НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Scopolia carniolica
Jacq. - Скополія карніолійська
Синонім
- Scopolia hladnikiana Nyman
- Scopolia tubiflora Kreyer
- Scopolina hladnikiana W. D. J. Koch
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Неоцінені
RDBUkr: Неоцінені
Цінність виду
Лікарська рослина; Декоративний вид
Лікарська рослина; Декоративний вид
Примітки
Детально
Наукове значення: Центральноєвропейсько-кавказький вид на пн.-сх. межі ареалу. Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна (пд.) та Пд. Європа (Австрія, Італія, Хорватія, Сербія), Сх. Європа (пд. Польща, Словакія, гірська частина Угорщини, Румунія, Молдова, Україна), Пн. Кавказ, Зх. Закавказзя. В Україні проходить пн.-сх. межа європейської частини ареалу виду по лінії Львів Рівне — Новоград-Волинський — Житомир — Біла Церква — Канів — Знам’янка — Умань — Вапнярка. Адм. регіони: Рв, Жт, Кв, Лв, Ів, Зк, Чц, Вн, Чк, Кд. Чисельність та структура популяцій: Популяції з нечисленних куртин, площею 5–15 м2, зрідка трапляються суцільні зарослі на площі 1,5–5 га. Їх середня щільність — 5–10 рослин на 1 м2, максимальна щільність — 42 пагони на 1 м2. Причини зміни чисельності: Вирубки лісів, заготівля лікарської сировини. Умови місцезростання: Тінисті, листяні, багаті поживними речовинами, свіжі та вологі ліси союзів Fagion sylvaticae та Carpinion betuli (кл. QuercoFagetea). Інколи має високе проективне покриття і домінує у весняній синузії. В Українських Карпатах вид піднімається до 1000 м. н. р. м., переважно в поясі букових лісів. В рівнинній частині — у вигляді окремих ізольованих популяцій. Мезофіт, сциофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина, 50–80 см заввишки, з м’ясистим слабкорозгалуженим кореневищем. Стебла розгалужені. Листки великі, еліптичні, на верхівці зубчасті, яйцеподібно-видовжені. Квітки поодинокі, трубчасто-дзвоникоподібні, пониклі, пурпурово-коричневі, в середині жовтувато-бурі. Цвіте в квітні–червні, плодоносить в липні–серпні. Розмножується переважно вегетативно (наростання та галуження кореневищ), рідше насінням. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ та Канівському, «Медобори» ПЗ, також в Карпатському, «Ужанському », «Синевир», «Сколівські Бескиди» НПП. Необхідно створити ботанічні заказники поблизу сх. межі ареалу. Заборонено збирання рослин, зміна умов місцезростань (суцільні рубки). Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в багатьох ботанічних садах: Національному ім. М.М. Гришка НАН України, Кам’янець-Подільському, Львівського, Київського, Ужгородського, Чернівецького, Українського лісотехнічного університетів, дендропарку «Софіївка» НАН України. У Національному ботанічному саду НАН України сформувались гомеостатичні інтродукційні популяції, які за своєю структурою подібні до природних популяцій виду.
Наукове значення: Центральноєвропейсько-кавказький вид на пн.-сх. межі ареалу. Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна (пд.) та Пд. Європа (Австрія, Італія, Хорватія, Сербія), Сх. Європа (пд. Польща, Словакія, гірська частина Угорщини, Румунія, Молдова, Україна), Пн. Кавказ, Зх. Закавказзя. В Україні проходить пн.-сх. межа європейської частини ареалу виду по лінії Львів Рівне — Новоград-Волинський — Житомир — Біла Церква — Канів — Знам’янка — Умань — Вапнярка. Адм. регіони: Рв, Жт, Кв, Лв, Ів, Зк, Чц, Вн, Чк, Кд. Чисельність та структура популяцій: Популяції з нечисленних куртин, площею 5–15 м2, зрідка трапляються суцільні зарослі на площі 1,5–5 га. Їх середня щільність — 5–10 рослин на 1 м2, максимальна щільність — 42 пагони на 1 м2. Причини зміни чисельності: Вирубки лісів, заготівля лікарської сировини. Умови місцезростання: Тінисті, листяні, багаті поживними речовинами, свіжі та вологі ліси союзів Fagion sylvaticae та Carpinion betuli (кл. QuercoFagetea). Інколи має високе проективне покриття і домінує у весняній синузії. В Українських Карпатах вид піднімається до 1000 м. н. р. м., переважно в поясі букових лісів. В рівнинній частині — у вигляді окремих ізольованих популяцій. Мезофіт, сциофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина, 50–80 см заввишки, з м’ясистим слабкорозгалуженим кореневищем. Стебла розгалужені. Листки великі, еліптичні, на верхівці зубчасті, яйцеподібно-видовжені. Квітки поодинокі, трубчасто-дзвоникоподібні, пониклі, пурпурово-коричневі, в середині жовтувато-бурі. Цвіте в квітні–червні, плодоносить в липні–серпні. Розмножується переважно вегетативно (наростання та галуження кореневищ), рідше насінням. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ та Канівському, «Медобори» ПЗ, також в Карпатському, «Ужанському », «Синевир», «Сколівські Бескиди» НПП. Необхідно створити ботанічні заказники поблизу сх. межі ареалу. Заборонено збирання рослин, зміна умов місцезростань (суцільні рубки). Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в багатьох ботанічних садах: Національному ім. М.М. Гришка НАН України, Кам’янець-Подільському, Львівського, Київського, Ужгородського, Чернівецького, Українського лісотехнічного університетів, дендропарку «Софіївка» НАН України. У Національному ботанічному саду НАН України сформувались гомеостатичні інтродукційні популяції, які за своєю структурою подібні до природних популяцій виду.
Література
- Кагало О.О., Загульський М.М., Зеленчук А.Т., Сичак Н.М. Судинні рослини державного заказника «Лиса гора та гора Сипуха» в Золочівському районі Львівської області // Наукові основи збереження біотичної різноманітності / Тематичний збірник Інституту екології Карпат НАН України. – Львів: Ліга-Прес, 2006. – Вип. 6. – С.66-81.
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Solanales
Solanaceae
