НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Sempervivum montanum
L. - Молодило гірське
Синонім
- Sempervivum montanum L. subsp. carpaticum Wettst. ex Hayek
- Sempervivum carpathicum Wettst. ex Prodan non G.Reuss
- Sempervivum frigidum Lamotte
Народна назва
Пупець гірський, роєвик гірський, роєвник гірський
Пупець гірський, роєвик гірський, роєвник гірський
Зображення
Природоохоронний статус
RDBUkr: Рідкісні; Endemic
RDBUkr: Рідкісні; Endemic
Цінність виду
Декоративний вид; Ґрунтоутворювач
Декоративний вид; Ґрунтоутворювач
Примітки
Детально
Південно-середньоєвропейський альпійський вид. Трапляється в субальпійському і альпійському поясах гір Європи. Має ізольовані популяції в Піренеях, на острові Корсика, в Альпах, Апеннінах і Карпатах. Росте в Австрії, Франції, Італії, Польщі, Румунії, Словаччині, Іспанії, Швейцарії і Україні. В Україні трапляється у Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях. Росте в Бескидах (гора Пікуй), на Чорногорі (гори Менчул, Бребенескул, Піп Іван) і в Мармароських горах (гора Піп Іван Мармароський), а також на Прикарпатті (околиці селища Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області). Рослини, що поширені у Карпатах деякі систематики виділяють в окремий підвид — молодило гірське карпатське (Sempervivum montanum subsp. carpaticum). Хамефіт. Багаторічна, утворююча столони рослина. Стебла 7–18 см заввишки, густо запушені. Має тонкі повзучі кореневища. Утворює кущ з численних вегетативних і генеративних особин, які формуються в пазухах розеткового листя. Монокарпічні розетки зірчастої форми 1–3 см у діаметрі мають характерний запах смоли, утворені м'ясистими, сукулентними, загострено-еліптичними супротивно розташованими темно-зеленими листками з пурпуровим кінчиком. Густе залозисте запушення присутнє на обох сторонах листків, по краях яких розташовані довгі війчасті волоски. Квітконосні стебла заввишки 5–8 см, несуть на кінцях 3–10 відносно великих квіток (до 3,5 см у діаметрі), розташованих в щиткоподібному суцвітті. Віночок утворений 10–15, м'якими, пурпурно-фіолетовими, вузько-ланцетними пелюстками з темними прожилками. Плід — багатолистянка, насінини дрібні, 0,6 мм завдовжки. Цвіте в липні-серпні, плодоносить у серпні. Розмножується переважно вегетативно. Росте на кам'янистих субстратах, які іноді нещільно задерновані лучними ділянками в угрупованнях союзів Juncion trifidae, Festucion pictae та порядку Androsacetalia vandelii. Більшість популяцій розташована на висоті 1400–1900 м над рівнем моря. Натомість, нетипова низинна прикарпатська популяція заселяє кам'янистий берег річки на висоті 300 м над рівнем моря. Ксеромезофіт. Площа більшості популяцій в Україні є невеликою — по 100–300 м². Рослини утворюють куртини різної щільності, в яких переважають вегетативні розетки. Чисельність рослин не перевищує 500. Відносно численною є лише мармароська популяція на горі Піп Іван, яка займає площу понад 1 га та налічує кілька тисяч генеративних особин. В минулому чисельність популяцій зменшувалася, а на окремих територіях вид взагалі зник, як наприклад на горі Говерла в Чорногорі. Після надання місцям зростання статусу охоронних територій, стан популяцій став стабільним. Охороняється у Мармароському масиві Карпатського біосферного заповідника, в Карпатському національному природному парку і ландшафтному заказнику «Пікуй». Заборонено збирання рослин та використання для декоративних оздоблень. Вирощують у ботанічних садах: Національному ім. М. М. Гришка НАН України та Львівського національного університету ім. І. Франка. Вид має декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне значення.
Південно-середньоєвропейський альпійський вид. Трапляється в субальпійському і альпійському поясах гір Європи. Має ізольовані популяції в Піренеях, на острові Корсика, в Альпах, Апеннінах і Карпатах. Росте в Австрії, Франції, Італії, Польщі, Румунії, Словаччині, Іспанії, Швейцарії і Україні. В Україні трапляється у Львівській, Івано-Франківській і Закарпатській областях. Росте в Бескидах (гора Пікуй), на Чорногорі (гори Менчул, Бребенескул, Піп Іван) і в Мармароських горах (гора Піп Іван Мармароський), а також на Прикарпатті (околиці селища Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області). Рослини, що поширені у Карпатах деякі систематики виділяють в окремий підвид — молодило гірське карпатське (Sempervivum montanum subsp. carpaticum). Хамефіт. Багаторічна, утворююча столони рослина. Стебла 7–18 см заввишки, густо запушені. Має тонкі повзучі кореневища. Утворює кущ з численних вегетативних і генеративних особин, які формуються в пазухах розеткового листя. Монокарпічні розетки зірчастої форми 1–3 см у діаметрі мають характерний запах смоли, утворені м'ясистими, сукулентними, загострено-еліптичними супротивно розташованими темно-зеленими листками з пурпуровим кінчиком. Густе залозисте запушення присутнє на обох сторонах листків, по краях яких розташовані довгі війчасті волоски. Квітконосні стебла заввишки 5–8 см, несуть на кінцях 3–10 відносно великих квіток (до 3,5 см у діаметрі), розташованих в щиткоподібному суцвітті. Віночок утворений 10–15, м'якими, пурпурно-фіолетовими, вузько-ланцетними пелюстками з темними прожилками. Плід — багатолистянка, насінини дрібні, 0,6 мм завдовжки. Цвіте в липні-серпні, плодоносить у серпні. Розмножується переважно вегетативно. Росте на кам'янистих субстратах, які іноді нещільно задерновані лучними ділянками в угрупованнях союзів Juncion trifidae, Festucion pictae та порядку Androsacetalia vandelii. Більшість популяцій розташована на висоті 1400–1900 м над рівнем моря. Натомість, нетипова низинна прикарпатська популяція заселяє кам'янистий берег річки на висоті 300 м над рівнем моря. Ксеромезофіт. Площа більшості популяцій в Україні є невеликою — по 100–300 м². Рослини утворюють куртини різної щільності, в яких переважають вегетативні розетки. Чисельність рослин не перевищує 500. Відносно численною є лише мармароська популяція на горі Піп Іван, яка займає площу понад 1 га та налічує кілька тисяч генеративних особин. В минулому чисельність популяцій зменшувалася, а на окремих територіях вид взагалі зник, як наприклад на горі Говерла в Чорногорі. Після надання місцям зростання статусу охоронних територій, стан популяцій став стабільним. Охороняється у Мармароському масиві Карпатського біосферного заповідника, в Карпатському національному природному парку і ландшафтному заказнику «Пікуй». Заборонено збирання рослин та використання для декоративних оздоблень. Вирощують у ботанічних садах: Національному ім. М. М. Гришка НАН України та Львівського національного університету ім. І. Франка. Вид має декоративне, ґрунтотвірне, протиерозійне значення.
Література
Веб ресурс
Експерти
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Saxifragales
Crassulaceae
