Синонім
- Agaricus melleus Vahl
- Armillariella mellea (Vahl) P. Karst., 1881
- Omphalia mellea (Vahl) Quél., 1886
- Lepiota mellea (Vahl) J.E. Lange, 1915
- Clitocybe mellea (Vahl) Ricken, 1915
- Armillaria cerasi Velen., 1920
- Armillariella montagnei Singer, 1956
Народна назва
Опеньок звичайний, Опеньок осінній
Природоохоронний статус
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Класифікація грибів неоднозначна: одні автори відносять його до родини лепіотових (Lepiotaceae), інші до рядовкових (Tricholomataceae), негниючникових (Marasmiaceae), з'ясовано можливу спорідненість опеньок з тропічним родом грибів з Південно-східної Азії — фізалакрією (Phisalacriaceae). Близько десяти різних видів грибів ототожнювались як один — Armillaria cf. mellea.
Трапляється по всій Україні, загалом поширений у всій голарктичній області світу.
Польща: Błoński, 1896; Chełchowski, 1898; Gordziałowski, 1899; Sałata, 1969, 1972, 1988; Skirgiełło, 1972; Chmiel et al., 1994; Flisińska & Sałata, 1997; Flisińska, 2004; Mułenko et al., 2013.
Україна: Базюк, 1998, 1999ab, 2003; Базюк & Гелюта, 1999; Базюк-Дубей, 2010; перс. спостер. В.П. Гелюта.
Росте у листяних і хвойних лісах, садах, на пеньках, стовбурах, корінні дерев та чагарників великими, тісними групами; паразит. Вражена міцелієм опенька деревина світиться у темряві.
Збирають у вересні — листопаді. Умовно їстівний гриб 3 категорії. Використовується після 30-ти хвилинного відварювання (2-ох разового по 15 хвилин, відвар злити). Смажать, сушать, маринують, засолюють.
Розміри і забарвлення гриба дуже мінливі, тому, збираючи його, треба звертати увагу на колір пластинок, щоб помилково не взяти отруйний сірчано-жовтий несправжній опеньок.
Необхідно враховувати, що в опеньку містяться речовини (природа їх ще не встановлена), які при частому вживанні цього гриба можуть викликати більш-менш тяжке захворювання. В Україні реєструвалися випадки отруєння недостатньо відвареним опеньком при вживанні його протягом декількох днів. Причиною може бути отрута, присутня у грибі в незначній кількості, яка може накопичуватися в печінці й викликати захворювання при досягненні критичної кількості.