НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Ficaria verna
Huds. - Пшінка весняна
Синонім
- Ficaria boryi Heldr.
- Ficaria degenii Harv.
- Ficaria peloponnesiaca Nyman
- Ficaria pumila Velen. ex Bornm.
- Ficaria ranunculiflora Moench
- Ficaria stepporum P.A. Smirn.
- Ficaria varia Otsch.
- Ranunculus ficaria L.
Народна назва
Жовтець-пшінка
Жовтець-пшінка
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Лікарська рослина; Медодайні рослини; Отруйний вид
Лікарська рослина; Медодайні рослини; Отруйний вид
Примітки
Детально
Отруйна трав'яниста рослина з роду Пшінка (Ficaria) родини жовтцевих (Ranunculaceae). Раніше входила до роду Жовтець (Ranunculus). Місцева назва — маслянка. Може також використовуватися як лікарська рослина. Росте пшінка в листяних і мішаних лісах, у чагарниках. Рослина тіньовитривала. Цвіте в квітні — травні. Поширена по всій Україні. Заготівля можлива в південних районах Полісся, в Лісостепу, подекуди в Степу. Запаси значні. Невелика (9-30 см заввишки) ефемероїдна ранньовесняна рослина з пучком бульбоподібно потовщених додаткових коренів при основі стебла. Стебло висхідне, тонке, просте або розгалужене у верхній частині; як і вся рослина, голе. Соковиті листки (2-5 см у діаметрі) зверху блискучі, округло-серцеподібні, виїмчасто-зарубчасті краями; верхні кутасті або трохи лопатеві, при основі широкосерцеподібно виїмчасті, з розсунутими лопатями, що не перекривають одна одну. При основі черешків є білі, видовжені вивідкові бруньки. Нижні листки довгочерешкові, середні й верхні на коротших черешках. На ніч і в дощову погоду квітки закриваються, щоб зберегти тепло і захистити пилок від вологи. Запилюється квітка комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки в пшінки утворюються рідко. Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль виводкових бруньок і бульбовидно потовщених коренів. Виводкові бруньки утворюються в пазухах листків і після того, як рослина зав'яне, падають на землю і розносяться дощовими потоками. Бульбовидні кореневі шишки і виводкові бруньки проростають восени, але з похолоданням перестають розвиватися. Квітки по одній-дві на верхівці гілок, правильні (2,5-3,5 см у діаметрі). Оцвітина подвійна. Чашечка з трьох вільних листочків. Чашолистки (6-10 мм завдовжки) широкояйцеподібні, жовтувато-зеленуваті, тонкоплівчасті. Віночок (10-17 мм завдовжки) роздільнопелюстновий, з 8-10 видовженими оберненояйцеподібними, золотисто-жовтими, блискучими пелюстками. При основі пелюсток є медова залозка, вкрита лусочкою. Тичинок і маточок багато. На ніч і в дощову погоду квітки закриваються, щоб зберегти тепло і захистити пилок від вологи. Запилюється квітка комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки в пшінки утворюються рідко. Плід — збірна сім'янка. Плодик (2-4 мм завдовжки) до основи сплюснутий. Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль виводкових бруньок і бульбовидно потовщених коренів. Виводкові бруньки утворюються в пазухах листків і після того, як рослина зав'яне, падають на землю і розносяться дощовими потоками. Бульбовидні кореневі шишки і виводкові бруньки проростають восени, але з похолоданням перестають розвиватися. Харчова, медоносна, лікарська, отруйна, декоративна рослина. У народній медицині рослину використовують від цинги, геморою, бородавок, корости, від зміїних укусів. У гомеопатії використовують свіжі листки. Пшінка охоче поїдається худобою, але в період цвітіння вони можуть отруїтися нею. Листки містять алкалоїди й сапоніни, деяку кількість синильної кислоти. Декоративна рослина, зацвітає дуже рано. Вона придатна для декорування схилів і затінених місць. Листки й кореневі бульби вживаються в їжу до або після цвітіння. Листки містять вітамін С (до 190 мг%), каротин (5,2 мг%) і вживаються в їжу у вигляді салатів і супів. Кореневі бульби багаті на крохмаль (13,5 %), цукри (до 10 %), придатні в їжу у вареному вигляді. Мариновані пуп'янки замінюють каперси. Пшінка — ранньовесняний медонос, бджоли охоче її відвідують і збирають з неї нектар.
Отруйна трав'яниста рослина з роду Пшінка (Ficaria) родини жовтцевих (Ranunculaceae). Раніше входила до роду Жовтець (Ranunculus). Місцева назва — маслянка. Може також використовуватися як лікарська рослина. Росте пшінка в листяних і мішаних лісах, у чагарниках. Рослина тіньовитривала. Цвіте в квітні — травні. Поширена по всій Україні. Заготівля можлива в південних районах Полісся, в Лісостепу, подекуди в Степу. Запаси значні. Невелика (9-30 см заввишки) ефемероїдна ранньовесняна рослина з пучком бульбоподібно потовщених додаткових коренів при основі стебла. Стебло висхідне, тонке, просте або розгалужене у верхній частині; як і вся рослина, голе. Соковиті листки (2-5 см у діаметрі) зверху блискучі, округло-серцеподібні, виїмчасто-зарубчасті краями; верхні кутасті або трохи лопатеві, при основі широкосерцеподібно виїмчасті, з розсунутими лопатями, що не перекривають одна одну. При основі черешків є білі, видовжені вивідкові бруньки. Нижні листки довгочерешкові, середні й верхні на коротших черешках. На ніч і в дощову погоду квітки закриваються, щоб зберегти тепло і захистити пилок від вологи. Запилюється квітка комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки в пшінки утворюються рідко. Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль виводкових бруньок і бульбовидно потовщених коренів. Виводкові бруньки утворюються в пазухах листків і після того, як рослина зав'яне, падають на землю і розносяться дощовими потоками. Бульбовидні кореневі шишки і виводкові бруньки проростають восени, але з похолоданням перестають розвиватися. Квітки по одній-дві на верхівці гілок, правильні (2,5-3,5 см у діаметрі). Оцвітина подвійна. Чашечка з трьох вільних листочків. Чашолистки (6-10 мм завдовжки) широкояйцеподібні, жовтувато-зеленуваті, тонкоплівчасті. Віночок (10-17 мм завдовжки) роздільнопелюстновий, з 8-10 видовженими оберненояйцеподібними, золотисто-жовтими, блискучими пелюстками. При основі пелюсток є медова залозка, вкрита лусочкою. Тичинок і маточок багато. На ніч і в дощову погоду квітки закриваються, щоб зберегти тепло і захистити пилок від вологи. Запилюється квітка комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки в пшінки утворюються рідко. Плід — збірна сім'янка. Плодик (2-4 мм завдовжки) до основи сплюснутий. Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль виводкових бруньок і бульбовидно потовщених коренів. Виводкові бруньки утворюються в пазухах листків і після того, як рослина зав'яне, падають на землю і розносяться дощовими потоками. Бульбовидні кореневі шишки і виводкові бруньки проростають восени, але з похолоданням перестають розвиватися. Харчова, медоносна, лікарська, отруйна, декоративна рослина. У народній медицині рослину використовують від цинги, геморою, бородавок, корости, від зміїних укусів. У гомеопатії використовують свіжі листки. Пшінка охоче поїдається худобою, але в період цвітіння вони можуть отруїтися нею. Листки містять алкалоїди й сапоніни, деяку кількість синильної кислоти. Декоративна рослина, зацвітає дуже рано. Вона придатна для декорування схилів і затінених місць. Листки й кореневі бульби вживаються в їжу до або після цвітіння. Листки містять вітамін С (до 190 мг%), каротин (5,2 мг%) і вживаються в їжу у вигляді салатів і супів. Кореневі бульби багаті на крохмаль (13,5 %), цукри (до 10 %), придатні в їжу у вареному вигляді. Мариновані пуп'янки замінюють каперси. Пшінка — ранньовесняний медонос, бджоли охоче її відвідують і збирають з неї нектар.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Ranunculales
Ranunculaceae
