Синонім

• Betula alnus var. incana L.
• Alnus februaria f. incana (L.) Kuntze
• Alnus languinosa Gilib.
• Alnus pubescens Sart., 1816
• Betula palustris Salisb.

Народна назва
Вільха біла

Зображення

Природоохоронний статус
No status defined

Цінність виду

Примітки

Детально
Від вільхи чорної відрізняється опушенням, неклейкими бруньками і пагонами. Листки опушені, яйцеподібно-округлі, загострені. Росте на заболочених узліссях, на болотах, біля берегів річок, часто утворює густі чагарникові й дрібнолісні зарості. Світлолюбна рослина. Квітне у березні-квітні. Деревина вільхи сірої трохи світліша, щільніша, менш стійка проти гниття у воді; використовується на столярні й токарні вироби, дрова історично використовувались у вуглярстві для виробництва креслярського вугілля та вугілля, що йшло на виготовлення пороху. Вільха сіра рано навесні дає бджолам багато пилку і клею, яким укриті молоді листочки й пагони. Рекомендується підгодовувати бджіл пилком вільхи ще до її квітнення. Для цього зрізують гілочки, кладуть у теплому приміщенні в сито, застелене папером. Як тільки пиляки розкриються, сито обережно струшують і пилок висипається на папір. Його змішують з медом і цукровим сиропом і дають бджолам. Поширення. Трапляється на Закарпатті, в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі і зрідка в Правобережному Лісостепу на заболочених узліссях, на болотах, біля берегів річок. Вільха сіра в лісомеліоративних насадженнях використовується на півночі Лісостепу для закріплення берегів річок, схилів і ярів.

Література

• Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.

Веб ресурс

• https://www.gbif.org/species/9148577
• https://en.wikipedia.org/wiki/Alnus_incana
• https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільха_сіра

Експерти

• Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com