Синонім

• Bucetum pratense (Huds.) Parn.
• Bromus pratensis (Huds.) Spreng.
• Festuca elatior pratensis (Huds.) Hack.
• Festuca fluitans var. pratensis (Huds.) Huds.
• Lolium pratense (Huds.) Darbysh.
• Schedonorus pratensis (Huds.) P. Beauv.

Народна назва
Вівсяниця лучна

Зображення

Природоохоронний статус
No status defined

Цінність виду
Декоративний вид; Технічні культури

Примітки

Детально
Оригінальний ареал костриці охоплює Європу і Азію. Згодом рослина поширилась на території Близького Сходу, Америки, Австралії та Нової Зеландії і сьогодні використовується майже в усьому світі. В Україні вид широко поширений в заплавах річок, на лісових галявинах, біля доріг, на схилах балок і суходільних луках Лісостепу, в Степу трапляється менше. Мезофіт, добре витримує перезволоження і затоплення талими водами до 2,0-3,0 місяців. Зимо- і морозостійка. Стійка до весняних та осінніх заморозків, але не стійка до посухи. Успішно росте на основних типах ґрунтів лісової і лісостепової зон, включаючи зволожені легкі і окультурені торф'яні та торфово-глейові ґрунти. Найпридатніші для костриці помірно вологі родючі суглинкові ґрунти. Багаторічна нещільнокущова верхова злакова трав'яниста рослина із прямостоячим стеблом 30-120 см заввишки. Листки вузькі, шириною 3-5 мм, плоскі, гладенькі, знизу світло-зелені, блискучі, біля основи листової пластинки є вушка, язичок дуже короткий (до 1 мм), зубчастий. Генеративні стебла облистнені погано. Багато прикореневого листя. Коренева система мичкувата, добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160–180 см. Але основна маса коріння (більше 90%) розміщена в шарі ґрунту 40 см. Суцвіття — розлога волоть 6-20 см завдовжки (при достиганні стиснута), здебільшого пряма, з нижніми гілочками зібраними по 2 (3), з них більш довга з 1-4 (6) колосками, інша з 1-3 колосками. Колоски зелені або слабо фіолетові, лінійно-довгасті, довжиною до 15 мм, 3-10-квіткові. Нижні квіткові луски широколанцетні, 5-7 мм довжиною, голі, на верхівці гострі, але без ості. Плід — зернівка, насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні. Маса 1000 насінин — близько 2 г. Цвіте в травні-червні, дозріває в липні-серпні. Анемофіл. Широко використовується в культурі, цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Цінний компонент травосумішей (з конюшиною червоною і тимофіївкою лучною), які використовують для поліпшення природних угідь та створення культурних пасовищ та сіножатей короткострокового і довгострокового використання. Вирізняється високою кормовою цінністю, за кормовими властивостями стоїть вище тимофіївки, також краще відростає після скошування і випасання. У травостої тримається 6-8 і більше років. Як самостійна культура використовується в основному на насіння. Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку, для укосу — наприкінці травня. У вологих умовах за сезон формує 2-3 укоси урожайністю 230–315 ц/га. У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2-3-й рік життя. В 100 кг трави міститься 21-26 кормових одиниць, у сіні — 53-55 кормових одиниць і до 4 кг перетравного протеїну. Урожайність сіна сягає 50-80 ц/га, при зрошуванні й удобрюванні зростає до 120 ц/га. Урожайність насіння — від 4 до 8 ц/га.

Література

• Кузярін О.Т. Судинні рослини території торфовища "Білогорща” (м. Львів) // Наукові основи збереження біотичної різноманітності. - 2010. - Т.1(8), №1. - С.75-90.
  View source

Веб ресурс

• https://en.wikipedia.org/wiki/Festuca_pratensis
• https://uk.wikipedia.org/wiki/Костриця_лучна

Експерти