НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Quercus petraea
(Matt.) Liebl. - Дуб скельний
Синонім
- Quercus robur var. petraea Matt.
- Quercus adriatica Gand.
- Quercus aesculus L., 1753
- Quercus anglica Gand.
- Quercus approximata Gand.
- Quercus arnasensis Gand.
- Quercus arrecta Gand.
- Quercus attenuata Gand.
- Quercus ballica Gand.
- Quercus borealis Gand.
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Технічні культури
Технічні культури
Примітки
Детально
Поширений на більшій частині території Європи, в Анатолії та в Ірані. Ареал дуба скельного на території України обмежений південними схилами Українських Карпат; лісами у Гірському Криму; на південному заході лісостепу, і дуже рідко — на Поліссі (Житомирська область). Росте, за результатами досліджень С.М. Стойка (1969), на висоті 150-1090 м над рівнем моря переважно на скелястих малопотужних ґрунтах, де формує чисті деревостани. Площа таких куртин є незначною, хоча чисті діброви дуба скельного можуть мати площу до 50 га. Зрідка трапляється як домішка в букових лісах Львівщини. На Поліссі не трапляється, що зумовлено більш різкою континентальністю клімату, ніж на Закарпатті та супіщаними ґрунтами. Дуб скельний досить декоративний своїми темно-зеленими шкірястими листками, схожими на вічнозелені. Він має такі декоративні форми: плакучу, пурпуроволисту (червоні листки навесні, зелені — влітку), особливо декоративна мушмулолиста форма. У Британії також відомий як Корнуельський дуб, дерево є національним символом Валлії, де його називають «Валлійським дубом». У Німеччині його ще називають зимовим дубом (нім. Wintereiche). Дерево заввишки 28-35 м. із діаметром до 1 м. Живе 400-500 років. Крона у молодому віці правильна, яйцеподібна, із рівномірними розміщеними гілками і листям. У старих шатроподібна, неширока. Стовбури у насадженнях стрункі, повнодеревні, високо очищені від сучків і добре виражені до вершини. Кора ясно-сіра або сіра до темної, відносно товста (5-7 см.) і м'яка, поздовжно дрібноборозенчаcта, а внизу глибоко тріщинувата. Пагони голі. Листки завдовжки до 12 см., і завширшки 4-8 см., прості чергові, продовгувато-оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, знизу ясно-зелені, зрідка покриті волосками. Плоди — жолуді, продовгувато-бочковидні або яйцеподібні, завдовжки 1,5-3,5 см., і діаметром до 1,5 см. За результатами досліджень Ю.М. Попа (2011) коренева система дуба скельного складається з декількох (3-8) у вигляді пучка різноспрямованих стрижневих коренів, які проникають в залежності від ґрунтово-гідрологічних умов на глибину від 0,01 м на кам'янистій поверхні до 38 м на сірому лісовому глибоко-дренованому ґрунті. Це дозволяє йому краще адаптуватися до складних ґрунтово-гідрологічних умов порівняно з дубом звичайним, який має один стриженевий корінь. Дуб скельний відрізняється від дуба звичайного дрібнішим розміром листка на довгих (5-7 см) черешках і майже сидячими жолудями. В порівнянні з дубом звичайним, є менш продуктивною деревною породою (фактично довжина чистого стовбура без сучків становить 3-6 м), проте щільність деревини в нього вища, що цінується в клепковому виробництві.
Поширений на більшій частині території Європи, в Анатолії та в Ірані. Ареал дуба скельного на території України обмежений південними схилами Українських Карпат; лісами у Гірському Криму; на південному заході лісостепу, і дуже рідко — на Поліссі (Житомирська область). Росте, за результатами досліджень С.М. Стойка (1969), на висоті 150-1090 м над рівнем моря переважно на скелястих малопотужних ґрунтах, де формує чисті деревостани. Площа таких куртин є незначною, хоча чисті діброви дуба скельного можуть мати площу до 50 га. Зрідка трапляється як домішка в букових лісах Львівщини. На Поліссі не трапляється, що зумовлено більш різкою континентальністю клімату, ніж на Закарпатті та супіщаними ґрунтами. Дуб скельний досить декоративний своїми темно-зеленими шкірястими листками, схожими на вічнозелені. Він має такі декоративні форми: плакучу, пурпуроволисту (червоні листки навесні, зелені — влітку), особливо декоративна мушмулолиста форма. У Британії також відомий як Корнуельський дуб, дерево є національним символом Валлії, де його називають «Валлійським дубом». У Німеччині його ще називають зимовим дубом (нім. Wintereiche). Дерево заввишки 28-35 м. із діаметром до 1 м. Живе 400-500 років. Крона у молодому віці правильна, яйцеподібна, із рівномірними розміщеними гілками і листям. У старих шатроподібна, неширока. Стовбури у насадженнях стрункі, повнодеревні, високо очищені від сучків і добре виражені до вершини. Кора ясно-сіра або сіра до темної, відносно товста (5-7 см.) і м'яка, поздовжно дрібноборозенчаcта, а внизу глибоко тріщинувата. Пагони голі. Листки завдовжки до 12 см., і завширшки 4-8 см., прості чергові, продовгувато-оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, знизу ясно-зелені, зрідка покриті волосками. Плоди — жолуді, продовгувато-бочковидні або яйцеподібні, завдовжки 1,5-3,5 см., і діаметром до 1,5 см. За результатами досліджень Ю.М. Попа (2011) коренева система дуба скельного складається з декількох (3-8) у вигляді пучка різноспрямованих стрижневих коренів, які проникають в залежності від ґрунтово-гідрологічних умов на глибину від 0,01 м на кам'янистій поверхні до 38 м на сірому лісовому глибоко-дренованому ґрунті. Це дозволяє йому краще адаптуватися до складних ґрунтово-гідрологічних умов порівняно з дубом звичайним, який має один стриженевий корінь. Дуб скельний відрізняється від дуба звичайного дрібнішим розміром листка на довгих (5-7 см) черешках і майже сидячими жолудями. В порівнянні з дубом звичайним, є менш продуктивною деревною породою (фактично довжина чистого стовбура без сучків становить 3-6 м), проте щільність деревини в нього вища, що цінується в клепковому виробництві.
Література
- Літопис природи. Природний заповідник «Розточчя». 2018, т.32. – Івано-Франкове, 2019. – 000 с.
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Fagales
Fagaceae
