НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Merops persicus
Pallas, 1773 - Бджолоїдка перська
Синонім
Народна назва
Бджолоїдка зелена
Бджолоїдка зелена
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Примітки
Детально
Довгий час Бджолоїдку зелену, поширену в Євразії, відносили до політипного виду Merops superciliosus (sensu lato) — птаха, поширеного в Африці на південь від Сахари. Тому в літературі радянської доби та у виданнях недавнього часу бджолоїдку зелену називають науковою назвою Merops superciliosus (напр., Птахи фауни України, 2002), хоча в дійсності це окремий вид Merops persicus. Цей вид нерідко розглядають як дуже близький до Бджолоїдки філіпінської (Merops philippinus) зі Східної Азії, та Бджолоїдки оливкової (Merops superciliosus) з Африки, з якими довгий час його вважали одним й тим самим видом (конспецифічним). Сучасні дослідження показали що M. superciliosus sensu lato – це надвид, що включає групу M. persicus + M. superciliosus + M. philippinus (Burt, 2004; Рустамов, 2005). Причому ці види не гібридизують у місцях симпатрії (Marien, 1950; Kossenko, Fry, 1998), хоча є близькими й формують компактну філогенетичну групу (Marks et al., 2007). В межах виду розрізняють два підвиди: Merops persicus persicus — гніздиться в Азії, зимує у Східній та Південній Африці; Merops persicus chrysocercus — гніздиться в північній Африці, зимує в Західній Африці. Загалом є широкоареальним видом з високою чисельністю в місцях оселення. Найпотужніші популяції відомі в дельті Нілу, в країнах Близького Сходу, на Арабському півострові, у Закавказзі, Середній Азії, і Ірані, Афганістані, Казахстані. Найближчі до України знахідки відомі з Північного Кавказу та з Нижньої Волги. В Україні Бджолоїдка зелена — рідкісний залітний птах, відомих тільки з території східних областей України, в межах степової смуги. Надає перевагу відкритим сухим місцевостям.
Довгий час Бджолоїдку зелену, поширену в Євразії, відносили до політипного виду Merops superciliosus (sensu lato) — птаха, поширеного в Африці на південь від Сахари. Тому в літературі радянської доби та у виданнях недавнього часу бджолоїдку зелену називають науковою назвою Merops superciliosus (напр., Птахи фауни України, 2002), хоча в дійсності це окремий вид Merops persicus. Цей вид нерідко розглядають як дуже близький до Бджолоїдки філіпінської (Merops philippinus) зі Східної Азії, та Бджолоїдки оливкової (Merops superciliosus) з Африки, з якими довгий час його вважали одним й тим самим видом (конспецифічним). Сучасні дослідження показали що M. superciliosus sensu lato – це надвид, що включає групу M. persicus + M. superciliosus + M. philippinus (Burt, 2004; Рустамов, 2005). Причому ці види не гібридизують у місцях симпатрії (Marien, 1950; Kossenko, Fry, 1998), хоча є близькими й формують компактну філогенетичну групу (Marks et al., 2007). В межах виду розрізняють два підвиди: Merops persicus persicus — гніздиться в Азії, зимує у Східній та Південній Африці; Merops persicus chrysocercus — гніздиться в північній Африці, зимує в Західній Африці. Загалом є широкоареальним видом з високою чисельністю в місцях оселення. Найпотужніші популяції відомі в дельті Нілу, в країнах Близького Сходу, на Арабському півострові, у Закавказзі, Середній Азії, і Ірані, Афганістані, Казахстані. Найближчі до України знахідки відомі з Північного Кавказу та з Нижньої Волги. В Україні Бджолоїдка зелена — рідкісний залітний птах, відомих тільки з території східних областей України, в межах степової смуги. Надає перевагу відкритим сухим місцевостям.
Література
- Загороднюк І.В. Зелена бджолоїдка (Merops persicus) в Україні // Беркут. – 2013. – Т.22, вип.1. – С.61-64.
View source
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Aves
Coraciiformes
Meropidae
