НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Syringa josikaea
J. Jacq. ex Rchb. - Бузок угорський
Синонім
- Syringa vincetoxifolia Baumg. ex Steud.
- Syringa josikaea var. zabelii Beissn., Schelle & Zabel
Народна назва
Бузок карпатський, Бузок східно-карпатський
Бузок карпатський, Бузок східно-карпатський
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Вразливі; Endemic
RDBUkr: Вразливі; Endemic
Цінність виду
Декоративний вид; Медодайні рослини
Декоративний вид; Медодайні рослини
Примітки
Детально
Характеризується диз'юнктивним ареалом з двома ексклавами, розташованими у Східних (Східні Бескиди, Полонинський хребет, Україна) та Південних (Бігарські гори, Румунія) Карпатах. В Україні вид поширений на території західної частини Українських Карпат: у верхніх частинах басейнів річок Уж, Латориця, Ріка, Стрий, на висотах 400-750 м над р. м. Зростає по заболочених місцях вздовж берегів річок та струмків, біля джерел, серед вільшняків і вербняків. Кущ або невелике дерево заввишки 3-5 м. Листки широко-еліптичні, завдовжки 5-12 см, більш-менш повстисті (зрідка голі), темно-зелені зверху та сіро-зелені зісподу. Квітки світло-фіалкові, пахучі, зібрані в невелику негусту прямовисну волоть, котра розвивається з верхівкової бруньки. Цвіте у травні — червні. Плодоносить у вересні — жовтні. Плід — тупа коробочка, ≈ 1 см завдовжки, гладенька. Розмножується насінням та вегетативно (стебловими живцями). Декоративна рослина, що вирощується в ботанічних садах, рідше — на присадибних ділянках. Використовується для озеленення та для виготовлення букетів, також придатна для закріплення схилів. Має селекційну цінність як матеріал для гібридизації з іншими видами бузку при виведенні дрібноквіткових сортів. Охороняється в Ужанському національному природному парку, в пам'ятках природи місцевого значення «Бузок угорський». Основні причини низької чисельності на території України: освоєння гірських заболочених вільшняків, надмірне рекреаційне навантаження, випас худоби, витоптування. Для збільшення чисельності необхідно ширше культивувати карпатський бузок у ботанічних садах з наступним пересадженням у місця природного зростання.
Характеризується диз'юнктивним ареалом з двома ексклавами, розташованими у Східних (Східні Бескиди, Полонинський хребет, Україна) та Південних (Бігарські гори, Румунія) Карпатах. В Україні вид поширений на території західної частини Українських Карпат: у верхніх частинах басейнів річок Уж, Латориця, Ріка, Стрий, на висотах 400-750 м над р. м. Зростає по заболочених місцях вздовж берегів річок та струмків, біля джерел, серед вільшняків і вербняків. Кущ або невелике дерево заввишки 3-5 м. Листки широко-еліптичні, завдовжки 5-12 см, більш-менш повстисті (зрідка голі), темно-зелені зверху та сіро-зелені зісподу. Квітки світло-фіалкові, пахучі, зібрані в невелику негусту прямовисну волоть, котра розвивається з верхівкової бруньки. Цвіте у травні — червні. Плодоносить у вересні — жовтні. Плід — тупа коробочка, ≈ 1 см завдовжки, гладенька. Розмножується насінням та вегетативно (стебловими живцями). Декоративна рослина, що вирощується в ботанічних садах, рідше — на присадибних ділянках. Використовується для озеленення та для виготовлення букетів, також придатна для закріплення схилів. Має селекційну цінність як матеріал для гібридизації з іншими видами бузку при виведенні дрібноквіткових сортів. Охороняється в Ужанському національному природному парку, в пам'ятках природи місцевого значення «Бузок угорський». Основні причини низької чисельності на території України: освоєння гірських заболочених вільшняків, надмірне рекреаційне навантаження, випас худоби, витоптування. Для збільшення чисельності необхідно ширше культивувати карпатський бузок у ботанічних садах з наступним пересадженням у місця природного зростання.
Література
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Lamiales
Oleaceae
