мутація. На протязі всього ареалу популяції нечисельні, ізольовані, що пояснюється вузьким екологічним діапазоном. Коручка пурпурова дуже потерпає від зміни біотопів (вирубування лісів, створення штучних хвойних насаджень), рекреаційного навантаження, а також від поїдання оленями. В Україні цей вид охороняється в заповіднику «Медобори», національних парках Карпатському, «Вижницькому», «Ужанському» і «Подільські Товтри». Для підвищення чисельності потрібно виявляти популяції та захищати їх від витоптування та поїдання тваринами. Господарського значення не має, але рослина перспективна для розповсюдження як декоративна.
Література
- Волуца О.Д., Чорней І.І. Родина зозулинцеві у флорі північної Бесарабії // Заповідна справа в Україні. - 2009. - т.15, вип.2. - С.26-31.
View source - Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Asparagales
Orchidaceae
