НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Cerrena unicolor
(Bull.) Murrill - Церена одноколірна
Синонім
- Boletus unicolor Bull., 1789
- Sistotrema cinereum Pers., 1794
- Daedalea unicolor (Bull.) Fr., 1821
- Cerrena cinerea (Pers.) Gray, 1821
- Sistotrema unicolor (Bull.) Secr., 1833
- Striglia unicolor (Bull.) Kuntze, 1891
- Coriolus unicolor (Bull.) Pat., 1900
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Україна: Krupa, 1886, 1888. Розповсюджений на Правобережному Поліссі, в Західному та Правобережному Лісостепу, в Розтоцько-Опільських Лісах, в Карпатах та на Прикарпатті. Росте з початку літа до пізньої осені, на сухих та повалених стовбурах, на пеньках дерев листяних, дуже рідко хвойних порід, переважно на березах, вільхах, осиках. Спричиняє інтенсивну білувату гниль деревини. Сухі плодові тіла трапляються весною наступного року. Плодові тіла однорічні, мають вигляд бічних сидячих або відігнутих шапок. Шапки довжиною 2,5–4 см, шириною 2–10 см, товщиною 0,1–0,5 см, черепашкоподібні або віялоподібні, напівокруглі, тонкі, шкірясті, гнучкі, часто звужені біля основи, поодинокі або розташовані черепичастими групами. Поверхня шапок повстисто-щетиниста, зональна або борознисто-зональна, спочатку блідо-сірувата, блідо-жовтувато-сірувата, сірувато-бурувата, пізніше попелясто-сіра, з віком темніє, стає майже чорною, біля основи часто зелена від простих водоростей. Край гострий, хвилястий або лопатевий, світліший ніж поверхня шапки. Гіменофор трубчастий. Трубочки довжиною 2 – 5 мм, того ж кольору, що й тканина, всередині покриті білувато-сіруватим нальотом. Пори діаметром 0,3 – 0,5 мм, округлі або злегка видовжені, з віком звивисто-видовжені або лабіринтоподібні, спочатку з цільним, кремовим або жовтуватим, пізніше з зубчастим, сіруватим, сірувато-буруватим, брудно-бурим краєм. Споровий порошок білий. Спори 4,5-6,5 * 3-3,5 мкм, широкоеліпсовидної форми, приплюснуті з одного боку, безбарвні. Тканина тонка, товщиною до 1 мм, спочатку шкірясто-волокниста, пізніше тверда, коркова, корково-дерев’яниста, білувата, жовтувата, кремова, сірувата, блідо-шкіряно-жовта, з чорною лінією на межі з повстистим шаром, з приємним пряним запахом. Неїстівний гриб.
Україна: Krupa, 1886, 1888. Розповсюджений на Правобережному Поліссі, в Західному та Правобережному Лісостепу, в Розтоцько-Опільських Лісах, в Карпатах та на Прикарпатті. Росте з початку літа до пізньої осені, на сухих та повалених стовбурах, на пеньках дерев листяних, дуже рідко хвойних порід, переважно на березах, вільхах, осиках. Спричиняє інтенсивну білувату гниль деревини. Сухі плодові тіла трапляються весною наступного року. Плодові тіла однорічні, мають вигляд бічних сидячих або відігнутих шапок. Шапки довжиною 2,5–4 см, шириною 2–10 см, товщиною 0,1–0,5 см, черепашкоподібні або віялоподібні, напівокруглі, тонкі, шкірясті, гнучкі, часто звужені біля основи, поодинокі або розташовані черепичастими групами. Поверхня шапок повстисто-щетиниста, зональна або борознисто-зональна, спочатку блідо-сірувата, блідо-жовтувато-сірувата, сірувато-бурувата, пізніше попелясто-сіра, з віком темніє, стає майже чорною, біля основи часто зелена від простих водоростей. Край гострий, хвилястий або лопатевий, світліший ніж поверхня шапки. Гіменофор трубчастий. Трубочки довжиною 2 – 5 мм, того ж кольору, що й тканина, всередині покриті білувато-сіруватим нальотом. Пори діаметром 0,3 – 0,5 мм, округлі або злегка видовжені, з віком звивисто-видовжені або лабіринтоподібні, спочатку з цільним, кремовим або жовтуватим, пізніше з зубчастим, сіруватим, сірувато-буруватим, брудно-бурим краєм. Споровий порошок білий. Спори 4,5-6,5 * 3-3,5 мкм, широкоеліпсовидної форми, приплюснуті з одного боку, безбарвні. Тканина тонка, товщиною до 1 мм, спочатку шкірясто-волокниста, пізніше тверда, коркова, корково-дерев’яниста, білувата, жовтувата, кремова, сірувата, блідо-шкіряно-жовта, з чорною лінією на межі з повстистим шаром, з приємним пряним запахом. Неїстівний гриб.
Література
- Глеб Р.Ю., Бласер С., Гринчук Є.Р., Чумак В.О. Ксилотрофні гриби Угольсько-Широколужанського букового пралісу // Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та Інституту екології Карпат НАН України. – 2019. – №1(4). – С.50-62.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Fungi
Dikarya
Basidiomycota
Agaricomycotina
Agaricomycetes
Polyporales
Polyporaceae
