НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Державний природознавчий музей
Центр даних з біорізноманіття
Ligularia sibirica
Cass. - Язичник сибірський
Синонім
- Othonna sibirica L.
- Ligularia bucovinensis Nakai
- Ligularia ucrainica Minderova
Народна назва
Язичник буковинський==Язичник український
Язичник буковинський==Язичник український
Зображення
Природоохоронний статус
Be (I); RDBUkr: Вразливі
Be (I); RDBUkr: Вразливі
Цінність виду
Лікарська рослина; Декоративний вид; Їстівний
Лікарська рослина; Декоративний вид; Їстівний
Примітки
Детально
Природний ареал язичника сибірського вельми осяжний і включає майже усю помірну зону Євразії. Західний кордон поширення цієї рослини пролягає через умовну межу, що поділяє Центральну й Східну Європу. У напрямку півночі він прямує через південно-східну та східну частини узбережжя Балтійського моря, далі охоплює басейни Західної Двіни, Оки та невелику ділянку Передуралля (басейн Печори). Північний кордон розповсюдження пролягає через південь Сибіру. Східно-північний кордон ареалу язичника сибірського проходить через басейн річки Алдан, при цьому не охоплює крайні частини Східного Сибіру (Анадирську низовину, Чукотський і Камчатський півострови). Східний кордон розповсюдження цього виду загалом пролягає по західним узбережжям Охотського і Японського морів за винятком Корейського півострова. Південний кордон поширення язичника сибірського тягнеться від даурських і маньчжурських степів на сході через північну частину сучасного Китаю (провінція Внутрішня Монголія), західний кордон Монголії, північну частину Центральної Азії до північного узбережжя Каспійського моря. Південно-західна частина ареалу цієї рослини включає увесь Кавказ, Малу Азію та Балкани. Язичник сибірський у розрідженому лісі в передгір'ях Нижньої Австрії. На окресленій цими кордонами території язичник сибірський поширений рівномірно, але спорадично (точковими популяціями). Просторова ізоляція між окремими осередками зростання особливо характерна для частин ареалу, що охоплюють центральну і південно-західну частину Європи. Наприклад, в Україні язичник сибірський знайдений лише у Карпатах і Малому Поліссі. До нечисленних зон диз'юнкції слід віднести південь Надволжя та Крим. Крім того, ареал цього виду має один великий ексклав, що охоплює Західні Гімалаї та Пакистан. За межами природного ареалу язичник сибірський натуралізувався в декількох країнах, дотичних до південно-західної частини зони розповсюдження (в Австрії, Італії, Франції), а також у Кореї. Язичник сибірський належить до морозостійких видів (витримує пониження температури до —25 °C), в різних частинах ареалу поводить себе як світлолюбна або помірно тіньовитривала рослина (на півночі тяжіє до відкритих просторів, на півдні добре почуває себе у легкому затінку). Це доволі вологолюбна рослина, що зростає на помірно та надмірно зволожених ґрунтах, але не на затоплюваних ділянках. Звичними біотопами цього виду є вологі та заболочені луки, береги водойм, перш за все, невеликих (струмків, джерел тощо). На цю рослину також можна натрапити на трав'яних, перехідних і мінеральних (карбонатних) болотах, у прирічкових розріджених лісах (хвойно-дрібнолистяних, чорновільхових) і заростях чагарників, на солонцюватих, альпійських та субальпійських луках. В горах вона трапляється на висотах до 2200 м над рівнем моря. Віддає перевагу плодючим ґрунтам з нейтральним pH, кальцефіл. У природі язичник сибірський зростає як поодинокими особинами, так і великими скупченнями, що можуть налічувати від декількох десятків до 1,5 тисячі особин. Українські популяції цього виду приурочені до вільшин, осоково-гіпнових болот з рослинними асоціаціями союзу Caricion davallianae, класу Scheuchzerio-Caricetea nigrae і союзу Cratoneurion commutati, класу Montio-Cardaminetea. У природі розмножується лише насіннєвим способом, в культурі іноді застосовують вегетативне розмноження поділом кореневища. Квітне у різних частинах ареалу з червня по жовтень. Хоча запилення здійснюють комахи, зокрема перетинчастокрилі, відомостей про медодайні властивості цього виду нема. Плодоносить із липня по жовтень, летюче насіння розповсюджується вітром. Перше цвітіння у культурних рослин наступає на 3-4-му році життя. Рослини живуть до 15 років, однак в штучних умовах задля збереження декоративності їх бажано омолоджувати способом поділу старих рослин через кожні 5-7 років. Поділ кореневищ в саду зазвичай виконують ранньою весною, а посів можна здійснювати як навесні, так і восени. Вид загалом стійкий до природних шкідників і паразитів. Серед грибкових хвороб для язичника сибірського відмічають ураження борошнистою росою, а серед тварин деякої шкоди йому можуть завдавати слимаки і равлики, які харчуються листям.
Природний ареал язичника сибірського вельми осяжний і включає майже усю помірну зону Євразії. Західний кордон поширення цієї рослини пролягає через умовну межу, що поділяє Центральну й Східну Європу. У напрямку півночі він прямує через південно-східну та східну частини узбережжя Балтійського моря, далі охоплює басейни Західної Двіни, Оки та невелику ділянку Передуралля (басейн Печори). Північний кордон розповсюдження пролягає через південь Сибіру. Східно-північний кордон ареалу язичника сибірського проходить через басейн річки Алдан, при цьому не охоплює крайні частини Східного Сибіру (Анадирську низовину, Чукотський і Камчатський півострови). Східний кордон розповсюдження цього виду загалом пролягає по західним узбережжям Охотського і Японського морів за винятком Корейського півострова. Південний кордон поширення язичника сибірського тягнеться від даурських і маньчжурських степів на сході через північну частину сучасного Китаю (провінція Внутрішня Монголія), західний кордон Монголії, північну частину Центральної Азії до північного узбережжя Каспійського моря. Південно-західна частина ареалу цієї рослини включає увесь Кавказ, Малу Азію та Балкани. Язичник сибірський у розрідженому лісі в передгір'ях Нижньої Австрії. На окресленій цими кордонами території язичник сибірський поширений рівномірно, але спорадично (точковими популяціями). Просторова ізоляція між окремими осередками зростання особливо характерна для частин ареалу, що охоплюють центральну і південно-західну частину Європи. Наприклад, в Україні язичник сибірський знайдений лише у Карпатах і Малому Поліссі. До нечисленних зон диз'юнкції слід віднести південь Надволжя та Крим. Крім того, ареал цього виду має один великий ексклав, що охоплює Західні Гімалаї та Пакистан. За межами природного ареалу язичник сибірський натуралізувався в декількох країнах, дотичних до південно-західної частини зони розповсюдження (в Австрії, Італії, Франції), а також у Кореї. Язичник сибірський належить до морозостійких видів (витримує пониження температури до —25 °C), в різних частинах ареалу поводить себе як світлолюбна або помірно тіньовитривала рослина (на півночі тяжіє до відкритих просторів, на півдні добре почуває себе у легкому затінку). Це доволі вологолюбна рослина, що зростає на помірно та надмірно зволожених ґрунтах, але не на затоплюваних ділянках. Звичними біотопами цього виду є вологі та заболочені луки, береги водойм, перш за все, невеликих (струмків, джерел тощо). На цю рослину також можна натрапити на трав'яних, перехідних і мінеральних (карбонатних) болотах, у прирічкових розріджених лісах (хвойно-дрібнолистяних, чорновільхових) і заростях чагарників, на солонцюватих, альпійських та субальпійських луках. В горах вона трапляється на висотах до 2200 м над рівнем моря. Віддає перевагу плодючим ґрунтам з нейтральним pH, кальцефіл. У природі язичник сибірський зростає як поодинокими особинами, так і великими скупченнями, що можуть налічувати від декількох десятків до 1,5 тисячі особин. Українські популяції цього виду приурочені до вільшин, осоково-гіпнових болот з рослинними асоціаціями союзу Caricion davallianae, класу Scheuchzerio-Caricetea nigrae і союзу Cratoneurion commutati, класу Montio-Cardaminetea. У природі розмножується лише насіннєвим способом, в культурі іноді застосовують вегетативне розмноження поділом кореневища. Квітне у різних частинах ареалу з червня по жовтень. Хоча запилення здійснюють комахи, зокрема перетинчастокрилі, відомостей про медодайні властивості цього виду нема. Плодоносить із липня по жовтень, летюче насіння розповсюджується вітром. Перше цвітіння у культурних рослин наступає на 3-4-му році життя. Рослини живуть до 15 років, однак в штучних умовах задля збереження декоративності їх бажано омолоджувати способом поділу старих рослин через кожні 5-7 років. Поділ кореневищ в саду зазвичай виконують ранньою весною, а посів можна здійснювати як навесні, так і восени. Вид загалом стійкий до природних шкідників і паразитів. Серед грибкових хвороб для язичника сибірського відмічають ураження борошнистою росою, а серед тварин деякої шкоди йому можуть завдавати слимаки і равлики, які харчуються листям.
Література
- Гребенщиков В.О., Пахарь У.В. Знахідки рослин, занесених до Червоної книги України, в НПП «Черемоський» та на сусідніх територіях Путильського району // Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6). – Т. 1 (Серія: «Conservation Biology in Ukraine»; вип. 11). – Київ - Чернівці: Друк Арт, 2019. – C.214-215.
View source
Веб ресурс
Експерти
- Олександр КУЗЯРІН к.б.н., e-mail: kuzyarin@gmail.com
Таксономічна належність
Biota
Eukaryota
Plantae
Viridiplantae
Tracheophyta
Euphyllophytina
Magnoliopsida
Asterales
Asteraceae (=Compositae)
