НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Cenchrus longispinus
(Kneuck.) Fernald - Ценхрус довгоголковий
Синонім
- Cenchrus echinatus f. longispinus Hack. ex Kneuck.
- Cenchrus carolinianus Hitchc.
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Інвазійний вид
Інвазійний вид
Примітки
Детально
Карантинний організм, занесений до переліку обмежено поширених в Україні. Засмічує майже всі польові культури, особливо просапні, сади, виноградники й пасовища. Зустрічається на узбіччях доріг та залізничних відкосах, вздовж берегів зрошувальних каналів, ставків, на пустищах. Бур’ян надзвичайно посухостійкий і в засушливих районах стає домінантним видом у фітоценозах. В Україні вперше Ценхрус був знайдени в Херсонській області в 1950-х роках. Однорічна злакова рослина. Стебла прямі, при розростанні куща - сланкі біля основи, легко укорінюються у вузлах. Утворюють численні розгалуження. Довжина стебел від 15 до 85 см. Корінь мичкуватий. Листки гладенькі, лінійні, зверху загострені. У молодих рослин листки м’які та еластичні, у старих – тверді і грубі. Суцвіття – переривчата волоть з 8-20 колосків. Супліддя – колючі, двоквіткові колоски. Плід – зернівка, коричнева, плоска, овальна з рубчиком. Ценхрус розмножується насінням. Одна рослина утворює до 3000 насінин. Залежно від тепла та вологи сходи бур’яну можуть з’являтися з травня до середини червня. Стебла, присипані вологим грунтом, утворюють додаткові корінці з нижніх вузлів. Після скошування рослин із вузла кущіння й пазушних бруньок відростають нові пагони. Фаза виходу в трубку відмічається в середині липня, колосіння – кінець липня-початок серпня. В цей період візуально вже можна відрізнити ценхрус від мишію зеленого та плоскухи звичайної, на які він схожий на початкових фазах розвитку. В цей період проводяться обстеження с/г угідь на виявлення та ідентифікацію цього бур’яну. Поширюється ценхрус, переважно, за допомогою колючих колосків. Легко чіпляючись до шкіри тварин, одягу людей, гуми автомашин насіння бур’яну розноситься далеко від материнської рослини. Легко розносяться вітром, перекочуючись. Шкодочинність рослини зумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, засміченням вовни овець, негативним впливом на здоров’я людей та тварин. Значна шкідливість ценхрусу пояснюється високою конкуренцією бур’яну за використання елементів живлення, вологи. При утворенні колючок бур’ян стає небезпечним для тварин. Поїдаючи колючі колоски з кормом тварини можуть загинути. Неприємний він і для людей, при роботі в полі на збиранні овочів та баштанних можна поранити шкіру.
Карантинний організм, занесений до переліку обмежено поширених в Україні. Засмічує майже всі польові культури, особливо просапні, сади, виноградники й пасовища. Зустрічається на узбіччях доріг та залізничних відкосах, вздовж берегів зрошувальних каналів, ставків, на пустищах. Бур’ян надзвичайно посухостійкий і в засушливих районах стає домінантним видом у фітоценозах. В Україні вперше Ценхрус був знайдени в Херсонській області в 1950-х роках. Однорічна злакова рослина. Стебла прямі, при розростанні куща - сланкі біля основи, легко укорінюються у вузлах. Утворюють численні розгалуження. Довжина стебел від 15 до 85 см. Корінь мичкуватий. Листки гладенькі, лінійні, зверху загострені. У молодих рослин листки м’які та еластичні, у старих – тверді і грубі. Суцвіття – переривчата волоть з 8-20 колосків. Супліддя – колючі, двоквіткові колоски. Плід – зернівка, коричнева, плоска, овальна з рубчиком. Ценхрус розмножується насінням. Одна рослина утворює до 3000 насінин. Залежно від тепла та вологи сходи бур’яну можуть з’являтися з травня до середини червня. Стебла, присипані вологим грунтом, утворюють додаткові корінці з нижніх вузлів. Після скошування рослин із вузла кущіння й пазушних бруньок відростають нові пагони. Фаза виходу в трубку відмічається в середині липня, колосіння – кінець липня-початок серпня. В цей період візуально вже можна відрізнити ценхрус від мишію зеленого та плоскухи звичайної, на які він схожий на початкових фазах розвитку. В цей період проводяться обстеження с/г угідь на виявлення та ідентифікацію цього бур’яну. Поширюється ценхрус, переважно, за допомогою колючих колосків. Легко чіпляючись до шкіри тварин, одягу людей, гуми автомашин насіння бур’яну розноситься далеко від материнської рослини. Легко розносяться вітром, перекочуючись. Шкодочинність рослини зумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, засміченням вовни овець, негативним впливом на здоров’я людей та тварин. Значна шкідливість ценхрусу пояснюється високою конкуренцією бур’яну за використання елементів живлення, вологи. При утворенні колючок бур’ян стає небезпечним для тварин. Поїдаючи колючі колоски з кормом тварини можуть загинути. Неприємний він і для людей, при роботі в полі на збиранні овочів та баштанних можна поранити шкіру.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Poales
Poaceae
