НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Aspidella solitaria
(Fr.) E.-J. Gilbert - Мухомор щетинистий
Синонім
- Agaricus solitarius Fr.
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Зникаючі
RDBUkr: Зникаючі
Цінність виду
Примітки
Детально
Євразія. В Україні відомий з Правобережного Полісся (пн. окол. Києва, Пуща-Водиця), Правобережного Лісостепу (Київ, Голосіїв; пд. окол. Києва, Конча-Заспа, заказник «Лісники»; Канівські дислокації в Черкаській обл.; заказник загальнодержавного значення «Савранський ліс» в Одеській обл.), Лівобережного Лісостепу (окол. с. Капустинці Липоводолинського р-ну Сумської обл. та Михайлівки Диканського р-ну Полтавської обл.), Правобережного злаково-лучного Степу (Вознесенське л-во у Вознесенському р-ні Миколаївської обл.) та Пд. берега Криму (окол. Ялти, поблизу «Галявини казок»). Адм. регіони: Кв, См, Чк, Пл, Од, Мк, Кр. Польща: Błoński, 1896; Chełchowski, 1898; Wojewoda, 2003 [as Amanita strobiliformis (Paulet ex Vittad.) Bertill.]; Flisińska, 2004. Україна: Базюк & Гелюта, 1999; Базюк, 2003. Умови місцезростання: Широколистяні (дубові, кленові) та мішані (березово-соснові) ліси. Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка майже напівкуляста, з віком опуклорозпростерта, білувата, в центрі світловохриста, блискуча, густо вкрита опуклими щетинистими лусочкоподібними бруднобілими бородавками (залишки загального покривала), з гладким пластівчастим краєм, 15–16 см в діаметрі. Пластинки вільні, густі, білуваті, згодом набувають зеленкуватожовтого відтінку. Спори 9–11×6,5–7,5 мкм, яйцеподібні, широкоеліпсоїдні, безбарвні. Ніжка 6–14×1,0–3 см, циліндрична, донизу потовщена, коренеподібно витягнута біля основи, вкрита концентричними рядами білуватих пластівців, з верхівковим білим, тонким, трохи смугастим кільцем, з прирослою до ніжки біля основи сіруватою, трухлявою вольвою. М’якуш білий, на зламі кремовий (по периферії шапинки), з неприємним запахом, без особливого смаку. Плодові тіла з’являються у липні–жовтні. Мікоризоутворювач.
Євразія. В Україні відомий з Правобережного Полісся (пн. окол. Києва, Пуща-Водиця), Правобережного Лісостепу (Київ, Голосіїв; пд. окол. Києва, Конча-Заспа, заказник «Лісники»; Канівські дислокації в Черкаській обл.; заказник загальнодержавного значення «Савранський ліс» в Одеській обл.), Лівобережного Лісостепу (окол. с. Капустинці Липоводолинського р-ну Сумської обл. та Михайлівки Диканського р-ну Полтавської обл.), Правобережного злаково-лучного Степу (Вознесенське л-во у Вознесенському р-ні Миколаївської обл.) та Пд. берега Криму (окол. Ялти, поблизу «Галявини казок»). Адм. регіони: Кв, См, Чк, Пл, Од, Мк, Кр. Польща: Błoński, 1896; Chełchowski, 1898; Wojewoda, 2003 [as Amanita strobiliformis (Paulet ex Vittad.) Bertill.]; Flisińska, 2004. Україна: Базюк & Гелюта, 1999; Базюк, 2003. Умови місцезростання: Широколистяні (дубові, кленові) та мішані (березово-соснові) ліси. Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка майже напівкуляста, з віком опуклорозпростерта, білувата, в центрі світловохриста, блискуча, густо вкрита опуклими щетинистими лусочкоподібними бруднобілими бородавками (залишки загального покривала), з гладким пластівчастим краєм, 15–16 см в діаметрі. Пластинки вільні, густі, білуваті, згодом набувають зеленкуватожовтого відтінку. Спори 9–11×6,5–7,5 мкм, яйцеподібні, широкоеліпсоїдні, безбарвні. Ніжка 6–14×1,0–3 см, циліндрична, донизу потовщена, коренеподібно витягнута біля основи, вкрита концентричними рядами білуватих пластівців, з верхівковим білим, тонким, трохи смугастим кільцем, з прирослою до ніжки біля основи сіруватою, трухлявою вольвою. М’якуш білий, на зламі кремовий (по периферії шапинки), з неприємним запахом, без особливого смаку. Плодові тіла з’являються у липні–жовтні. Мікоризоутворювач.
Література
- Маланюк В.Б., Заморока А.М., Леонтьєв Д.В., Дудка І.О. Знахідки грибів Червоної книги України на території Галицького НПП // Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6). – Т. 1 (Серія: «Conservation Biology in Ukraine»; вип. 11). – Київ - Чернівці: Друк Арт, 2019. – C.287-289.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Fungi
Dikarya
Basidiomycota
Agaricomycotina
Agaricomycetes
Agaricales
Amanitaceae
