НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Leucocortinarius bulbiger
(Alb. & Schwein.) Singer, 1945 - Білопавутинник бульбистий
Синонім
- Agaricus bulbiger Alb. & Schwein.
- Cortinellus bulbiger (Alb. & Schwein.) Pat.
- Armillaria bulbigera (Alb. & Schwein.) P. Kumm., 1871
- Gyrophila bulbigera (Alb. & Schwein.) Quél., 1886
- Tricholoma bulbigerum (Alb. & Schwein.) Ricken, 1914
Народна назва
Білопавутинник білоспоровий
Білопавутинник білоспоровий
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Рідкісні
RDBUkr: Рідкісні
Цінність виду
Їстівний
Їстівний
Примітки
Детально
Наукове значення: Рідкісний вид з диз’юнктивним ареалом, єдиний представник роду. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Азія та Пн. Америка. В Україні відомий із Зх. та Лівобережного Лісостепу, Старобільського злаково-лучного Степу та Гірського Криму. Адм. регіони: Тр, Пл, Лг, Кр. Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодиноко та невеликими групами. Причини зміни чисельності: Вирубування лісів. Умови місцезростання: Росте в хвойних та листяних лісах; на ґрунті. Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка діаметром 5–8 см, товста, м’ясиста, спочатку напівкуляста, згодом опукло-розпростерта до розпростертої, з підігнутим, згодом прямим та хвилястим краєм, суха, бурувато-кремова, глинистокоричнева, з залишками покривала посередині та по краю у вигляді білуватих павутинистих пластівців. Пластинки прирослі зубцем, тонкі, негусті, спочатку білі, згодом глинисто-коричнюваті. Спори 7–9×4–5 мкм, веретеноподібно-еліпсоподібні, гладенькі, товстостінні, безбарвні. Споровий порошок білуватий, підсихаючи стає блідо-вохристим. Ніжка 5–10×0,7–1 см, центральна, звужується догори, основа бульбоподібно розширена — до 2,5–3 см, суцільна, білувата, в верхній частині з білуватим павутинистим кільцем, яке швидко зникає. М’якуш щільний, білий, без особливого запаху та смаку. Пряжки є. Плодові тіла з’являються у вересні–жовтні. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Кримському, Луганському та Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, а також ПЗ «Медобори». Необхідно створити ботанічні заказники в інших місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Їстівний гриб.
Наукове значення: Рідкісний вид з диз’юнктивним ареалом, єдиний представник роду. Ареал виду та його поширення в Україні: Європа, Азія та Пн. Америка. В Україні відомий із Зх. та Лівобережного Лісостепу, Старобільського злаково-лучного Степу та Гірського Криму. Адм. регіони: Тр, Пл, Лг, Кр. Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодиноко та невеликими групами. Причини зміни чисельності: Вирубування лісів. Умови місцезростання: Росте в хвойних та листяних лісах; на ґрунті. Загальна біоморфологічна характеристика: Шапинка діаметром 5–8 см, товста, м’ясиста, спочатку напівкуляста, згодом опукло-розпростерта до розпростертої, з підігнутим, згодом прямим та хвилястим краєм, суха, бурувато-кремова, глинистокоричнева, з залишками покривала посередині та по краю у вигляді білуватих павутинистих пластівців. Пластинки прирослі зубцем, тонкі, негусті, спочатку білі, згодом глинисто-коричнюваті. Спори 7–9×4–5 мкм, веретеноподібно-еліпсоподібні, гладенькі, товстостінні, безбарвні. Споровий порошок білуватий, підсихаючи стає блідо-вохристим. Ніжка 5–10×0,7–1 см, центральна, звужується догори, основа бульбоподібно розширена — до 2,5–3 см, суцільна, білувата, в верхній частині з білуватим павутинистим кільцем, яке швидко зникає. М’якуш щільний, білий, без особливого запаху та смаку. Пряжки є. Плодові тіла з’являються у вересні–жовтні. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Кримському, Луганському та Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, а також ПЗ «Медобори». Необхідно створити ботанічні заказники в інших місцезнаходженнях виду та виділити його в чисту культуру. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Мікоризоутворювач. Їстівний гриб.
Література
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
- Маланюк В.Б., Заморока А.М., Леонтьєв Д.В., Дудка І.О. Знахідки грибів Червоної книги України на території Галицького НПП // Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6). – Т. 1 (Серія: «Conservation Biology in Ukraine»; вип. 11). – Київ - Чернівці: Друк Арт, 2019. – C.287-289.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Fungi
Dikarya
Basidiomycota
Agaricomycotina
Agaricomycetes
Agaricales
Tricholomataceae
