НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Stipa pennata
L. - Ковила пірчаста
Синонім
- Stipa anomala P.A.Smirn. ex Roshev.
- Stipa mediterranea subsp. gallica (Čelak.) Asch. & Graebn.
- Stipa pulcherrima subsp. gallica (Celak.) V.Jirásek
- Stipa vulgaris Gueldenst.
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Вразливі
RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Декоративний вид; Технічні культури; Ґрунтоутворювач
Декоративний вид; Технічні культури; Ґрунтоутворювач
Примітки
Вид знаходиться під охороною у Німеччині та Польщі.
Вид знаходиться під охороною у Німеччині та Польщі.
Детально
Наукове значення: Характерний вид лучних степів Євразійської степової обл. Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений в лісостеповій і степовій зонах Євразії від Забайкалля та гір Ср. Азії до пн.сх. Франції та пд. Швеції, а також на Балканах і в гірських степах Закавказзя. В Україні — Волино-Подільська височина, лісостепова (частіше на Лівобережжі), степова зони. Адм. регіони: Рв, Кв, См, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр. Чисельність та структура популяцій: Популяції невеликі за розміром, але численні, домінує на значних площах схилів, степових цілинних решток. У більшості випадків — дрібні локалітети на перегинах еродованих та кам’янистих схилів з окремими куртинами. Причини зміни чисельності: Розорювання степів та нераціональне природокористування — надмірний випас, забудова, забруднення степів, часті пали та ін. Умови місцезростання: Один з найбільш мезофітних видів ковили України. Едифікаторного значення набирає на плакорних ділянках з потужними малогумусними чорноземами, рідше — на схилах з виходами на поверхню карбонатних порід, на пд. переважно на схилах пн. експозиції. Зростає переважно в угрупованнях союзів Astragalo-Stipion, Festucion valesiacae, рідше Fragario viridis-Trifolion montani (кл. FestucoBrometeae). Мезоксерофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина. Стебла 40–70 см заввишки. Листки в сухому стані згорнуті, 0,8–1 мм в діаметрі, у розгорнутому вигляді 0,9–2,3 мм шириною, голі. Молоді листки мають на кінчику китичку волосків, яка легко відпадає. Язички у листків генеративних пагонів 2–3 мм завдовжки, а у вегетативних — 1–2 мм. Волоть 10–20 см завдовжки, вузька, стиснута. Нижня квіткова луска 19(21) см завдовжки, дві крайові полоски волосків не доходять до основи остюка. Остюк 25–43 см завдовжки, двічі колінчастозігнутий, білопірчастий. Цвіте у травні–червні. Плодоносить у червні. Розмножується насінням. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Українському степовому, Луганському, «Медобори» ПЗ, НПП «Подільські Товтри», «Святі Гори», у заказниках та пам’ятках природи. Слід охороняти всі місця зростання виду, контролювати стан популяцій, регуляційними заходами не допускати зникнення на заповідних територіях. Заборонено розорювання та забудову степів, надмірне випасання, заліснення та терасування схилів. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у Донецькому ботанічному саду НАН України. Господарське та комерційне значення: Фітокомпонентне, кормове, декоративне.
Наукове значення: Характерний вид лучних степів Євразійської степової обл. Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений в лісостеповій і степовій зонах Євразії від Забайкалля та гір Ср. Азії до пн.сх. Франції та пд. Швеції, а також на Балканах і в гірських степах Закавказзя. В Україні — Волино-Подільська височина, лісостепова (частіше на Лівобережжі), степова зони. Адм. регіони: Рв, Кв, См, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр. Чисельність та структура популяцій: Популяції невеликі за розміром, але численні, домінує на значних площах схилів, степових цілинних решток. У більшості випадків — дрібні локалітети на перегинах еродованих та кам’янистих схилів з окремими куртинами. Причини зміни чисельності: Розорювання степів та нераціональне природокористування — надмірний випас, забудова, забруднення степів, часті пали та ін. Умови місцезростання: Один з найбільш мезофітних видів ковили України. Едифікаторного значення набирає на плакорних ділянках з потужними малогумусними чорноземами, рідше — на схилах з виходами на поверхню карбонатних порід, на пд. переважно на схилах пн. експозиції. Зростає переважно в угрупованнях союзів Astragalo-Stipion, Festucion valesiacae, рідше Fragario viridis-Trifolion montani (кл. FestucoBrometeae). Мезоксерофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав'яна рослина. Стебла 40–70 см заввишки. Листки в сухому стані згорнуті, 0,8–1 мм в діаметрі, у розгорнутому вигляді 0,9–2,3 мм шириною, голі. Молоді листки мають на кінчику китичку волосків, яка легко відпадає. Язички у листків генеративних пагонів 2–3 мм завдовжки, а у вегетативних — 1–2 мм. Волоть 10–20 см завдовжки, вузька, стиснута. Нижня квіткова луска 19(21) см завдовжки, дві крайові полоски волосків не доходять до основи остюка. Остюк 25–43 см завдовжки, двічі колінчастозігнутий, білопірчастий. Цвіте у травні–червні. Плодоносить у червні. Розмножується насінням. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється в Українському степовому, Луганському, «Медобори» ПЗ, НПП «Подільські Товтри», «Святі Гори», у заказниках та пам’ятках природи. Слід охороняти всі місця зростання виду, контролювати стан популяцій, регуляційними заходами не допускати зникнення на заповідних територіях. Заборонено розорювання та забудову степів, надмірне випасання, заліснення та терасування схилів. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у Донецькому ботанічному саду НАН України. Господарське та комерційне значення: Фітокомпонентне, кормове, декоративне.
Література
- Літопис природи. Природний заповідник «Медобори». 2018, т.26. – Гримайлів, 2019. – 509 с.
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Poales
Poaceae
