НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Romanogobio uranoscopus
(Agassiz, 1828) - Пічкур дунайський
Синонім
- Cyprinus uranoscopus Agassiz, 1828
- Gobio uranoscopus (Agassiz, 1828)
Народна назва
Зображення
Природоохоронний статус
Be (III); EUHD (II); RDBUkr: Зникаючі; RDBUkrCarp: NT
Be (III); EUHD (II); RDBUkr: Зникаючі; RDBUkrCarp: NT
Цінність виду
Примітки
Детально
Раніше в Україні вид розглядався у ранзі підвиду Пічкур дунайський довговусий — G. uranoscopus friči Vladykov, 1925. Ендемік басейну Дунаю. Україна: річки (притоки і верхів’я) Закарпаття (Тиса, Уж, Латориця, Ріка, Боржава, Тересва, Теребля, Шопурка, Біла Тиса, Чорна Тиса) та Буковини (Сірет, Сучава). Туводний теплолюний реофіл. Характерними місцями перебування є гірські та передгірні прибережні ділянки. Провадять придонний спосіб життяі. Статевозрілими стають, у віці 2-3 років; тривалість життя – до 5-6 років. Нерест відбувається у травні-червні. Самка відкладає близько 2000 ікринок, з яких через 6-8 діб з’являються личинки, а ще через 2-3 доби з них виходять мальки. Живляться ці риби дрібними, переважно бентосними організмами. Дунайський пічкур є відносно нечисленним представником іхтіофауни регіону. На Буковині відомі лише поодинокі знахідки, численний лише на Закарпатті. Факторами загрози є забруднення гірських річок, що спричиняє погіршення кисневого режиму. Рекомендовані заходи охорони. Необхідно з’ясувати сучасне поширення й особливості біології виду, а місця з порівняно високою чисельністю (насамперед, на певних ділянках Сірету та річок Закарпаття слід забезпечити дієвою охороною.
Раніше в Україні вид розглядався у ранзі підвиду Пічкур дунайський довговусий — G. uranoscopus friči Vladykov, 1925. Ендемік басейну Дунаю. Україна: річки (притоки і верхів’я) Закарпаття (Тиса, Уж, Латориця, Ріка, Боржава, Тересва, Теребля, Шопурка, Біла Тиса, Чорна Тиса) та Буковини (Сірет, Сучава). Туводний теплолюний реофіл. Характерними місцями перебування є гірські та передгірні прибережні ділянки. Провадять придонний спосіб життяі. Статевозрілими стають, у віці 2-3 років; тривалість життя – до 5-6 років. Нерест відбувається у травні-червні. Самка відкладає близько 2000 ікринок, з яких через 6-8 діб з’являються личинки, а ще через 2-3 доби з них виходять мальки. Живляться ці риби дрібними, переважно бентосними організмами. Дунайський пічкур є відносно нечисленним представником іхтіофауни регіону. На Буковині відомі лише поодинокі знахідки, численний лише на Закарпатті. Факторами загрози є забруднення гірських річок, що спричиняє погіршення кисневого режиму. Рекомендовані заходи охорони. Необхідно з’ясувати сучасне поширення й особливості біології виду, а місця з порівняно високою чисельністю (насамперед, на певних ділянках Сірету та річок Закарпаття слід забезпечити дієвою охороною.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Animalia
Eumetazoa
Chordata
Gnathostomata
Actinopterygii
Cypriniformes
Cyprinidae
