НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Lethrus apterus
(Laxmann, 1770) - Кравчик-головач
Синонім
- Scarabaeus apterus Laxmann, 1770
- Bulbocerus cephalotes Acharius, 1781
- Clunipes scarabaeoides Hochenwarth, 1785
- Lethrus podolicus Fischer von Waldheim, 1822
- Lethrus scaraboeoides Hochenwarth, 1785
- Lethrus subaeneus Fairmaire, 1866
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
No status defined
No status defined
Цінність виду
Вид-шкідник сільського господарства
Вид-шкідник сільського господарства
Примітки
Детально
Живе у Лісостеповій та Степовій зоні, у цілинних степах, також у садах, на виноградниках, на полях. Зимує в ґрунті. Навесні, звичайно, в квітні, вилазить з нірки і починає живитися різними трав'янистими рослинами. Нерiдко жуки-самцi влаштовують бiйки за нору чи за самку, в яких у нагодi стають гострi вирости на верхнix щелепах (також вони використовують цi вирости для самозахисту — самець здатен боляче защемити палець). Проте бiйки, хоча вони й жорстокi на вигляд, зазвичай не призводять до серйозних калiцтв чи тим бiльше загибелi переможеного жука, основна мета — вiдштовхнути та прогнати супротивника вiд нори чи самки. Для розмноження жуки риють глибокі нори, зазвичай завглибшки 30-40 сантиметрів, але трапляються й глибші — до 70-100 сантиметрів. По боках нірки самка вириває комірки, в які у травні відкладає по одному яйцю, потім заповнює комірки шматочками рослин — молодими листочками і пагонами трав та плодових дерев, а отвори замуровує. Рослини жуки зрізають своїми щелепами, цим займаються як самки так і самці. В спресованій та замурованій зеленій масі починається бродіння. Живлячись цим своєрідним силосом, личинка виростає за місяць (3-5 тижнів). Доросла личинка робить у ґрунті яйцеподібний кокон, всередині якого перетворюється на лялечку. Через три тижні (в кінці липня) лялечка перетворюється на жука. Чорний жук з великою головою і сильно розвинутими міцними щелепами. Довжина тіла 12-20 міліметрів. Жук не має задніх крил, тому не літає. Самці мають дуже гострі вирости на щелепах. Личинка довжиною до 25-30 міліметрів, біла, товста, з трьома парами ніг, нагадує личинку хруща. Поширений по всій Україні за виключенням Закарпаття й Криму. Пошкоджує багато різних польових культур, а на виноградній лозі обгризає бруньки, зрізує молоді пагони та листки. Жук за один день може зрізати до 10 пагонів винограду, а на ділянках, що прилягають до межі полів, знищують до 30% кущів молодого винограднику. Шкодять жуки з розпусканням бруньок і до кінця травня, потім після відкладання яєць більша частина жуків відмирає, а частина забирається в нірки і в стані діапаузи залишається в ґрунті до весни наступного року. Значної шкоди завдає у шкілках сіянців і на суничних плантаціях, також сильно страждають від кравчика такі польові культури як кукурудза та соняшник. Проте у цілинному степу відіграє важливу роль в розрихленні та удобренні землі, регуляції травостою, тому шкідником є лише на культурних землях, у той час природнім ландшафтам він корисний.
Живе у Лісостеповій та Степовій зоні, у цілинних степах, також у садах, на виноградниках, на полях. Зимує в ґрунті. Навесні, звичайно, в квітні, вилазить з нірки і починає живитися різними трав'янистими рослинами. Нерiдко жуки-самцi влаштовують бiйки за нору чи за самку, в яких у нагодi стають гострi вирости на верхнix щелепах (також вони використовують цi вирости для самозахисту — самець здатен боляче защемити палець). Проте бiйки, хоча вони й жорстокi на вигляд, зазвичай не призводять до серйозних калiцтв чи тим бiльше загибелi переможеного жука, основна мета — вiдштовхнути та прогнати супротивника вiд нори чи самки. Для розмноження жуки риють глибокі нори, зазвичай завглибшки 30-40 сантиметрів, але трапляються й глибші — до 70-100 сантиметрів. По боках нірки самка вириває комірки, в які у травні відкладає по одному яйцю, потім заповнює комірки шматочками рослин — молодими листочками і пагонами трав та плодових дерев, а отвори замуровує. Рослини жуки зрізають своїми щелепами, цим займаються як самки так і самці. В спресованій та замурованій зеленій масі починається бродіння. Живлячись цим своєрідним силосом, личинка виростає за місяць (3-5 тижнів). Доросла личинка робить у ґрунті яйцеподібний кокон, всередині якого перетворюється на лялечку. Через три тижні (в кінці липня) лялечка перетворюється на жука. Чорний жук з великою головою і сильно розвинутими міцними щелепами. Довжина тіла 12-20 міліметрів. Жук не має задніх крил, тому не літає. Самці мають дуже гострі вирости на щелепах. Личинка довжиною до 25-30 міліметрів, біла, товста, з трьома парами ніг, нагадує личинку хруща. Поширений по всій Україні за виключенням Закарпаття й Криму. Пошкоджує багато різних польових культур, а на виноградній лозі обгризає бруньки, зрізує молоді пагони та листки. Жук за один день може зрізати до 10 пагонів винограду, а на ділянках, що прилягають до межі полів, знищують до 30% кущів молодого винограднику. Шкодять жуки з розпусканням бруньок і до кінця травня, потім після відкладання яєць більша частина жуків відмирає, а частина забирається в нірки і в стані діапаузи залишається в ґрунті до весни наступного року. Значної шкоди завдає у шкілках сіянців і на суничних плантаціях, також сильно страждають від кравчика такі польові культури як кукурудза та соняшник. Проте у цілинному степу відіграє важливу роль в розрихленні та удобренні землі, регуляції травостою, тому шкідником є лише на культурних землях, у той час природнім ландшафтам він корисний.
Література
- Kuntze R., Noskiewicz J. Charakterystyka faunistyczna dwu rezerwatów stepowych w południowo-wschodniej Polsce // Ochrona Przyrody. - 1934. – 13. – S.125-139.
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Arthropoda
Hexapoda
Insecta
Coleoptera
Geotrupidae
